Ухвала суду № 100977590, 02.11.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1941/21

2/132/597/21

У Х В А Л А

іменем України

"02" листопада 2021 р. місто КАЛИНІВКА

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі судового засідання – КУЛИК Т.С.,

за участі: позивача – ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області цивільну справу № 132/1941/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області на розгляді перебуває цивільна справа №132/1941/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельних ділянок, в рамках якої позивачем заявлене клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, яке підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до вимог ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, предметом позову є визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації земельних ділянок, а тому в силу принципу диспозитивності позивач повинен довести в суді належними до допустимими доказами викладені в позові обставини.

Зважаючи на положення частини 1 статті 106 ЦПК України, якою встановлено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, позивач ОСОБА_2 мав можливість замовити експертизу та подати її висновок до суду, проте, такі дії останнім не вживалися, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів.

В поданому суді клопотанні про призначення в справі судової земельно-технічної експертизи, заявник не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин справи при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, доцільність проведення експертизи, не зазначив, у чому полягає потреба у спеціальних знаннях.

За вищевказаних обставин, суд вважає безпідставним призначення в справі судової земельно-технічної експертизи, оскільки заявлене клопотання не містить належного обґрунтування, а тому суд вважає його таким, що задоволенню не підлягає.

Слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

У вказаному переліку є ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи. Водночас ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи у цьому переліку відсутня.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За положеннями частин 2, 4 статті 84 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частинами 1, 2 статті 84 ЦПК України регламентовано, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Так, клопотання заявника про витребування доказів не відповідає вимогам частини 2 статті 84 ЦПК України, зокрема не зазначено, які заходи були вжиті для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання доказу.

Стаття 116 ЦПК України регулює підстави та порядок забезпечення доказів.

Частиною другою статті 116 ЦПК України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України способами забезпечення доказів є у тому числі витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.

Підстави витребування доказів, вимоги до форми і змісту клопотання учасника справи про витребування доказів, а також порядок розгляду судом цього клопотання визначено статтею 84 ЦПК України.

Положення частини 1 статті 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскарженні в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.

Строки підготовчого провадження чітко встановлені в ч.3 ст.189 ЦПК України, згідно приписів якої підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист.

Суд, як передбачено в статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ця норма кореспондується із постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», яка наголошує, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дана норма втілена в національному законодавстві, зокрема в ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регламентує, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Завданням цивільного судочинства згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом (п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначенні законом.

Згідно ч.1 ст.56 цього ж Закону, суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотримання засад і правил судочинства.

Враховуючи вищевикладене, з метою вжиття всіх необхідних заходів відносно неухильного дотримання процесуальних строків та не порушення прав учасників провадження щодо справедливого розгляду та вирішення справи в розумні строки, уникнення обставин, які негативно впливають на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади, керуючись вимогами Конституції України, нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ЦПК України, роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення», суд вважає, що підстав для подальшого відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви у його проведенні, відповідно до вимог ст.198 ЦПК України, не має.

По справі проведено підготовчі дії відповідно до ст.197 ЦПК України.

За умовами ч.2 ст.200 ЦПК України, суд вважає за можливе, закрити підготовче провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-261, 268, 272, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів – залишити без задоволення.

Клопотання позивача ОСОБА_2 про призначення судової земельно-технічної експертизи – залишити без задоволення.

Закрити підготовче провадження у даній цивільній справі, призначити її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 30 листопада 2021 року на 09год. 30хв. в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області за адресою: Вінницька обл., м. Калинівка, вул. В. Нестерчука, 70.

Встановити наступний порядок з`ясування обставин: надання вступного слова учасникам справи, з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оголошення та дослідження доказів, проведення судових дебатів.

Отримати інформацію щодо справи можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за наступною сторінкою: http//court.gov.ua/fair/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя