Ухвала суду № 100978660, 08.11.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.11.2021

Справа № 497/1879/19

Провадження № 6/497/63/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання - Бекметова Х.В., вивчивши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Болград заяву представника Державної екологічної інспекції Південно - Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про заміну стягувача, видачу виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2021р. до суду надійшла заява представника Державної екологічної інспекції Південно - Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про заміну стягувача, видачу виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, посилаючись на те, що рішенням Болградського районного суду Одеської області (справа №497/1063/19) був задоволений позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивача, в якості відшкодування шкоди, що заподіяна навколишньому природному середовищу у виді збитків державі Україна - в сумі 6149грн. 75 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що у зв`язку з реорганізацією стягувача - Державної екологічної інспекції в Одеській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України №802 від 09.09.2020р. та наказу Державної екологічної інспекції України №502 від 22.12.2020р., - її повноваження з 23.12.2020р. розпочала здійснювати юридична особа з іншою назвою – Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область).

У судове засідання представник заявника не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Відповідач, будучи сповіщеними судом належним чином про дату та місце судового розгляду подання за адресою реєстрації проживання, - до суду не з`явилися, не надав будь-яких спростувань вимогам заяви.

Статтею 442ч.2 ЦПК України передбачено, що неявка сторін та інших осіб у судове засідання - не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Крім того, у зв`язку з тим, що справа розглянута за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.1 ст.247 ЦПК України).

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява про заміну стягувача (сторони у виконавчому провадженні) підлягає задоволенню, проте вимоги щодо видачі виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення - задоволенню не підлягають, - за наступних підстав.

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 29.07.2020р. був задоволений позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та стягнути з відповідача на користь позивача 6149грн.75 коп.

Проте, згідно Наказу №502 від 22.12.2020р. Державної екологічної інспекції України, відповідно до постанови КМУ №802 від 09.09.2020р. "Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції", п.12 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2017 року №275, наказу Державної екологічної інспекції у Миколаївської області від 16.09.2020 року №332 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в Одеській області", датою початку здійснення відповідних повноважень і виконання відповідних функцій Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) - правонаступником позивача у вищезазначеній цивільній справі - є 23.12.2020 року.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, - є «обов`язковість рішень суду». Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов`язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави.

Ч.1ст.14 ЦПК України визначено, що «Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами». А, за змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», в разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

За загальним правилом суть правонаступництва полягає в переході прав та обов`язків, що особисто не пов`язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини. Під правонаступництвом у виконавчому проваджені необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Так, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Виходячи з вищевказаного, зокрема, п.п.1,2ч.1ст.512 ЦК України, в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), або ж в разі правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається навіть поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги, що підтверджено судовою практикою. Так, постановою ВС від 19.02.2020 у справі № 2-3897/10, ВС зауважив, що норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Тому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

За наведених обставин звернення до суду правонаступника кредитора з заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження - відповідає змісту ст.ст.512,514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження». Саме такої правової позиції 20.11.2013р. дійшов також й Верховний Суд України у своїй постанові №6-122-цс13.

Отже, виходячи з зазначених норм, суд, враховуючи вищевказане, встановив, що Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), внаслідок припинення повноважень та функцій Державної екологічної інспекції Одеської області у зв`язку з реорганізацією державного органу - вищезазначеного стягувача, - є правонаступником вимог Державної екологічної інспекції в Одеської області на стадії виконання вищевказаного судового рішення про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, а тому вимога заяви щодо заміни сторони виконавчого провадження є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги заяви про видачу виконавчого листа.

Згідно з п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, в редакції чинній на час звернення до суду з заявою, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному прядку.

Головуючий суддя виконавчий лист лише підписує. Водночас, ЦПК взагалі не містить процесуальної норми, яка передбачає розгляд судом заяви про видачу виконавчого листа та постановлення відповідної ухвали. Шляхом постановлення ухвали суд, зокрема, може виправити помилку, допущену при оформленні або видачі виконавчого документа або в разі його втрати видати дублікат. Вказане узгоджується й з судовою практикою, викладеною, зокрема, у постанові ВС по справі №426/12550/16-ц від 02.09.202 р.

Оскільки первісний стягувач та заявник по даній справі не звертались до суду з заявами про видачу їм виконавчого листа по справі, вимога заяви про видачу виконавчого листа не може бути предметом розгляду даної справи, оскільки не регулюється положеннями про видачу дубліката виконавчого листа. Отже, провадження в частині цих вимог заявника підлягає закриттю на підставі п.1ч.1ст.255 ЦПК України, з роз`ясненням представнику нового стягувача його права звернутися до суду з заявою про видачу виконавчого листа у порядку, визначеному ст.431 ЦПК України.

Стосовно вимоги заяви про поновлення строку звернення судового рішення до виконання правонаступником позивача - новим стягувачем, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час звернення до суду з заявою, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч.1); строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його ухвалення (ч.2); строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч.4); стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6).

Ст.433 ЦПК України врегульовує питання, пов`язані з поновленням пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме: "В разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. 2. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. 3. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. 4. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу".

У даному випадку, враховуючи, що стягувачем у провадженні за вищезазначеним судовим рішенням був державний орган, і правонаступником його - новим стягувачем є також державний орган, - початок перебігу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, чинним законодавством визначений день 29.08.2020р., та останнім днем строку пред`явлення виконавчого листа до стягнення - був 29.11.2020р., який позивачем (стягувачем) був пропущений з невідомих суду причин, оскільки в матеріалах цивільної справи відсутні відомості про видачу позивачу виконавчого листа, та, навіть відсутня його заява про це, а правонаступник - вищевказаний заявник, якого суд визнає новим стягувачем, звертаючись до суду з заявою про поновлення строку для звернення судового рішення до виконання - не наводить доказів існування причин, які суд може визнати поважними, та з-за яких стягувачем був пропущений цей строк, оскільки факт заміни сторони виконавчого провадження не є причиною, яку суд може визнати поважною у такому разі.

Так, пунктом 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України передбачено, що в разі втрати виконавчого документа суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавством не визначено, а тому суди дають оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

З судової практики поважними причинами для поновлення строку здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення строку пред`явлення їх до виконання.

Вказаний строк стягувачем (позивачем) було пропущено, а причиною пропущення такого строку заявник зазначає реорганізаційний аспект, надавши відповідні посилання та докази цього, що не э причиною, яку суд може визнати поважною.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод провадження щодо виконання судових рішень є самостійною й невід`ємною частиною судового розгляду, невід`ємною стадією процесу правосуддя. У численних своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що право на суд було б лише ілюзією, якби держави допускали такий стан речей, коли остаточні рішення національних судів залишалися б невиконаними. При цьому тлумачення §1 ст.6 конвенції як такої, що стосується лише доступу до суду та процедури розгляду справи в суді, було б несумісним із принципом верховенства права, який держави-учасниці зобов`язалися дотримувати, ратифікуючи міжнародну угоду.

Однак, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки. Так, в рішенні ЄСПЛ Пономарьов проти України суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, але ці повноваження не є необмеженими. В рішенні ЄСПЛ Устименко проти України судом було наголошено, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН Про захист прав людини та основоположних свобод ). При цьому судом зазначено, що "...доводи заявника про передбачену Конституцією України обов`язковість судових рішень та практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на виконання судового рішення є невід`ємною частиною права на справедливий суд, що передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення, суд не бере до увги, адже, встановивши конкретні обставини даної справи, суд встановив відсутність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а безпідставне поновлення процесуальних строків є порушенням принципу правової визначеності".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що не вбачається обгрунтованих підстав для задоволення заяви в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення судового рішення до виконання.

Керуючись ст.ст.12, 81,259-261,442 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково заяву представника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) про заміну сторони виконавчого провадження.

Замінити сторону - стягувача у справі № 497/1063/19 за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу: Державну екологічну інспекцію в Одеській області замінити на її правонаступника - на Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) (код ЄДРПОУ: 43879780, місце знаходження: просп.Шевченка,12, м.Одеса, 65058).

Відмовити у задоволенні вимог заяви щодо видачі виконавчого листа, роз`яснивши, що для отримання виконавчого листа стягувач може звернутися з відповідною заявою до канцелярії суду.

Відмовити у задоволенні вимог заяви щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання з-за відсутності для цього поважних причин.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії, проте набирає законної сили в момент підписання її суддею на підставі ст.261 ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений судом в разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя А.В. Кравцова