Рішення № 100978398, 01.11.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6334/21 2/335/2336/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гриви Юлії Григорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» про визнання недійсним договору позики,-

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гриви Юлії Григорівни звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» про визнання недійсним договору позики.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що з серпня 2020 року позивачу стали надходити телефонні дзвінки від колекторських компаній, які вимагали сплату кредитного займу. В ході розмови з ними, позивач дізнався інформацію, що нібито 25.11.2018 року між ТОВ «Прості займи» та ним, ОСОБА_1 , було укладено договір позики на умовах фінансового кредиту № 181124-184514, який укладено у електронному вигляді шляхом реєстрації на Інтернет сайті відповідача. Проте, позивач ніколи не звертався до ТОВ «Прості займи» із приводу отримання позики, не реєструвався на їх офіційному сайті, не робив ніяких заявок на отримання коштів і не укладав ніяких договорів позики, не отримував від даного товариства ніяких коштів. Про існування такого договору йому не було відомо.

У зв`язку із цим, 17.10.2019 року, ОСОБА_1 подав відповідну заяву-повідомлення до Павлоградського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, у якому вказав, що у 2019 року невідомі йому особи шахрайським шляхом без його відома оформили на нього кредит у ТОВ «Прості займи». Ця інформація була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12019040370002032 за ч.1 ст.190 КК України

Слідством було встановлено, що банківська картка, яка була зазначена у платіжному дорученні щодо видачі кредитних коштів, була оформлена на іншу фізичну особу на підставі заяви не від ОСОБА_1 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та анкети - заявки. Номер картки, на яку, відповідно до платіжного доручення, ТОВ «Прості займи» було перераховано кошти у сумі 1 800,00 грн., не належить позивачу, а були перераховані іншій не знайомій йому фізичній особі.

ТОВ «Прості займи», на адвокатський запит представника позивача адвоката Гриви Ю.Г. про роз`ясненнями процедури отримання кредиту, надало відповідь, якою відмовило у надані інформації через те, що до запиту не додано посвідчені належним чином копії документів.

З посиланням на вимоги Закону України «Про електрону комерцію», ст.203, 215, 216 ЦК України позивач просить визнати кредитний договір №181124-184514 від 25.11.2018 недійсним. А також просить стягнути на свою користь судові витрати.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гриви Юлії Григорівни прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

15.09.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий ТОВ «Прості займи» в якому зазначено, що твердження позивача, що він не підписував спірний кредитний договір не підтверджуються належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на словах позивача. Зазначає, що спірний кредитний договір було укладено у електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, і з огляду на ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» до нього мають бути застосовані приписи цього Закону. Згідно послідовності укладення спірного кредитного договору, клієнт заповнює свої дані на сайті відповідача. Перш ніж отримати позику, клієнт зобов`язаний ознайомитися з правилами та умовами позики переглянувши їх по посиланню і підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій». Далі, після подачі заявки, клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через CMC на свій мобільний номер вказаний при реєстрації на сайті bistrozaim.ua. CMC відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS (https://turbosms.ua/). Після отримання CMC, клієнт повинен внести отриманий код на сайті, і таким чином підтвердити подачу заявки. Після подачі заявки, позивач отримав на свій телефон, вказаний у заявці, CMC повідомлення з унікальним кодом, який ввів на сайті bistrozaim.ua. У разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ «СМК» для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», і тільки після цього система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці. Верифікація і додавання карти клієнтом при оформленні договору займу здійснюється за допомогою сторонньої платіжної системи WayForPay (https://wayforpay.com/), на сторінці якої клієнт самостійно вносить номер карти, CVV, термін дії, телефон, е-mail. Ця інформація по карті зберігатися і обробляється виключно на стороні платіжної системи WayForPay. Позивач наполягає про вчинення щодо нього злочину, проте не доводить своє твердження оскільки сам факт звернення до правоохоронних органів не доводить вчинення стосовно позивача злочину. На підставі вищевикладеного в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Сторони, належно повідомлені про час та місце розгляду в судове засідання не з`явилися, попередньо від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що сторони, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, позивач надав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, фіксування судового процесу судом не здійснювалося, відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Фактичні обставини, встановлені судом.

Із заяви-анкети для отримання кредиту №181124-184514 від 25.11.2018 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ознайомившись з кредитним договором, додатком 2 - Умовами надання та обслуговування кредитів, що розміщенні на офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, та погодившись з ними, ознайомившись із Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства, просив надати йому кредит на особисті потреби у розмірі 1 800,00 грн., розмір затвердженої суми 2 000,00 грн., строком на 16 днів до 10.12.2018, та зобов`язалася повернути кредит у розмірі 1 800,00 грн., та сплатити проценти у розмірі 576,00 грн., а також зобов`язалася при простроченні оплати за кредитом та процентами сплатити процент за користування кредитом з розрахунку 2% за кожен день користування (730 відсотків річних). Також, в заяві зазначено, що при виникненні заборгованості зобов`язується сплатити неустойку в розмірі штрафу 3% за кожний день користуванняу межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64% від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості, на 15-й день – 5,02%, на 30-й день – 7,67%, у порядку, що передбачені розділом 4 Умов.

Відповідно до довідки про переказ грошових коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено наступний переказ грошових коштів: номер карти НОМЕР_1 власник карти (емітент), банк State Savings Bank of Ukraine, категорія карти MasterCard, час запиту 25.11.2018 11:55:48,сума 1 800,00 грн.

Відповідно до Витягу з ЄРДР номер кримінального провадження №12019040370002032 від 17.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, вбачається, що 17.10.2019 до Павлоградського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1 про шахрайські дії невідомої особи під час оформлення кредиту в ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

12.05.2021 адвокат Грива Ю.Г. в інтересах ОСОБА_1 , звернулася з запитом до ТОВ «Прості Займи» з метою отримання інформації щодо оформлення он-лайн кредиту договору №181124-184514 від 25.11.2018 .

21.05.2021 року за вих. №60 адвокату Гриві Ю.Г. надано відповідь за підписом директора ТОВ «Прості Займи» Пономар В.О., згідно з якою запит адвоката не підлягає задоволенню, оскільки до запиту не надано посвідчені належним чином копії документів.

При зверненні до суду позивач зазначає, що будь-яких договорів з відповідачем не укладав, кредит не брав, а кредитні кошти не отримував, всі намагання позивача отримати інформацію у відповідача щодо оформлення он-лайн кредиту договору №181124-184514 від 25.11.2018 не виявилися позитивними.

У відповідності до статей 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване цивільне право особи чи інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 2 статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України розмежовано недійсні правочини на нікчемні - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до положень частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України)».

У ч. 2 ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції

За правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст. 3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.

Дослідивши заяву-анкету №181124-184514 від 25.11.2018 суд встановив, що вона не підписана позивачем, оскільки не містить ні алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ні електронного, ні електронного цифрового підпису, ні аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) позивача.

Матеріали справи також не містять даних про те, що особа позивача була належним чином ідентифікована при його реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення кредитного договору з використанням власних персональних даних ОСОБА_1 на отримання кредитних коштів у сумі 1 800,00 грн. в онлайн - режимі на підставі заяви-анкети № 181124-184514 від 25.11.2018.

Крім того, суд зазначає, що у статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, з яких би вбачалось існування між позивачем та відповідачем кредитних або інших зобов`язальних правовідносин, а матеріали справи не містять і доказів того, що відповідачем виконані умови кредитного договору № 181124-184514 від 25.11.2018 та надано позивачу кредит у розмірі 1 800,00 грн.

На підтвердження надання грошових коштів відповідачем надано суду довідку про переказ грошових коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» з підтвердженням отримання на карту НОМЕР_1 власник карти (емітент), банк State Savings Bank of Ukraine, категорія карти MasterCard, час запиту 25.11.2018 11:55:48,сума 1800,00 грн., разом із тим, прізвище власника, як і повний номер картки на яку перераховані кошти вказана довідка не містить.

За приписами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ч. 2 ст. 207, ст. 1055 ЦК України, якими встановлені вимоги щодо обов`язкової письмової форми кредитного договору, з огляду на те, що кредитний договір №181124-184514 від 25.11.2018 не підписаний позивачем у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, як укладення договору №181124-184514 від 25.11.2018, так і існування між сторонами кредитних або зобов`язальних правовідносин, суд приходить до висновку, що договір №181124-184514 від 25.11.2018 є неукладеним.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що судом встановлено, що договір №181124-184514 від 25.11.2018 є неукладеним, а неукладений договір не може бути визнаний недійсним, а тому підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання договору недійсним немає і задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 100, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 207, 638, 1054, 1055, ЦК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електрону комерцію»,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Гриви Юлії Григорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» про визнання недійсним договору позики – задовольнити частково.

Визнати неукладеним кредитний договір про надання позики №181124-184514 від 25.11.2018, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прості займи» та ОСОБА_1 .

В решті частині вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прості займи», ЄДРПОУ 40858239, адреса: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.39-А, оф.25.

Суддя: Н.І.Рибалко