Рішення № 100976388, 03.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2021 Справа №607/5207/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі : головуючого судді Братасюка В.М.

за участю секретаря Паславської О.І.

позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Тернопільський радіозавод Оріон про стягнення грошової винагороди ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» про стягнення грошової винагороди за вислугу років в розмірі 12714гривень. В обґрунтування заявлених вимог вказала на те, що вона працювала в ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», згідно наказу №140 від 01.08.2019року її було звільнено в зв`язку з скороченням штатів згідно п.1 ст.40. КЗпП України. Згідно діючого «Положення про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «ТРЗ «Оріон» колективного договору їй була нарахована винагорода:за 2017 рік в розмірі 6222 тис. гривень; за 2018 рік в розмірі 6492 тис. гривень, що разом складає 12714гривень, яка в квітні 2019року була відрахована, на підставі наказу № 15 від 24 квітня 2019 р. про скасування винагороди за вислугу років за період роботи 2017-2018 років, який був виданий новим керівництво в особі голови правління АТ «ТРЗ «Оріон» Козібродо Я.І. з метою зменшення заборгованості по заробітній платі. Вважає, що відрахування із заборгованої заробітної плати проведено з порушенням вимог статті 128 «Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати» і статті 136 «Порядок покриття шкоди заподіяної працівнику» КЗпП України, тому просить позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задоволити, посилаючись на мотиви викладені в позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на поданий відзив на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Отже, Конституція України, норми якої, відповідно до ст. 8 цього Основного закону, є нормами прямої дії, визначає, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

17 червня 1997 р наказом №32 від 12.06.1997 р. ОСОБА_1 переводом з Тернопільського конструкторського бюро радіозв`язку “Стріла“, було прийнято у відділ як головного конструктора підприємства Тернопільський радіозавод «Оріон».

Наказом №140 від 01.08.2019року ОСОБА_1 звільнено з радіозаводу в зв`язку з скороченням штатів згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Як зазначає позивач на підприємстві згідно з Законом України «Про колективні договори і угоди» було укладено на 2016 - 2020 роки колективний договір (реєстр. № 61 від 01.07.2016 року управління економіки та праці Тернопільської міської ради) між правлінням ПАТ «ТРЗ «Оріон» і профспілковим комітетом ПАТ «ТРЗ «Оріон».

Відповідно до пункту 2.6.1 договору - положення договору діють безпосередньо і є обов`язковими для виконання сторонами.

Умовами колективного договору працівникам АТ «ТРЗ «Оріон» передбачено, що правління підприємства зобов`язується, відповідно до п.1.2 загальних положень про виплату винагороди за вислугу років проводити виплату винагороди за минулий рік в 1 кварталі поточного року, згідно п.4.1.17 проводити нарахування винагороди за вислугу років.

Згідно діючого «Положення про виплату винагороди за вислугу років працівникам ПАТ «ТРЗ «Оріон» колективного договору ОСОБА_1 була нарахована винагорода:

за 2017 рік в розмірі 6222 тис. гривень;

за 2018 рік в розмірі 6492 тис. гривень.

Як вбачається із довідки Тернопільський радіозавод «Оріон» №29/320 від 01.03.2021року, АТ Державне підприємство «Тернопільський радіозавод «Оріон» перейменовано у Відкрите акціонерне товариство Тернопільський радіозавод «Оріон» з 21.10.1998 року, наказ Фонду Держмайна України від 21.10.1998 р. №51-АТ, в подальшому згідно із Законом України «Про акціонерні товариства» та рішенням Загальних зборів акціонерів товариства від 15.04.2011 року, Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон». З 14.05.2018 року Публічне акціонерне товариство Тернопільський радіозавод «Оріон» перейменовано у Акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон», наказ № 29 від 04.06.2018 року.

17 січня 2019 року згідно Договору № 01-П від 09 листопада 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірський радіозавод «Сигнал» набуло право власності на контрольний пакет акцій АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон», а саме на 99 543480 простих іменних акцій, номінальною вартістю 24 885 870, 00 грн., що становить 96,1290% статутного капіталу Товариства.

Наказом нового голови правління - Козіброди Я.І. № 10 від 17 квітня 2019 року створено комісію щодо проведення перевірки нарахування премій, надбавок та окладів працівникам заводу.

Згідно Протоколу засідання комісії від 24.04.2019р. було вирішено провести перевірку нарахування:

- заробітної плати за вислугу років за 2017-2018 р.;

-доплати за секретність посадовим особам (позивачу) АТ “ТРЗ “Оріон”;

-окладу голови правління ОСОБА_3 та посадових осіб.

За підсумками проведеної комісійної перевірки щодо підставності нарахування вищевказаних доплат (надбавок), комісією складено Акт № 1 від 24.04.2019 р., Акт №2 від 24.04.2019 р., Акт №3 від 24.04.2019 р.

В подальшому на підставі Наказу № 15 від 24.04.2019р. за погодженням з Наглядовою радою Товариства зазначені надбавки за вислугу років було скасовано, з посиланням на те, що Актом перевірки № 1 від 24.04.2019р. встановлено безпідставність нарахування винагороди за вислугу років за 2017 та 2018роки.

Як зазначає представник відповідача та встановлено комісією в Акті перевірки №1 від 24.04.2019р. АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» у 2017 р. проводилася виробнича діяльність частково з метою забезпечення виконання невідкладних робіт, пов`язаних з життєдіяльністю заводу. Даний факт підтверджується наказами керівника товариства про припинення роботи зв`язку з не завантаженістю виробництва (накази: №56 від 29 грудня 2016 року, № 4 від 02 лютого 2017 року, № 10 від 27 лютого 2017 року, №14 від 3 квітня 2018 року, №17 від 28 квітня 2017 року, №26 від 31 травня 2017 року, №30 від 3 липня 2017 року, №32 від 1 серпня 2017 року, №36 від 31 серпня 2017 року, №41 від 29 жовтня 2017 року). Аналогічно, частково, з метою забезпечення виконання невідкладних робіт, пов`язаних з життєдіяльністю заводу, проводилася робота і упродовж 2018 року. Даний факт підтверджують накази керівника товариства про припинення роботи у зв`язку: не завантаженістю виробництва (накази:№3 від 18 січня 2018р., №7 від 01 лютого 2018р., №19 від 29 березня 2018р., №22 від 27 квітня 2018р., №27 від 29 травня 2018р., №33 від 27 червня 2018р., №37 від 31 липня 2018р., №40 від 03 вересня 2018., №49 від 01 жовтня 2018р №54 від 31 жовтня 2019р., №59 від 30 листопада 2018р., №65 від 28 грудня 2018р.).

Також зазначає, що у плановому фонді заробітної плати на 2017 та 2018 роки не було передбачено витрат на винагороду за вислугу років, наказу щодо нарахування та виплати винагороди за вислугу років на підприємстві не видавалося, розрахунків не проводилося, списки осіб на виплату винагороди не затверджувалися, а зайнятість працівників у 2017р. та 2018 р. і позивача зокрема, відображено некоректно з помилками.

Позивач ОСОБА_1 дані твердження представника відповідача заперечила та зазначила, що пунктом 2 вказаних Наказів було зазначено наступне: «Керівникам структурних підрозділів забезпечити виконання невідкладних робіт, пов`язаних з життєдіяльністю заводу». Оскільки вона працювала провідним спеціалістом, то була задіяна на виробництві, за 2017рік нею відпрацьовано 157 робочих дні, за 2018рік відпрацьовано 135 робочих дні, що підтверджено даними, що містяться в розрахункових листках виданих бухгалтерією АТ «ТРЗ «Оріон» (які містяться в матеріалах справи), на підставі яких здійснювався розрахунок заробітної плати, тому посилання на те, що фактична зайнятість працівників підприємства та її зокрема відображена не коректно з помилками не відповідає дійсності.

Також зауважила, що Наказ №15 від 24.04.2019 року «Про скасування нарахованої винагороди за вислугу років» було видано одноосібно головою правління заводу ОСОБА_4 без погодження профспілкового комітету АТ «ТРЗ «Оріон», що суперечить ст.247 КЗпП України, зазначене підтверджено листом управління Держпраці в Тернопільській області

Зі змісту листа №2317/01-05-4.3/19 від 05.07.2019року випливає, що в порушення вимог статті 115 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата у АТ «ТРЗ «Оріон» упродовж 2017 - 2018 років та січня-червня 2019 року виплачувалась не регулярно, по мірі надходження коштів. Як наслідок, станом на 01 липня 2019 року AT «ТРЗ «Оріон» заборгувало 460 працівникам 7378488 грн. 09 коп. заробітної плати. Для отримання належних сум заробітної плати рекомендовано письмово звернутися в бухгалтерію AT «ТРЗ «Оріон», а у разі її невиплати, на підставі статті 232 КЗпП України звернутись до суду з позовною заявою про стягнення належних сум заробітної плати. Також встановлено, що у квітні 2019 року комісією під головуванням директора з економічної безпеки ОСОБА_5 та членів комісії: директора фінансового - головного бухгалтера ОСОБА_6 , першого заступника голови правління Сухорончак І.С., начальника відділу 330, члена наглядової ради ОСОБА_7 та голови профспілкового комітету AT «ТРЗ «Оріон» ОСОБА_8 , за результатами проведених перевірок щодо нарахування винагороди за вислугу років та нарахування надбавок до посадових окладів, було складено акти (від 24.04.2019 року № 1 та № 2). Згідно даних актів нарахування винагороди за вислугу років та надбавок до посадових окладів у 2017 - 2018 роках було визнано безпідставними та проведено утримання із заробітної плати працівників, зокрема: ОСОБА_9 - 16 142,00 грн., ОСОБА_10 - НОМЕР_1 , 40, ОСОБА_11 - 8660, 53, ОСОБА_12 - 5356,80, ОСОБА_13 - 12330,00, ОСОБА_14 - 14 324,40, У стінова K.M. - 12714,00, ОСОБА_15 - 12714,00, ОСОБА_16 -5193,60, ОСОБА_17 - 11415,60, ОСОБА_18 -10780,00, ОСОБА_19 – 7135,40, ОСОБА_20 – 6054,40, ОСОБА_21 - 8521,00, ОСОБА_22 - 8072,00, ОСОБА_23 - 15036,00, ОСОБА_24 - 11415,60, ОСОБА_25 -10710,00, ОСОБА_26 - 15949,15, ОСОБА_27 — 3649,00, ОСОБА_28 - 9686,40, ОСОБА_29 - 17604,00 гривень. Зазначено, що накази від 24 квітня 2019 року № 15 «Про скасування нарахованої винагороди за вислугу років» та № 16 «Про скасування встановлених надбавок до посадових окладів» підписані одноосібно головою правління ОСОБА_4 без погодження профспілкового комітету АТ «ТРЗ «Оріон» та суперечить вимогам статті 247 Кодексу законів про працю України. Окрім цього, відрахування із заробітної плати працівників проведено із порушенням вимог статей 128 і 136 КЗпП України.

В ході розгляду справи на замовлення АТ «ТРЗ «Оріон» було проведено судово-економічну експертизу, згідно висновку експерта ОСОБА_30 за результатами проведення судово-економічної експертизи №01/0421 від 31.05.2021року, відповідно до законодавства України, положень Колективного договору, внутрішніх положень АТ «ТРЗ «Оріон» винагорода за вислугу років працівниці Товариства - інженеру-технологу 2 категорії ОСОБА_1 : за 2017рік у жовтні 2018 року в сумі 6222грн; за 2018 рік у січні 2019 року в сумі 6492грн. не підлягає нарахуванню.

Як встановлено судом такого висновку експерт дійшов посилаючись на відсутність документів щодо розрахунку суми винагороди за вислугу років та розпорядчих документів щодо проведення нарахування винагороди за вислугу років за 2017 рік, за 2018 рік працівниці ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1,2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, як з`ясовано судом, позивачу була нарахована винагорода за вислугу років за 2017 рік у жовтні 2018 року в сумі 6222грн; за 2018 рік у січні 2019 року в сумі 6492грн. Однак, наказом голови правління АТ «Тернопільський радіозавод «Оріон» від 21.04.2019 року, скасовано нарахування вказаної винагороди на підставі акту перевірки від 24 квітня 2019 року.

В силу статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Нормами трудового законодавство гарантовано захисту прав працівників на належну оплату праці. Так, згідно з ч. 4 ст. 97 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про оплату праці», власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа роботодавець не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи заборону прийняття в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством і колективним договором, підприємство має самостійно розробити порядок зменшення заробітної плати і погодити його з органом, який представляє інтереси трудового колективу. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів (угод) від імені найманих працівників надається, зокрема, професійним спілкам, об`єднанням профспілок в особі їх виборних органів.

Статтею 247 КЗпП, зокрема п.п.1-3 передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації:

1) укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору;

2) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання запровадження, перегляду та змін норм праці;

3) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат.

Статтями 32, 103 Кодексу та статтею 29 Закону України «Про оплату праці» визначено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження або зміни.

Варто зазначити, що зміна зазначених істотних умов праці може відбуватися виключно у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не вправі односторонньо змінювати істотні умови праці.

При цьому зміни в організації виробництва і праці носять не персоніфікований характер та не можуть стосуватися конкретного працівника.

Тобто, зменшення зарплати не може бути обумовлене простим небажанням чи неможливістю виплачувати відповідну зарплату, передбачену трудовим договором, а має ґрунтуватися на нормах закону.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» передбачає структуру заробітної плати, відповідно до якої: сновна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород, інших заохочувальних, компенсаційних, гарантійних виплат установлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.

«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами («Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Позивачка мала виправдане сподівання отримати нараховані їй 12714 гривень грошової винагороди за вислугу років, будучи обізнаною, що остання фактично та безперервно працювала, відповідач не запроваджував режим простою не попереджав позивачку про зміну істостних умов праці. Позивачка мала виправдане сподівання не розраховувати на свавільне рішення керівника підприємства, в порушення ч. 4 ст. 97 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про оплату праці», в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами

Відповідачем Суду не надано будь-яких доказів існування обставин, передбачених статтею 127 КЗпП України для видачі наказу від 24.04.2019 року про скасування нарахування винагороди за вислугу років, а посилання в наказі на акт перевірки від 24 квітня 2019 року, яким нарахуванням винагороди було визнано безпідставним через наявність суттєвих помилок (без зазначення яких саме помилок і в чому полягає їхня суттєвість) не може братися до уваги.

Так, відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, до рахункових помилок відносяться неправильності в розрахунках, нарахування зарплати за той самий період двічі і т.д. Не відносяться до рахункових помилок не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону або інших нормативно-правових актів та ін.

Аналізуючи докази дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що підстави для невиплати позивачу винагороди за вислугу років відсутні, а тому позов ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» грошової винагороди за вислугу років в розмірі 12714гривень підлягає до задоволення.

Рішення суду має призводити до ефективного (реального) захисту особи, котра звернулася до суду, й таким способом Суд вважає саме стягнення з відповідача, на користь позивачки, протиправно відібраних в останньої грошових коштів, за відсутності необхідності окремо заявляти позов про протиправність наказу, яким скасована вже нарахована винагорода.

Крім цього, суд вважає, що в силу вимог ст.141 ЦПК України слід стягнути із відповідача у користь держави 908грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» на користь ОСОБА_1 12714 гривень грошової винагороди за вислугу років.

Стягнути із Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» в дохід державного бюджету 908 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон» вул.15 квітня, 6 м.Тернопіль.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк