Рішення № 100976538, 01.11.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2098/19

Провадження № 2/675/78/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2021 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Пашкевича Р. В., з участю: секретаря судового засідання Гедзенюк В. В., представника відповідача Чернова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ізяслав у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд», про визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» (далі - ТОВ «Фармгейт Україна») про визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації.

ОСОБА_1 зазначає, що 17 червня 2015 року укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого його батько ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Фармгейт Україна» строком на 10 років земельну ділянку площею 1,3268 га (кадастровий номер 6822181300:03:013:0133), розташовану на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, а 10 вересня 2015 року було здійснено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_2 помер, та після смерті якого, в управління спадковим майном вступив він, та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом 15.07.2016 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрував право власності на спадкове майно, яке складається із вищевказаної земельної ділянки.

В подальшому, під час укладення між ним, як правонаступником орендодавця та ТОВ «Фармгейт Україна» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015 було виявлено відсутність підтвердження зареєстрованого за ними права оренди земельної ділянки. На підтвердження цієї обставини відповідачем надано позивачу деталізовану інформаційну довідку щодо його земельної ділянки, з якої убачається, що 01 серпня 2016 року між його батьком та ТОВ «Фармгейт Україна» було укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року.

ОСОБА_1 вказує, що його батько ОСОБА_2 не міг підписувати угоду від 01 серпня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року, оскільки останній на той час вже був мертвий, тому внаслідок чого оспорюваний правочин є недійсним. Порушення його прав, як спадкоємця зазначеної земельної ділянки, перешкоджають йому на власний розсуд розпорядитись успадкованим майном.

За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсною угоду від 01 серпня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки площею 1,3268 га (кадастровий номер 6822181300:03:013:0133), що знаходиться на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та скасувати її державну реєстрацію.

Під час підготовчого провадження директор ТОВ «Фармгейт Україна» Йонкір Дірк Ян Теодор ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та рахує їх такими, що підлягають до задоволення судом.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд»(далі - ТОВ «Хостленд») Якимчук В. Ю. подав до суду письмові пояснення щодо позову, в яких просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю з посиланням на те, що спірний правочин підписаний позивачем, а тому сторони намагаються ввести суд в оману щодо фактичних обставин даної справи. Також покликається на обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав.

Ухвалою судді від 27 вересня 2019 року прийнято позову заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження судом вчинено наступні процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ «Хостленд».

Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року задоволено клопотання сторін та витребувано у Сектора з питань державної реєстрації Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області належним чином засвідчені копії усіх документів, що складають реєстраційну справу, та на підставі яких проведено реєстраційні дії щодо договору від 01 серпня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна», щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:013:0133, площею 1,3268 га, розташованої на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, а також, виклик та допит свідка ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року, проведено письмове опитування учасників справи як свідків, під час якого зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати суду заяву свідка із вичерпними відповідями на кожне поставлене до нього питання по суті.

Ухвалою суду від 06 березня 2020 року задоволено клопотання представника третьої особи адвоката Каруна В. П. та призначено по даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 06 березня 2020 року витребувано у Сектора з питань державної реєстрації Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області оригінал угоди від 01.08.2016 про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна», щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:013:0133, площею 1,3268 га, розташованої на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Ухвалою суду від 24 червня 2020 року витребувано з ТОВ «Фармгейт Україна» будь-які оригінали документів (не менше 10 документів) з вільними зразками підпису ОСОБА_1 , а також з приватного нотаріуса Ізяславського районного округу Шмигельського Ю. П. спадкову справу № 4-2016, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадщину після якого прийняв його син ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10 липня 2020 року витребувано з Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області оригінали правочинів з вільними зразками підпису ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09 жовтня 2020 року провадження у справі зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 26 лютого 2021 року провадження у справі поновлено, оскільки з відомостей судового експерта станом на 16.02.2021 оплата вартості судово-почеркознавчої експертизи від ТОВ «Хостленд» до інституту не надійшла.

Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Омельчук С. Л. у судове засідання не прибули, останній надіслав до суду письмову заяву, у якій просить дану справу розглянути без їх присутності, вказавши при цьому, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Фармгейт Україна» адвокат Чернов В. В. у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі та не заперечив проти його задоволення.

