Вирок № 100976090, 09.11.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7992/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Донченко Ю.В.,

при секретарі - Пилипців О.-І.І.

Справа № 466/7992/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження № 12021140000000794 від 31.08.2021 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Борислав, громадянки України, українки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України,

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - прокурор Проць С.В.

захисту - захисник Зелінська С.В.

- обвинувачена ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

обвинувачена ОСОБА_1 , маючи умисел на збут підробленого офіційного документу щодо результатів дослідження на наявність захворювання коронавірусною інфекцією COVID-19, який є документом, що здатний спричинити наслідки правового характеру, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, з корисливих мотивів, з метою отримання грошових коштів, достовірно знаючи в порушення вимог ст. 14-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. ст. 11, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а також Стандарту медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 722 від 28.03.2020, розуміючи, що довідки про проходження лабораторного дослідження (обстеження) на наявність в особи захворювання -COVID-19 видаються ліцензованими установами (лабораторіями), які повинні мати ліцензію з медичної практики, результати яких фіксуються в документах за визначеною формою та з належними реквізитами, а саме у формі № 209/о «Результати аналізу N», затвердженої наказом МОЗ України №1 від 04.01.2001, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, перебуваючи в офісному приміщенні по АДРЕСА_3 , отримала від Донарської - ОСОБА_2 інформацію щодо її анкетних даних, та яку суму грошей необхідне надати в якості подальшої оплати за надання підробленого документу, без скерування останньої у медичні центри для забору необхідних аналізів, достовірно знаючи про те, що для отримання такої довідки необхідно здавати на дослідження відповідний біоматеріал.

В подальшому, ОСОБА_1 27 травня 2021 року, перебуваючи в офісному приміщенні по АДРЕСА_3 , розуміючи, що ОСОБА_3 не проходила необхідних медичних маніпуляцій з метою визначення наявності чи відсутності в неї коронавірусної інфекції COVID-19, та те, що інформація зазначена лабораторному тесті виданому ніби то « ОСОБА_4 медично-діагностичним центром «Астар» є недостовірною, збула ОСОБА_3 раніше підроблений невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, документ - результат тестування на відсутність в останньої захворювання коронавірусною інфекцією COVID-19, виданий на ім`я Донарської - ОСОБА_5 , що був датований 26.05.2021, за що отримала в Донарської - ОСОБА_2 грошові кошти.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у збуті підробленого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою його використання іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.358 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю та дала суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення. У вчиненому щиро розкаялася та просила не позбавляти її волі. Крім того, просила суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які нею не оспорюються по справі. При цьому вказала, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст. 349 КПК України їй зрозумілий.

Суд переконався, що показання обвинуваченої ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої.

Обвинувачена та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України повністю та об`єктивно доведена.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у збуті підробленого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою його використання іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Її дії кваліфіковані вірно за ч.3 ст. 358 КК України.

Призначаючи обвинуваченій покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, вчинений злочин за ч.3 ст. 358 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України класифікуються як нетяжкий злочин, дані про її особу, зокрема те, що обвинувачена раніше не судима, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, не одружена а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання – щире каяття; обставин, які обтяжуть покарання судом не встановлено.

З врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, суд вважає, що останній відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у межах санкції ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з цим, враховуючи фактичні обставини справи, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, її щире каяття, суд вважає, що її виправлення можливе без відбування покарання і вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї відповідно до ст.76 КК України обов`язки.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України та призначити їй покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Іспитовий строк ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової технічної експертизи документів №126 від 18 серпня 2021 року в розмірі 3 432,2 грн. (три тисячі чотириста тридцять дві гривні дві копійки).

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м.Львова.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя Ю. В. Донченко