Ухвала суду № 100971029, 09.11.2021, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/308/21

1-кп/330/171/2021

"09" листопада 2021 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.

при секретарі - Корнієнко М.М.

прокурора - Яцентюк З.В.

захисника обвинуваченого - адвоката Сивової Я.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - Балясного Р.Р.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Якимівка Запорізької області кримінальне провадження №12015080000000247 від 16.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2021 року в провадження судді Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В. надійшло кримінальне провадження №12015080000000247 від 16.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 15.02.2021 року призначено підготовче судове засідання по даній справі.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Яцентюк З.В. зазначила, що під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, тому підстави для повернення кримінального провадження у суду для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 475 КПК України, відсутні. Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4 - 8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає. Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення відсутні. Кримінальне провадження підсудне Якимівському районному суду Запорізької області згідно правил підсудності, передбачених ст.ст. 32, 33 КПК України. Відповідно просила суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду.Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні. В судове засідання викликати осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, представника потерпілого.

У підготовчому судовому засіданні представник потерпілого, Балясний Р.Р. підтримав думку прокурора, просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого, адвокат Сивова Я.В. заявила клопотання про повернення обвинувального акту, мотивуючи тим, що провадженні суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015080000000247 відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191 КК України, затверджений прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Запорізької обласної прокуратури Яцентюк З.В.. Відповідно до змісту ст. 291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій обвинуваченого, визначаються межі судового розгляду. За правилами п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню провадження до судового розгляду. Таким чином, у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється на відповідність саме вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України. Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Як слідує із змісту обвинувального акту для здійснення своєї статутної діяльності, 01.09.2009 засновником ТОВ «Племзавод «Атманай» ОСОБА_2 на підставі наказу №345 на посаду директора даного Товариства призначено ОСОБА_1 в результаті чого останнього було наділено організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто у нього виникли права та обов`язки службової особи, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України. Проте, в обвинувальному акті не зазначено, якими саме організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями наділений директор Товариства та підставі якого документу. Жодного посилання на Статут Товариства або інший документ, яким регламентовано повноваження директора Товариства обвинувальний акт не містить. Окрім цього, у останньому абзаці першого аркушу обвинувального акту зазначено: «Відповідно до статті 11 Статуту Товариства, виконавчим органом Товариства, що здійснює поточне управління - є директор, який розв`язує всі питання діяльності Товариства крім тих, що становить компетенцію зборів учасників. Директор підзвітний зборам і…» Тобто останнє речення не містить свого логічного завершення. Не розкриті повноваження директора, що не дає можливості встановити, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора Товариства був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто був службовою особою, відповідно до ч.3 ст. 18 КК України, а відповідно і суб`єктом даного злочину.

В обвинувальному акті зазначено, що відповідно до умов Договору, ОСОБА_1 , як фізична особа, надав собі, як директору ТОВ «Племзавод «Атманай», грошову позику в сумі 3 500 000 грн. та зазначив строк дії позики - 01.01.2014 року, по завершенню якого, у 10 денний строк ТОВ «Племзавод «Атманай» повинно повернути всю суму позики ОСОБА_1 , не маючи в дійсності намірів на його виконання в точній відповідності до умов договору. При цьому, обвинувальний акт не містить посилань на умови Договору позики, що позбавляє можливості встановити які саме умови даного договору ОСОБА_1 не збирався виконувати.

Неконкретним є також твердження в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_1 застосовуючи перекручення показників облікових регістрів замість дебіторської заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством у сумі 1 778 518,93 грн., у невстановлений під час досудового розслідування час та місці, сформував та відобразив у документах бухгалтерського обліку неіснуючу кредиторську заборгованість Товариства перед ОСОБА_1 , без наявності підтверджуючих документів, у сумі 1 132 272,38 грн., яка в подальшому була виплачена грошовими коштами ОСОБА_1 з каси ТОВ «Племзавод «Атманай», які останній привласнив, чим поліпшив своє матеріальне становище. При цьому не зазначено на якій посаді у той час перебував ОСОБА_1 та чи був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, не конкретизовано спосіб вчинення злочину та час заволодіння грошовими коштами.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Крім того, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві», суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у пункті 3 (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, серія А, №168, п.79). Обвинувачений має бути повідомлений негайно і детально про причину обвинувачення, тобто реальні факти проти нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих фактів. У кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, заява №25444/94, п. 51-52).

З огляду на те, що обсяг детальної інформації, про яку йдеться у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин кожної справи, у будь-якому разі обвинуваченому має надаватися достатня інформація, необхідна для того, щоб повністю зрозуміти ступінь висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту. У зв`язку з цим достатність інформації має оцінюватися згідно з пунктом 3 (b) ст.6 Конвенції, який надає кожному право на необхідний час та заходи щодо підготовки захисту, а також у контексті більш загального права на справедливе судове провадження, яке містить у собі пункт 1 ст.6 Конвенції (п.60 рішення у справі «Матточчіа проти Італії»).

Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Проте, всупереч вищевказаним вимогам чинного законодавства України, конвенційним нормам та практиці Європейського суду з прав людини фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладено неповно та суперечливо, що призводить до порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 бути негайно й детально проінформованим про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. Так, в обвинувальному акті не зазначено, якими саме організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями наділений директор Товариства та підставі якого документу. Обвинувальний акт не містить посилання на Статут Товариства або інший документ, яким регламентовано повноваження директора Товариства, посилань на умови Договору позики, що позбавляє можливості встановити які саме умови даного договору ОСОБА_1 не збирався виконувати, а також не зазначено на якій посаді у той час перебував ОСОБА_1 та чи був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, не конкретизовано спосіб вчинення злочину та час заволодіння грошовими коштами.

Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист обвинуваченого. В подальшому це позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Доводи прокурора про те, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, є необґрунтованими.

Згідно із приписом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Верховний Суд України у своїй постанові № 5-328 кс 16 від 24 листопада 2016 року, виклав правову позицію стосовно питання про повернення обвинувального акту.

Вказаною постановою зазначено, що суду належить встановити, чи має недотримання вимог кримінального процесуального закону наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вказана позиція також викладена в Постанові Верховного Суду №750 від 11.11.2020 року, відповідно до якої обвинувачення повинне бути сформульоване конкретно.

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також з урахуванням тієї обставини, що суд не може усунути вищезазначені недоліки у судовому засіданні, вказане унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду та, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, обумовлює повернення обвинувального акту прокурору. Відповідно просила повернути зазначений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015080000000247 відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191 КК України, прокурору.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Яцентюк З.В. заперечувала проти задоволення зазначеного клопотання, мотивуючи тим, що викладені в клопотанні доводи є необґрунтованими тому воно не підлягає задоволенню, а обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення відсутні.

У підготовчому судовому засіданні представник потерпілого Балясний Р.Р. заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого.

Вислухавши учасників процесу, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, окрім іншого, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відноситься законність, що в силу ч. 2 ст. 9 КПК України передбачає обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відпровідно до ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Проте, всупереч вищевказаним вимогам чинного законодавства України, конвенційним нормам та практиці Європейського суду з прав людини фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладено неповно та суперечливо, що призводить до порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 бути негайно й детально проінформованим про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист обвинуваченого. В подальшому це позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вказана позиція також викладена в Постанові Верховного Суду №750 від 11.11.2020 року, відповідно до якої обвинувачення повинне бути сформульоване конкретно.

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також з урахуванням тієї обставини, що суд не може усунути вищезазначені недоліки у судовому засіданні, вказане унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду та, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12015080000000247 від 16.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України підлягає задоволенню з підстав не відповідності вимогам КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.291, ч.3 ст.314, ст.ст.372,392,395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У клопотанні прокурора про призначення кримінального провадження №12015080000000247 від 16.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України до судового розгляду - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12015080000000247 від 16.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015080000000247 від 16.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України - повернути прокурору.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: Т.В. Нестеренко