Представник третьої особи ТОВ «ХОСТЛЕНД» адвокат Карун В. П. під час підготовчого провадження заперечив проти задоволення позову з підстав, вказаних у письмових поясненнях третьої особи щодо позову.

01 листопада 2021 року через канцелярію суду адвокат Карун В. П. надав суду письмове повідомлення, у якому зазначив, що його повноваження у даній справі як представника ТОВ «Хостленд»припинені, тому представництво ТОВ «Хостленд»ним не здійснюється.

У судове засідання, призначене судом для розгляду справи по суті, представник третьої особи ТОВ «Хостленд»не з`явився, хоча про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надіслав.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження ТОВ «Хостленд»є м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 5.

Надіслана третій особі судова повістка повернулася до суду із повідомленням про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Такі дані вказані у поштовому повідомленні, яке повернулося до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 01 листопада 2021 року на 12 год. 00 хв.

Іншої адреси свого місцезнаходження ТОВ «Хостленд»суду не повідомило.

Тому, у зв`язку з відсутністю ТОВ «Хостленд»за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд вважає, що третя особа повідомлена належним чином.

Суд, з`ясувавши позиції учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що батькові позивача ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 1,3268 га з кадастровими номером 6822181300:03:013:0133, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

17 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав відповідачу в строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років. Пунктом 37 вказаного договору передбачено право сторін на його розірвання за взаємною згодою.

10 вересня 2015 року за ТОВ «Фармгейт Україна» було зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки, номер запису про інше речове право - 15408918.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області 11 жовтня 2015 року, встановлено, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Борисів Ізяславського району Хмельницької області.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.07.2016 зареєстрованого в реєстрі за № 1401, та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 63546493 від 15.07.2016, ОСОБА_1 успадкував та оформив на себе право власності на земельну ділянку площею 1,3268 га з кадастровими номером 6822181300:03:013:0133, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Разом з тим, 01 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:013:0133. Припинення права оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 жовтня 2016 року, індексний номер рішення - 31979850.

У подальшому стосовно належної позивачу земельної ділянки було укладено ряд договорів.

Відповідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Хостленд», позивач передав в користування третій особі належну йому земельну ділянку площею 1,3268 га з кадастровим номером 6822181300:03:013:0133 з метою її використання для сільськогосподарських потреб строком на 49 років до 01 січня 2067 року. Речове право ТОВ «ХОСТЛЕНД» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 лютого 2019 року, номер запису про інше речове право - 30418218.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що укладена між його батьком ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» 01 серпня 2016 року угода про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:013:0133 не була підписана ним, оскільки на той час батько вже був мертвий, тобто підпис у ній вчинено іншою особою.

У ч. 2 ст. 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи визначається статтею 26 ЦК України, за правилами якої усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Цивільна правоздатність фізичної особи визначається статтею 25 ЦК України, згідно вимог якої здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Отже, згідно наведених норм права здатність мати цивільні права та обов`язки - цивільну правоздатність, мають усі фізичні особи; цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Згідно із частиною 1 статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Таким чином, враховуючи те, що з моменту смерті фізична особа перестає бути учасником будь-яких правовідносин і у момент смерті її цивільна правоздатність припиняється, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не міг бути стороною оспорюваного правочину: угоди про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» 01 серпня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:013:0133, а тому такий правочини є недійсними.

Водночас, під час підготовчого провадження для забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для даної справи, за клопотанням представника третьої особи ТОВ «Хостленд»адвоката Каруна В. П. ухвалою суду від 06 березня 2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оплату за проведення експертизи було покладено на третю особу ТОВ «Хостленд», які її гарантували.

Призначаючи дану експертизу, суд виходив із позиції третьої особи, яка стверджувала, що позивач ОСОБА_1 будучи спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_5 свідомо в своїх інтересах підписав оспорюваний правочин від імені свого батька, що свідчать про його недобросовісну поведінку, оскільки спочатку підписав угоду про розірвання договору оренди, а оформивши спадкові права, пред`явив позов про визнання його недійсним, заздалегідь знаючи, що угода підписана не його батьком, посилаючись на відсутність волевиявлення орендодавця на її укладення.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У подальшому позивач ОСОБА_1 особисто надав суду необхідні для проведення експертизи експериментальні зразки свого підпису та документи з вільними зразками підпису. Крім того, судом було витребувано ряд документів із вільними зразками підпису позивача у приватного нотаріуса Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельського Ю. П., тощо.

