Вирок № 100980912, 10.11.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5510/21

Провадження №1-кп/944/1075/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2021м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Білецької М.О.

при секретарі судового засідання Хархаліс Л.А.

з участю прокурора Никеруй А.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

та його захисника Бенцарука Р.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Яворів обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021140000000099 від 13.09.2021, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Борислав Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою освітою, який не працює, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний та кримінально-караний характер своїх дій, з метою контрабандного переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу, 12.09.2021 о 23 годині 35 хвилині, прямуючи пасажиром рейсового автобусу зі сполученням «Херсон - Познань», марки «SCANIA», д.н.з. НОМЕР_1 , з України в Республіку Польща через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» Львівської митниці, що знаходиться на території Яворівського району Львівської області, приховав від митного контролю, із застосуванням засобів, що утруднюють виявлення, серед особистих речей, а саме у шкарпетках та кишені кофти, які у свою чергу перебували у дорожній валізі, особливо небезпечний наркотичний засіб — канабіс загальною масою в перерахунку на висушену речовину - 3,15 грама, однак, свого умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки приховані ним речовини були виявлені та вилучені в ході проведення прикордонно-митного контролю.

При цьому, ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто його переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав та щиро розкаявся, зазначив, що подібного в майбутньому не допускатиме.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Львівської обласної прокуратури Никеруй А.С. та підозрюваний ОСОБА_1 у присутності захисника Бенцарука Р.А. 29 вересня 2021 року уклали угоду про визнання винуватості відповідно до ст.ст.468, 472 КПК України.

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні. В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України із врахуванням ч.ч. 1,2 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 2350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 39 950,00 грн. без застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Прокурор у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при її укладенні були дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 просив вказану угоду затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Також пояснив, що угода укладена добровільно, він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, норми ч.4 ст.474 КПК України, беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України.

Захисник Бенцарук Р.А. у судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив її затвердити, зазначивши, що угода укладена добровільно, в його присутності та відповідає вимогам, встановленим нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Розглядаючи, в порядку п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє свої права, передбачені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ч.2 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також суд, у відповідності до вимог ч.6 ст.474 КПК України, встановив та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам законодавства, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України, як вчинення закінченого замаху на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України.

Також, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що укладена 29.09.2021 між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України є тяжким злочином та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Таким чином, з врахуванням обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: відсутність тяжких наслідків злочину, матеріальна шкода злочином не завдана, молодий вік обвинуваченого, особу винного, який має постійне місце проживання, раніше не судимий, ставлення винного до скоєного, та той факт, що розмір наркотичного засобу є незначним, вчинено замах на злочин, передбачений ч. 2 ст. 305 КК України та те, що згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, є призначення йому узгодженого між сторонами покарання із застосуванням статті 69 КК України у зв`язку з чим слід перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, аніж передбачене санкцією ч.2 ст.15 - ч.2 ст.305 КК України та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 за вчинений злочин покарання у виді штрафу в розмірі, узгодженому сторонами угоди.

При цьому корисливого мотиву в діях обвинуваченого не встановлено, відтак на підставі ч.2 ст.59 КК України конфіскація його майна як додаткове покарання призначена бути не може.

На думку суду саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нового злочину.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, при ухваленні судового рішення, необхідно скасувати арешт майна.

Питання про речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 314, 473-475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 вересня 2021 року, укладену в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22021140000000099 від 13.09.2021, між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Львівської обласної прокуратури Никеруй Андрієм Степановичем та підозрюваним ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України та призначити йому покарання на підставі ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 2350 (дві тисячі триста п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 39950,00 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, без конфіскації майна.

Долю речових доказів вирішити наступним чином:

- згорток з двох прозорих поліетиленових пакетів, в якому знаходиться речовина зелено-сірого кольору рослинного походження з різким запахом та прозорий поліетиленовий зіп-пакет з аналогічною речовиною, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою після проведених досліджень в перерахунку на висушену речовину 2,09 грама та 0,66 грам – знищити, знявши накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 29.09.2021 арешт;

- пару шкарпеток, бордову кофту та мобільний телефон марки «Iphone 7», моделі «А 1778», чорного кольору в силіконовому чохлі з пошкодженнями на екрані - повернути їх власнику ОСОБА_1 , знявши накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 29.09.2021 арешт.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 686, 48 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.О. Білецька