Рішення № 100979947, 04.11.2021, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/1616/16-ц

Провадження № 2/663/617/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

секретарів судового засідання Когутовської Ю. М., Харлампієва В. І.,

Радіонової О. Ю.,

представника відповідача – адвоката Охлопкова І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості, зазначаючи, що 06.04.2010 з ОСОБА_1 було укладено договір, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 1 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В результаті порушення відповідачкою умов договору, станом на 31.05.2016 року виникла заборгованість у розмірі 13 872,80 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 574,15 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 9 061,85 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3 100,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 636,80 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та сплачені судові витрати.

Заочним рішенням від 11.08.2016 позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість станом на 31.05.2016 за кредитним договором від 06.04.2010 в розмірі 13 872,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. (а.с. 70-71).

Ухвалою суду від 19.04.2021 вказане заочне рішення скасовано. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 104-105).

Ухвалою суду від 20.05.2021 витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»: 1) інформацію щодо виданих на ім`я ОСОБА_1 платіжних карток із зазначенням дати видачі та терміну їх дії; 2) копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 грошових коштів у кредит за договором б/н від 06 квітня 2010 року (а.с. 111-112).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій висловив прохання розглядати справу без участі представника банку, позовні вимоги підтримує (а.с. 38).

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заявлених банком вимог з підстав наведених ним у заяві про перегляд заочного рішення (а.с. 86-89). Зокрема зазначив, що позивач у позовній заяві вказує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.04.2010 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1000,00 грн., проте зазначене не відповідає дійсності, адже ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку датується 06.04.2011, а 06.04.2010 ОСОБА_1 жодних заяв не підписувала. Зауважив також, що Умови і правила надання банківських послуг, які не підписані відповідачкою, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, фактично між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, права банку погашати відсотки за рахунок кредиту, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, інших угод щодо погодження вказаних умов відповідачка не підписувала. Додатково вказав, що банком не надано первинних документів на підтвердження наявності кредитної заборгованості.

Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України), звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 06.04.2011 підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку(а.с. 8).

На підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору між сторонами, Банком надано копію витягу з Умов і правил надання банківських послуг, що підписані головою Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» Дубілет О. В. (а.с. 8-31).

Згідно з наданим банком розрахунком відповідачка за вказаним кредитним договором станом на 31.05.2016 має заборгованість у розмірі 13 872,80 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 574,15 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 9 061,85 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3 100,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 636,80 грн. (а.с. 4-5).

Суд виходить з того, що вказаний розрахунок заборгованості наданий за кредитним договором від 06.04.2011, оскільки з його змісту вбачається, що саме з вказаної дати розпочато користування кредитними коштами.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банком висловлено прохання, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Обґрунтовуючи право вимоги, розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.04.2011, банк посилався на довідку про умови кредитування з використання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, а також на Умови і правила надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору (а.с. 7, 8-31).

Разом з тим, суд вважає неналежним доказом на підтвердження доводів позивача довідку про умови кредитування з використання платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, оскільки за її змістом вона додана до договору SAMDN55000039906127 та датується 07.04.2011, тоді як підписана ОСОБА_1 анкета-заява номеру не містить й датована 06.04.2011. При цьому, погодження кредиту на вказаних у довідці умовах відповідачкою заперечується, а банком на вимогу суду не надано інформацію щодо виданих на ім`я ОСОБА_1 платіжних карток.

Також суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додану до позову редакцію Умов і правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву від 06.04.2011, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, надані банком Умови і правила надання банківських послуг, відповідачкою не підписані, нею не визнані, а тому не можна їх вважати погодженими.

Таким чином, з наявних у справі доказів неможливо встановити на яких умовах отримано кредитні кошти та яким чином здійснювалося нарахування пені, штрафів та відсотків. Розмір останніх як вбачається з розрахунку в різні періоди збільшувався.

Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З огляду на викладене, Умови і правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.04.2011 шляхом підписання заяви. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі, в тому числі, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання та терміни виконання договірних зобов`язань.

Вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначеними у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №647/248/17.

Приймаючи до уваги, що банком не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про розмір процентів за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови і правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи вказане, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом – 9 061,85 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3 100,00 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) – 500 грн.; штрафу (процентна складова) – 636,80 грн., не доведені.

Умови і правила надання банківських послуг не містять погодження та підпису відповідача, в зв`язку з чим, неможливо встановити, які тарифи погодив позичальник щодо пені, комісії і штрафу, за несвоєчасне виконання умов кредитного договору, а тому підстави для їх стягнення відсутні у зв`язку з недоведеністю.

Таким чином, рахунок заборгованості наданий банком не доводить наявності заборгованості відповідачки, оскільки за вищевказаних обставин, відсотки, пеня та комісії, на які в тому числі спрямовувалися кошти від погашення кредиту, нараховані безпідставно.

До того ж розрахунок викладений незрозуміло оскільки, у графах складових заборгованості містить лише цифрові дані, без наведення математичного обґрунтування, тому визначити за ним час та період утворення заборгованості у відповідачки та перевірити правильність її нарахування, за виключенням безпідставно нарахованих процентів за користування кредитом, пені та комісій, неможливо, а інших доказів, підтверджуючих ці обставини, позивачем не надано.

До того ж, розрахунок не містить достатніх даних про особу, яка його здійснила, посаду цієї особи, та інші ідентифікуючі дані цієї особи відсутні.

Отже, оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються заявлені позивачем вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2021 року.

Суддя Пухальський С. В.