Рішення № 100976640, 08.11.2021, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/862/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року Полонський районний суд Хмельницької області у складі:

Головуючої судді – Дідек М.Б.

З участю секретаря судових засідань – Богданевич О.О.

Представника відповідача Кузнецова К.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. На обґрунтування заявлених вимог зіслався на те, що 20.02.2008 року між ПАТ КБ “Приватбанк” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HMPWGI0000003525 про надання кредиту на суму 100000 (сто тисяч) грн. з терміном погашення до 20.02.2018 р. За її заявою від 05.08.2008 року кредитний договір переведено у валюту долар. ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови договору, у зв`язку з чим за позовом позивача 14.06.2011 року рішенням Полонського районного суду було стягнуто заборгованість з відповідачки за вказаним договором в розмірі 218481,48грн.

На даний час зобов`язання не виконане, тому у зв`язку з цим позивач просить стягнути в порядку ст.625 ЦК України 3% річних від простроченої суми 20286,88 доларів США за період з 03.11.2010 року по 08.07.2021року в розмірі 6455,80доларів США, що евівалентно176178,78грн., а також просив стягнути судові витрати.

Представник відповідачки адвокат Кузнецов К.С. подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав зіславшись на те, що позивач неправильно визначив підстави для стягнення заборгованості,оскільки стягнення заборгованості за кредитним договором № HMPWGI0000003525 від 20.02.2008 року, за умови наявності рішення Полонського районного суду від 14.06.2011 року про стягнення заборгованості за ним, є неможливим. Оскільки кредитний договір є припиненим достроково за ініціативою позивача.

Крім того, вважає що наданий позивачем розрахунок є невірним, оскільки позивач зазначає прострочену заборгованість у доларах США, а рішенням суду про дострокове стягнення заборгованості сума стягнута у гривнях і розрахунок виконано за 11 років, а не в межах трьохрічного строку позовної давності (19.07.2021-19.07.2018 року), оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов в порядку ст.625 ЦК у кредитора виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Враховуючи викладене у відзиву просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що станом на день подання вищезгаданого позову позивачка рішення суду не виконувала і достроково стягнуту заборгованість не погашала, кредит був переведений у валюту долар США, а тому в порядку ч.2 ст.625 ЦК України підлягає стягненню за невиконання зобов`язань 3% річних в сумі 6455,80доларів США. Оскільки відповідачка договір не виконала, а одностороння відмова від договору не допускається, тому строк позовної давності позивачем при зверненні до суду дотримано, тому просили задовольнити позовну вимоги у повному обсязі.

Позивач до суду не прибув подав заяву про розгляд справи у їхню відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачки крім викладених у відзиві мотивів для відмови у позові також повідомив, що відповідачка не виконувала рішення суду від 14.06.2011 року про стягнення з неї заборгованості і заборгованість не погашала.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору № HMPWGI0000003525 від 20 лютого 2008 року ЗАТ КБ “Приватбанк” надав ОСОБА_1 кредит в сумі 100000 (сто тисяч) грн. з кінцевим терміном повернення 20.02.2018р.Згідно з укладеною додатковою угодою від 05.08.2008 р. до договору про іпотечний кредит №HMPWGI0000003525 від 20 лютого 2008 р. станом на 05.08.2008 р. залишок заборгованості становив 20907,00 Доларів США. Внаслідок чого ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання згідно з встановленим графіком до 20 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту щомісячними платежами в сумі 373,10Доларів США та відсотки за його користування в розмірі 14,04 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

Договір та додаткова угода до даного договору укладені в письмовій формі, підписані сторонами: позичальником ОСОБА_1 та уповноваженим представником ЗАТ КБ “Приватбанк” Гордійчук М.І., скріплені печаткою Полонського відділення Хмельницької філії "ПриватБанк", яке здійснює діяльність від імені Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на момент укладення договору сторонами на власний розсуд були визначені та погоджені умови Договору та Додаткової угоди до нього. ЗАТ КБ “ПриватБанк” змінив своє найменування на ПАТ КБ “ПриватБанк”, яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях ЗАТ КБ “ПриватБанк”.

ОСОБА_1 не проводила своєчасну оплату згідно кредитного договору № HMPWGI0000003525 від 20 лютого 2008 р. та додатковою угодою до даного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредиту, яка становить – 27 620,92 Доларів США, яка складається з наступного: поточна заборгованість по кредиту –18329,30 Доларів США, прострочена заборгованість за кредитом –1998,52 Доларів США, поточна заборгованість по відсотках –64,34 Долари США, прострочена заборгованість по відсотках –4292,46 Доларів США, прострочена заборгованість по комісії за користування кредитом – 435,67 Доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором –1155,24 Доларів США, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 умов додаткової угоди в розмірі –31,61 Долар США - штраф фіксована частина, 1313,78 Доларів США – штраф (процентна складова). Дані факти підтверджуються : кредитним договором №HMPWGI0000003525 від 20 лютого 2008 року та додатковою угодою до договору про іпотечний кредит №HMPWGI0000003525 від 20 лютого 2008 р.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 14.06.2011 року, ухваленим у цивільній справі № 2-348/2011, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 218481 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 48 коп. Рішення набрало законної сили.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за Кредитним договором, яким їй надано кредит строком до 20.02.2018 року. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами з позичальниці. Судовим рішенням від 14.06.2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальниці перед банком та його порушення. ОСОБА_1 рішення не виконала і стягнуту судом заборгованість не погашала.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2011 році зобов`язання відповідачки сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, яка погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У цій справі АТ КБ «Приватбанк» пред`явило позов 17 серпня 2021 року.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку про застосування строку позовної давності щодо стягнення 3 % річних, а тому стягненню підлягає сума у межах строку позовної давності за три роки до звернення до суду з позовом, тобто з 17.08.2018 року до 17.08.2021 року.

Суд, дослідивши розрахунок 3 % річних, проведений позивачем та представником відповідача щодо порядку нарахування в межах строку позовної давності, провів власний розрахунок за період з 17.08.2018 року до 17.08.2021 року:

218481грн.48 коп.(сума боргу, яка була достроково стягнута за рішенням суду від 14.06.2011року) розмір х 3% : 1095(кількість днів)= 20548грн.,49коп.

Що стосується доводів представника відповідача, що позивачем обрано не належну підставу для звернення до суду, так як в позові він просить стягнути заборгованість за кредитним договором, а вона вже була достроково стягнута рішенням Полонського районного суду від 14.06.2011 року і договірні відносини з цього моменту припинилися, тому з цих підстав необхідно йому відмовити. Суд також зауважує, що застосування судом для ухвалення рішення саме цієї норми матеріального права (ч.2 ст.625 ЦК на яку також і посилався позивач у позові), предметом регулювання якої є відповідні правовідносини, не призводить до зміни позову або обраного позивачем захисту.

При цьому незгода суду з наведеними у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Така ж правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 року № у справі 487/10132/14-ц.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, вирішуючи справу в межах позовних вимог, відповідно до ст. 13 ЦПК України, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та стягнення з відповідача підлягає сума боргу в розмірі 20548грн.,49коп.

Позивачем були понесені судові витрати із сплати судового збору в сумі 2642,68 грн., і відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (0,1166%) розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 308грн.22 коп.

Керуючись ст.ст. 256,257,625 ЦК України, ст..ст.4,76-81,141,263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 20548 (двадцять тисяч п`ятсот сорок вісім)грн.49 коп. та відшкодування витрат із сплати судового збору в розмірі 308грн.22 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 09.11.2021року.

позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1д, поштовий індекс 01001.

відповідач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Суддя Дідек М.Б.