Рішення № 100978555, 03.11.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21404/18

провадження № 2/753/3011/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Вербицькому В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 вимоги позову збільшив, збільшені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснивши, що в 2016 році слідчий відділ Дарницького УП ГУНП у м. Києві розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100020011276 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст.358 КК України. 27.01.2017 року слідчий СВ Дарницького ГУНП у м. Києві Кириченко Д.Ю. повідомив ОСОБА_3 про підозру у скоєнні вказаного кримінального діяння. Позивач підозрювався в тому, що під час участі у відкритих торгах, достовірно розуміючи, що він, нібито, є пов`язаною особою з іншим учасником процедури закупівлі, подав до тендерного комітету підроблені документи, які приховують даний факт. При цьому стороною обвинувачення було проігноровано той факт, що вимоги тендеру ОСОБА_3 було виконано у повному обсязі і жодного рішення суду або Антимонопольного комітету України про визнання результатів тендеру недійсним не існує. 30.01.2017 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого і прокурора з клопотанням про закриття кримінального провадження, але 31.01.2017 року прокурором Клижко А.О. було проігноровано дане звернення і вручено позивачу обвинувальний акт. Таким чином, стороною обвинувачення були відхилені всі доводи та аргументи позивача щодо безпідставності обвинувачення і відсутності в його діях події злочину. Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 5.01.2018 року ОСОБА_3 був виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст.358 КК України. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2018 року виправдовувальний вирок Дарницького районного суду м. Києва від 5.01.2018 року відносно ОСОБА_3 було залишено без змін. Таким чином, зазначений вирок набрав законної сили. Отже судом було встановлено факт незаконного притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.4, ст.358 КК України. Описаними вище незаконними діями працівників поліції та прокуратури позивачу була нанесена моральна шкода. ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, який приймає участь у забезпеченні шкіл та дитячих садочків меблями, з цією метою він приймає участь у публічних закупівлях (тендерах) на поставку меблів. Самим фактом оголошення підозри та обвинувачення за ч.4, ст.358 КК України позивачу завдано приниження честі і гідності, завдано величезної шкоди його ділової репутації, яка набувається роками шляхом важкої праці. Крім того, згідно чинного законодавства для участі у публічних закупівлях необхідною умовою є надання учасником довідки про відсутність судимості. Тобто, на весь час досудового та судового розслідування ОСОБА_3 був позбавлений можливості працювати, забезпечувати свою родину. Перебування під слідством вкрай негативно вплинуло на психологічний стан позивача: він став знервований, вимушений постійно доводити свою невинуватість, відмовився зустрічатись з друзями протягом 14 місяців до завершення судового розгляду справи. За змістом висновку експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 30.11.2020 року №28496/28497/19-61 ситуація, що пов`язана з незаконним притягненням ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.4, ст.358 КК України є психотравмувальною для нього. За ступенем інтенсивності психічних (на моральному рівні) страждань оцінюється як значний ступінь психотравмувального впливу на особистість ОСОБА_3 з тривалістю психотравмувального впливу впродовж року. ОСОБА_3 спричинені страждання (моральна шкода) за умов незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з ситуацією, яка розглядається у цивільній справі №753/21404/18. Орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_3 моральної шкоди в результаті ситуації, що досліджується за справою, з урахуванням психологічно значимих чинників складатиме 405 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом. За таких обставин просить стягнути з відповідачів на користь позивача 2 430 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням останнього до кримінальної відповідальності.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судові засідання не з`явився жодного разу, про розгляд справи відповідач був неодноразово повідомлений судом належним чином (т.1, а.с.92; 135; 137; 219; т.2, а.с.7), з заявами до суду про неможливість розгляду справи у відсутність свого представника юридична особа не зверталась.

Представник відповідача Київської міської прокуратури Салков Р.В. в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що сторона відповідача не заперечує щодо вказаних судових рішень відносно ОСОБА_3 , однак останній та його представник не надали належних та допустимих доказів нанесення моральної шкоди відповідачами позивачу, оскільки наданий висновок експертів не ґрунтується на законі. При проведенні експертизи не враховані всі матеріали справи, зокрема, заперечення відповідачів, взяті до уваги тільки документи, надані позивачем. Предметом дослідження був психологічний стан ОСОБА_3 за відсутності жодного медичного документу про стан його здоров`я. Підчас проведення експертизи були допитані лише ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , але вказані особи є заінтересованими в результаті висновку експерта на користь позивача. Разом з тим, розрахунок грошової компенсації за спричинену моральну шкоду є науково-практичною рекомендацією і носить ймовірний характер, а тому розмір такої компенсації має перевірятись в сукупності з іншими доказами по справі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві Дюба О.Г. в судовому засіданні вимоги позову не визнав, пояснивши, що предмет спору, пред`явлений позивачем, не ґрунтується на законі і не доведений у судовому засіданні належними та допустимими доказами, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ч.1; 3, ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.

