Ухвала суду № 100978764, 08.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/24266/21

Провадження № 2-о/947/346/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Одеська міська рада,

про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Одеська міська рада, про встановлення факту родинних відносин, в якій заявниця просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та рідною тіткою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування заяви, заявниця стверджує, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Санкт-Петербург, Російська Федерація.

Згідно свідоцтва про народження її батьком є ОСОБА_3 , а матір`ю є ОСОБА_5 .

У її батька була рідна сестра - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 , одружилася з ОСОБА_7 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 помер ( актовий запис №1015).

12 серпня 1992 року ОСОБА_10 одружилася з ОСОБА_11 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_12 ».

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_13 померла ( актовий запис №12787).

Після її смерті відкрилася спадщина.

04 червня 2019 року ОСОБА_13 зробила заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 садовий будинок та земельну ділянку розміром 0,042 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Кокаревої Ірині Юріївні заяву про прийняття спадщини.

Крім майна у заповіті, ОСОБА_13 мала депозитний рахунок у АТ «Ощадбанк».

ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини на депозитний рахунок у АТ «Ощадбанк».

02.07.2021 року ОСОБА_1 отримала відмову нотаріуса в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом оскільки нею не надано документів, які б підтверджували факт родинних відносин з ОСОБА_13 . Нотаріусом було запропоновано звернутися до суду з метою встановлення факту родинних відносин.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 13.08.2021 року відкрито провадження по справі на підставі вказаної зави та призначено дату, час місце розгляду справи.

16.09.2021 року Київським районним судом міста Одеси постановлені ухвали суду, якими:

- клопотання заявника задоволено та витребувано з Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – с. Шахта, Свердловський район, Луганської області;

- клопотання заявника задоволено та витребувано з Київського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- клопотання заявника задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кокаревої Ірини Юріївни належним чином завірену копію спадкової справи, заведену до майна ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

- клопотання заявника задоволено та витребувано з Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області копії усіх документів, у тому числі копію заяви про видачу паспорта громадянина Україна (особову карту) (що містить інформацію про батьків, дітей, дату та місце народження) подану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ;

- клопотання заявника про витребування доказів від 18.08.2021 року за вх. №14708/21 – залишено без задоволення.

04.10.2021 року на виконання вказаної ухвали, до суду надійшли витребувані документи від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кокаревої Ірини Юріївни.

11.10.2021 року на виконання вказаної ухвали, до суду надійшли витребувана інформація з Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).

18.10.2021 року на виконання вказаної ухвали, до суду надійшли витребувані документи від Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області та Київського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України.

В судове засідання призначене на 08.11.2021 року заявниця не з`явилась, однак надійшла заява від представника про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином. про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти задоволення заяви не надав, як і не заявляв про такі у минулому судовому засіданні призначеному 16.09.2021 року.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі на підставі наявних документів в матеріалах справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 89 років померла ОСОБА_13 , про що 07.12.2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено актовий запис №12787, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

За наслідком смерті особи, відкрилась спадщина до майна належного останній.

Судом встановлено, що 11.01.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кокаревою І.Ю. було заведено спадкову справу №01/2021 до майна померлої ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З належним чином завірених копій вказаної спадкової справи, витребуваної судом на підставі ухвали суду від 16.09.2021 року, вбачається, що з заявами про прийняття спадщини до майна ОСОБА_13 , до нотаріуса звернулись: ОСОБА_14 , як спадкоємець за заповітом, ОСОБА_1 , як спадкоємиця за заповітом та за законом.

Як вбачається, 04.06.2019 року ОСОБА_13 при житті було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі, зареєстрований в реєстрі за №8-145, на підставі якого ОСОБА_13 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належне їй нерухоме майно: садовий будинок та земельну ділянку, розміром 0,042 га, кадастровий номер 5123981700:01:004:0855, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного заповіту, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказане нерухоме майно, видане 12.08.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кокаревою І.Ю., зареєстроване в реєстрі за №489.

Однак, в частині успадкування за законом спадкового майна після смерті ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке не охоплено вказаним заповітом, ОСОБА_1 отримала відмову від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кокаревої І.Ю., з підстав не підтвердження належними документами родинних стосунків з померлою, що підтверджується наданим до суду листом від 02.07.2021 року за вих. №56/02-14.

У вказаному листі приватний нотаріус роз`яснив ОСОБА_1 її право на звернення до суду з відповідною заявою для встановлення відповідного факту.

Вказані обставини зумовили звернення заявника до суду з цією заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 1 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року, викладених у п. 1 постанови N 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

З поданих до суду доказів на підтвердження заявленого факту, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , в місті Санкт-Петербург Російської Федерації ІНФОРМАЦІЯ_11 народилась ОСОБА_10 від батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

12.08.1992 року ОСОБА_10 одружилась з ОСОБА_11 , за наслідком чого змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , батько заявниці – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Як стверджує заявниця, в неї відсутні документи на підтвердження інформації про батьків її померлого батька ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи, ухвалою суду від 16.09.2021 року, було витребувано особову справу ОСОБА_3 , 1946 року народження.

У вказаній особовій інформації міститься запис, що ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_5 , мав дочку ОСОБА_15 , 1970 року народження. Також міститься інформація про батьків ОСОБА_3 , якими є: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

У той же час судом встановлено, що ОСОБА_17 разом з ОСОБА_18 є батьками: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

07.03.1954 року ОСОБА_6 одружилась разом з ОСОБА_7 , за наслідком чого змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 .

Як вже судом встановлювалось, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наслідком викладеного вбачається, що ОСОБА_13 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько заявниці ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми матері - ОСОБА_17 , а відтак є братом та сестрою.

Приймаючи зазначений висновок, суд доходить до висновку, що дочка ОСОБА_3 – ОСОБА_1 є племінницею сестри свого батька – ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а остання відповідно її тіткою.

На підставі того, що зазначений факт був не встановлений належними доказами, заявниця позбавлена прийняти спадщину за законом після смерті ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Визначаючи зазначений факт, судом приймається, що померлої ОСОБА_13 також було залишено заповіт на ім`я заявниці – ОСОБА_1 .

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При викладених обставинах, оцінивши та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений факт родинних відносин є встановленим, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 77, 81, 293, 294, 315 ч.1, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: Одеська міська рада (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, пл. Думська, 1), про встановлення факту родинних відносин – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , є сестрою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , та тіткою – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.