З метою проведення судової почеркознавчої експертизи дана цивільна справа надсилалася до Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, однак була повернута до суду експертною установою у зв`язку з несплатою вартості проведення судової почеркознавчої експертизи згідно наданих рахунків ТОВ «Хостленд».

При цьому, про необхідність оплати експертних послуг ТОВ «Хостленд»повідомлялося як Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, так і судом.

Відтак, судом було продовжено розгляд даної справи без проведення судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, представником ТОВ «Хостленд»Каруном В. П. під час підготовчого розгляду справи підтверджено, що товариству було відомо про необхідність здійснити відповідну оплату за проведення експертизи, проте дану оплату ними не здійснено.

На підставі викладеного, з огляду на положення ст. 109 ЦПК України, суд вважає встановленим те, що підпис у спірній угоді про розірвання договору оренди землі позивачу не належить. У встановленому законом порядку доказами, що задовольняють вимоги ст.ст. 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності і достатності, ця обставина всупереч передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України обов`язку доведення третьою особою спростована не була.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною другою та третьою статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а такожволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог ч. 1-3 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду при ухваленні постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 не підписував спірний правочин, не погоджував його умов, тобто правочин є таким, що не вчинений, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсної угоди від 01 серпня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки площею 1,3268 га (кадастровий номер 6822181300:03:013:0133), що знаходиться на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, необхідно відмовити, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Водночас, позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації угоди від 01 серпня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року, укладеної між сторонами, з тієї підстави, що вказану угоду ОСОБА_2 не міг підписувати, у зв`язку із чим ним не створено правових наслідків, які б підлягали визнанню державою.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право користування земельною ділянкою, відповідно і припинення цього права, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Абзацом 1 частини 3 статті 26 вказаного Закону встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Таким чином, слід скасувати державну реєстрацію припинення речового права ТОВ «Фармгейт Україна» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822181300:03:013:0133 у зв`язку із тією обставиною, що угода від 01 серпня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 17 червня 2015 року є неукладеною, а тому не могла бути підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.

Зазначене відповідатиме приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень».

Доводи третьої особи, які викладені у письмових поясненнях про те, що оспорюваний правочин не можна вважати неукладеним, оскільки цей правочин від імені орендодавця ОСОБА_2 підписаний його правонаступником - позивачем ОСОБА_1 , що могло б бути підтверджено висновком почеркознавчої експертизи, яка не проведена у зв`язку з не оплатою; та що під час підписання оспорюваного правочину позивач не повідомив про смерть батька - орендодавця ОСОБА_2 та підписав угоду з метою переукладення договору оренди та отримання відповідних коштів за оренду земельної ділянки до оформлення спадкових прав, не спростовують висновків суду.

По справі встановлено, що орендодавцем в оспорюваній угоді 01.08.2016 про розірвання договору оренди землі від 17.06.2015 зазначений ОСОБА_2 , який помер до укладення зазначеного правочину - 10 жовтня 2015 року, а не позивач ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вищевказане, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за двома позовними вимогами, а позов задоволено лише в частині вимоги про скасування державної реєстрації припинення речового права.

У зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивачу належить повернути з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого нею при поданні позову за цією позовною вимогою, а іншу частину судового збору в розмірі 50 % слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 44, 76-82, 89, 95, 109, 128, 141, 142, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки площею 1,3268 га, кадастровий номер 6822181300:03:013:0133, що знаходиться на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 жовтня 2016 року державним реєстратором Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, індексний номер рішення: 31979850.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» на користь ОСОБА_1 384 грн. 20 коп. судового збору.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 (с. Борисів Шепетівського району Хмельницької області, рнокпп - НОМЕР_2 ) 50 % сплаченого ним судового збору (платіж від 23 вересня 2019 року, код квитанції 6001-0844-6475-4852), що становить 384 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 : місце проживання с. Борисів Шепетівського району Хмельницької області, рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна»: адреса місцезнаходження - с. Васьківці, вул. Шевченка, 2А Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 37138877.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд»: адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 5, код ЄДРПОУ - 42341741.

Повний текст рішення суду складений 10 листопада 2021 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич