Рішення № 100969457, 01.11.2021, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1238/21

Провадження № 2/538/395/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Цімботи Л.Г., за участю секретаря судового засідання Дробот О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог вказано, що

21.03.2008р. між ВАТ «Комерційний банк Експобанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 44А. Того ж дня між Первісним кредитором та ОСОБА_1 було укладено договір поруки. Згідно Договору про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 06.03.2018р., право вимоги за договором кредиту та договором поруки укладеними 21.03.2008р., первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Внаслідок відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є єдиним власником всіх прав вимоги за договором кредиту та договором поруки від 21.03.2008р. (у тому числі, але не обмежуючись, прав на отримання всіх платежів за укладеними договорами, і всіх прав Заставодержателя) з 06.03.2018р. Викладені обставини встановдені ухвалами Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.10.2018р. по справі №538/1030/14-ц (провадження №6/538/19/18). Згідно з зазначеним договором, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як новий кредитор, набув право вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо отримання загальної суми заборгованості, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму боргу, усі та будь-які штрафні санкції на дату набрання чинності рішенням, а також право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за договором кредиту та договором поруки з дати набрання чинності. В зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, первісний кредитор звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.10.2014р. по справі №538/1030/14-ц позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість за договором кредиту від 21.03.2008р. на загальну суму 781 097,04 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 530,03 грн. На виконання рішення суду, стягувачу було видано виконавчі документи про стягнення з відповідачів. Ухвалами Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.10.2018р. замінено сторону стягувача з первісного кредитора на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Виконавчі документи, видані на виконання рішення суду, були направлені на виконання до органів ДВС. Проте, станом на станом на 19.07.2021р. рішення суду не виконано, заборгованість відповідачами не погашена. Вимоги виконавчих документів в рамках виконавчих проваджень виконанні не були. Таким чином, за відсутності оригіналу виконавчого документа в суді з відміткою державного виконавця про фактичне виконання, виконавчі документи не є виконаними.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таким чином, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вважає, що з відповідачів піддягає стягнення коштів у вигляді три проценти річних від простроченої суми за рішенням суду, відповідно до вимог ст.625 ЦК України. Загальна сума заборгованості, встановлена рішенням суду, складає 783 627,07 грн. З зазначених умов позивач розраховує відсоток річних в межах періоду загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України з 19.07.2018р. по 19.07.2021р. За таких обставин, розмір грошового зобов'язання відповідачів за час прострочення виконанння рішення суду складає 70 590,84 грн. - 3 % річних та 180 816,15 грн - інфляційні витрати, а також просить покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 09.08.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, у відкритті провадження в частині вимог до ОСОБА_2 - відмовлено (а.с. 34-35).

В підготовчому засіданні 06.10.2021 року суд ухвалив закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у судове засідання явку свого представника не забезпечило, в позовній заяві просять слухати справу без участі їх представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, відзиву не подала, будь-яких клопотань не заявляла.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Судом встановлено, що 21.03.2008 року між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 44А, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 23 008 доларів США (а.с. 6-8).

З метою забезпечення вищезазначеного Договору кредиту між ВАТ «КБ «Експобанк» і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки від 21.03.2008 року, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 виступила поручителем за Договором кредиту перед ВАТ «КБ «Експобанк» ( а. с. 8 ).

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.10.2014 року у справі № 538/1030/14 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Експобанк» заборгованість за Договором кредиту № 44 А від 21 березня 2008 року на загальну суму 781 097,04 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2530,03 грн (а.с. 9-11).

Згідно договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 51 від 06.03.2018 року, право вимоги за договором кредиту №44А від 21.03.2008 року, укладеним між ПАТ "КБ "Експобанк" та ОСОБА_2 , поручителем виступала ОСОБА_1 первісний кредитор відступив права вимоги на користь ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами поруки, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами (а.с.12).

Ухвалами Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.10.2018 року у виконавчих листах по справі № 538/1030/14-ц, виданих 07.11.2014 року Лохвицьким районним судом Полтавської області про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 781097, 04 грн. та судового збору в розмірі 2530,03 грн., та про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 781097, 04 грн. та судового збору в розмірі 2530,03 грн., замінено стягувача Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Експобанк" його правонаступником, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (а.с. 12-13).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджує рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.10.2014 року, яке набрало законної сили та підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду (ч. 3 ст. 129 Конституції України).

З огляду на те, що відповідач порушила вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Така позиція суду узгоджується з правововою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу від 27.10.2014 року зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до теперішнього часу. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не виконала свої зобов`язання з виконання рішення суду, внаслідок чого заборгованість істотно не зменшується, а грошові кошти знецінюються внаслідок інфляційних процесів, а тому суд погоджується з розрахунком позивача, а саме збитки від інфляції ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» за прострочення виконання рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.10.2014 року за період з 19.07.2018 року по 19.07.2021 року (заборгованість становить 783627,07 грн) - 180 816,15 грн;

3 % річних ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» за прострочення виконання рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27.10.2014 року за період з 19.07.2018 року по 19.07.2021 року (заборгованість становить 783627,07 грн) - 70 590,84 грн.

Частиною першою ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень статей 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь судових витрат в сумі 7754,62 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат між сторонами необхідно вирішити в порядку, встановленому статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із відповідача на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 3771,12 грн.

В той же час, згідно з ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3983,50 гривень позивачем було надано до суду лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 3983,50 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини суд вважає, що представником позивача не підтверджено належними та допустими доказами заявлені вимоги, зокрема відповідним банківським документом, квитанцією, договором, який би підтверджував оплату таких послуг, тощо. Тому підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Дніпрофінансгруп" (код ЄДРПОУ: 40696815, адреса реєстрації: вул. Автотранспортна, 2, офіс 205, м. Дніпро, 49089) 3% річних в розмірі 70 590,84 грн. (сімдесят тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 84 копійки) та інфляційних втрат в розмірі 180 816,15 грн. (сто вісімдесят тисяч вісімсот шістнадцять гривень 15 копійок), а всього 251 406,99 грн. (двісті п`ятдесят одна тисяча чотириста шість гривень 99 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" судовий збір у розмірі 3771 (три тисячі сімсот сімдесят одна) грн 12 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 10 листопада 2021 р.

Суддя Лохвицького

районного суду Л.Г.Цімбота