Вирок № 100969387, 10.11.2021, Карлівський районний суд Полтавської області

10.11.2021

єдиний унікальний номер справи 531/475/20

номер провадження 1-кп/531/100/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м.Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Черняєвої Т.М.,

за участю секретаря -Петренко А.В.,

прокурора - Лифаря В.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Губи О.М.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

адвоката - Постернака О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019170000000434 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Стаханів, Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не військовозобов`язаного, не одруженого, працюючого менеджером із продажів ТОВ «Water Stream», маючого інвалідність 2 групи та маючого на утриманні батька з інвалідністю 1 групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

31 грудня 2019 року близько 02:50 год., у темний час доби, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки OPEL VIVARO д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , рухався по вул.Полтавській у м.Карлівка Полтавської області від вул.Радевича у напрямку смт.Машівка, який проїжджав у районі будинку №4 вищевказаної вулиці, у порушення вимог п.п.10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, змінив напрямок руху ліворуч не впевнившись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з цегляним парканом та електроопорами.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки OPEL VIVARO д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №5 від 14.02.2020 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої відкритої черепно-мозкової травми, інтенсивні крововиливи у м`які тканини голови, множинні уламкові переломи кісток склепіння, основи та випадіння головного мозку з порожнини черепа, двосторонній перелом нижньої щелепи, крововиливи у основи серця та кореня легень, відкриті переломи 2,3,4 і 5-ї п`ясної кістки лівої кисті. Причиною смерті ОСОБА_5 стала несумісна з життям відкрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася уламковими переломами кісток склепу, основи та лицевого черепа, грубим зруйнуванням оболонок та речовини головного мозку.

Пасажирці автомобіля OPEL VIVARO д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №6 від 14.02.2020 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої відкритої черепно-мозкової травми, множинні уламкові переломи кісток склепіння, основи та лицьового черепу з ушкодженням мозкових оболонок, розмізчення головного мозку та повним випаданням його з порожнини черепа, лоскутним відривом м`яких тканин голови з волоссям та правим вухом, інтенсивними крововиливами в м`які тканини голови, косопоперечним переломом правої ключиці, непрямі переломи 1-4 ребер справа та 2-3 ребер зліва по середнєключичним лініях з крововиливом у м`які тканини верхнє-правої частини грудної клітки та в місцях переломів, крововиливи у основи серця та прикорневий відділ легень, смугасті садна на рівні обох плечових та колінних суглобів, які утворилися в умовах дорожньо-транспортної пригоди, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть. Причиною смерті ОСОБА_6 стала несумісна з життям відкрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася множинними уламковими переломами кісток черепу, грубим зруйнуванням речовини головного мозку та повним видаленням його з черепної порожнини.

Пасажирці автомобіля марки OPEL VIVARO д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи №25 від 12.02.2020 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритого вивиху лівої кисті з переломом шилоподібного паростка лівої променевої кістки, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, гематоми та садна на обличчі, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №3 від 11.01.2020 року є порушення вимог п.10.1 ПДР України водієм ОСОБА_1 , а саме перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Порушення зазначених вимог ПДР водієм ОСОБА_1 з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події. ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної події, а саме уникнути наїзду на перешкоду, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати вимоги вищевказаних норм ПДР України.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, яке спричинило загибель двох осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_7 .

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний у ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Щиро розкаявся у вчиненому та просив не позбавляти його волі, оскільки він на даний час працює та підтримує фінансово своїх батьків, так як батько має першу групу інвалідності та потребує стороннього догляду та відшкодував потерпілим усі збитки, спричинені їм внаслідок ДТП.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що спричинена внаслідок ДТП шкода йому відшкодована, він не має претензій до обвинуваченого ні матеріального, ні морального характеру, на суворому покаранні не наполягає та просить застосувати покарання не пов`язане із позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що шкода, спричинена його сім`ї внаслідок ДТП, відшкодована у повному обсязі, щодо міри покарання покладався на розсуд суду.

Їх показання також підтверджуються:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.12.2019 року;

- висновком експерта №5 від 14.02.2020 року судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 ;

- висновком експерта №6 від 14.02.2020 року судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 ;

- заявою ОСОБА_7 від 24.06.2020 року, відповідно до якої остання відмовилася від написання заяви про визнання її потерпілою та від проходження експертизи, претензій до водія ОСОБА_1 матеріального та морального характеру не має та у подальшому не буде мати;

- висновком експерта №25 по медичній документації від 12.02.2020 року судово-медичної експертизи ОСОБА_7 ;

- висновками експерта №2 від 09.01.2020 року, №4 від 16.01.2020 року та №3 від 11.01.2020 року судової інженерно-транспортної експертизи;

- висновком експерта №56 від 18.03.2020 року додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_1 .

Указані докази, належність, допустимість та достовірність яких не оспорюється сторонами, є взаємоузгодженими та поза розумним сумнівом підтверджують провину обвинуваченого ОСОБА_1 за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст.286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) зазначено, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вперше вчинив кримінальне правопорушення та вперше притягується до кримінальної відповідальності, його молодий вік, позитивні характеристики особи з місця навчання, проживання та роботи, відсутність відомостей про перебування обвинуваченого на диспансерних обліках у лікаря нарколога та психіатра, наявність на його утриманні батька, який має інвалідність першої групи та потребує стороннього догляду та наявність у ОСОБА_1 другої групи інвалідності, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та відсутність тих, які його обтяжують, думку потерпілих, яким обвинуваченим відшкодовано шкоду та не наполягають на суворому покаранні обвинуваченого, і вважає за необхідне призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для її виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що обвинувачений, на переконання суду, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому і своєю поведінкою сприяв розкриттю злочину, запевнив суд у своїх намірах вести в подальшому законослухняний спосіб життя та не вчинювати кримінальних правопорушень, висновок органу пробації про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків відповідно до статті 76 КК України.

Вирішення цивільного позову

Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Мотиви інших рішень

Судові витрати у справі за проведення судових експертиз становлять 2512,16 грн. і підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави, оскільки мають значення для справи та підтверджені відповідними розрахунками їх вартості.

Долю речових доказів вирішити у порядку ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави 2 512,16 грн. судових витрат.

Припинити дію ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 03.01.2020 року та скасувати арешт на автомобіль OPEL VIVARO, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску, який належить ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Т.М.Черняєва