За приписами ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У відповідності до ч.3, ст.12; ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5.10.2016 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100020011276 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст.358 КК України.

27.01.2017 року слідчий СВ Дарницького ГУНП у м. Києві Кириченко Д.Ю. вручив ОСОБА_3 повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст.358 КК України (т.1, а.с.13-16).

30.01.2017 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого і прокурора з клопотанням про закриття вказаного кримінального провадження (т.1, а.с.17-30), але того ж 30.01.2017 року слідчий СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві Кириченко Д.Ю. виніс постанову про відмову у задоволенні клопотання позивача про закриття кримінального провадження (т.1, а.с.31), а прокурором Клижко А.О. 31.01.2017 року було вручено позивачу обвинувальний акт (т.1, а.с.32-35).

Як наголошує ч.5, ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1, ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ч.6, ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 5.01.2018 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4, ст.358 КК України і виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні цього злочину (т.1, а.с.36-42).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2018 року вирок Дарницького районного суду м. Києва від 5.01.2018 року відносно ОСОБА_3 був залишений без змін (т.1, а.с.43-55). Таким чином, зазначений вирок набрав законної сили. Отже судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено факт незаконного притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.4, ст.358 КК України.

Виходячи із викладеного, ОСОБА_3 незаконно перебував під слідством і судом з 21.01.2017 року (дата повідомлення про підозру) по 26.03.2018 року (дата винесення Ухвали Апеляційного суду м. Києва), тобто 423 дні.

За змістом ч.2, ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1-4, ч.1, ст.3 Закону України „Про прокуратуру" діяльність прокуратури ґрунтується на засадах: верховенства права та визнання людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; територіальності; презумпції невинуватості.

Як наголошує ч.1-2, ст.6 Закону України „Про національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Частина 1, статті 7 продовжує, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно ч.1, ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За правилами п.1, ч.1, ст.1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (в редакції на час порушення кримінальної справи) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Як регламентує п.1, ч.1, ст.2 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду.

Як вказує ч.2-3, ст.13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Вказані правові висновки наведені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №383/596/15 (провадження №14-342цс18).

Згідно висновку експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 30.11.2020 року №28496/28497/19-61 ситуація, що пов`язана з незаконним притягненням ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.4, ст.358 КК України є психотравмувальною для нього. За ступенем інтенсивності психічних (на моральному рівні) страждань оцінюється як значний ступінь психотравмувального впливу на особистість ОСОБА_3 з тривалістю психотравмувального впливу впродовж року. ОСОБА_3 спричинені страждання (моральна шкода) за умов незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з ситуацією, яка розглядається у цивільній справі №753/21404/18. Орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої ОСОБА_3 моральної шкоди в результаті ситуації, що досліджується за справою, з урахуванням психологічно значимих чинників складатиме 405 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом (т.1, а.с.213-218). Зміст висновку комісійної судової психологічної експертизи містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані чіткі висновки з поставлених питань.

Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, від 12.07.2007 року), у зв`язку з чим доводи представника відповідача Салкова Р.В. щодо ймовірного визначення у висновку експертизи розміру моральної шкоди є необґрунтованими. Вказаний представник, спростовуючи зазначений висновок комісійної судової психологічної експертизи, не надав будь-яких інших доказів у його спростування, і не заявляв клопотання про призначення та/або долучення до матеріалів справи висновку іншої експертизи або рецензії на здійснений висновок.

Відповідно до ч.1-2, ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Як рекомендовано абз.1-2, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зі змінами та доповненнями розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Як передбачено ст.8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2021 рік" установити у 2021 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_3 були нанесені моральні переживання та психологічні страждання, пов`язані з його незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним оголошенням підозри, незаконним перебуванням під слідством та судом протягом 423 днів, які потягли за собою неможливість участі у тендерних закупівлях, враховуючи показання свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 405 мінімальних заробітних плат, що підтверджено документально, що становить 2 430 000 грн. (405 х 6 000 грн.), за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд задовольняє позов, тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 908 грн. судового збору, від якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 18; 76-80; 81; 133; 135; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.19; 56; 62; 124 Конституції України, ст.23; 1173; 1176 ЦК України, ч.3, ст.12; ч.1, ст.81 ЦПК України, ст.3 Закону України „Про прокуратуру", ст.6-7 Закону України „Про національну поліцію" ст.1; 2; 4; 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ст.8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2021 рік", абз.1-2, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зі змінами та доповненнями, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві в особі Державної казначейської служби України за рахунок державних бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2 430 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Стягнути з Київської міської прокуратури, Головного управління Національної поліції у м. Києві в особі Державної казначейської служби України за рахунок державних бюджетних асигнувань на користь держави 908 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя :