Рішення № 10096916, 04.03.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2010 р.                                                                       Справа №16/240

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Ізумруд ЛТД", м. Кременчук до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий скарабей", м. Горлівка 2. Закритого акціонерного товариства "Ізумруд", с.Майбородівка

про стягнення грошових коштів в сумі 9816,27 грн.

                                        Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пилипенко А.К.

від відповідачів: 1,2 не з'явились

У судовому засіданні 04.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення в солідарному порядку з відповідачів 9816,27грн, з них 5220,10 грн. основного боргу за отриманий товар, 245,89 грн. річних, 835,63 грн. інфляційних, 1758,39 грн. пені за несвоєчасну оплату отриманого товару, 42,66 грн. пені за несвоєчасне повернення тари, 1713,60 грн. подвійної вартості неповерненої зворотної тари, збільшеної на суму ПДВ.

Позивач на задоволенні позову наполягає.

У відзиві на позов від 02.02.2010р. відповідач-1 проти позову заперечує та вказує, що договір від 19.12.2008р. №16-Д/08, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідач-1 не підписував; сторони не досягли згоди по всім істотним умовам договору; сторони щомісячно план поставок не узгоджували та не підписували, відповідач-1 на деякі поставки заявок не подавав; наявність у відповідача товару на суму 5220,10 грн. по поставці від 08.07.2009р. відповідач-1 визнає, проте у даному випадку вважає, що має місце прострочка кредитора; обов'язки по поверненню піддонів відповідач-1 на себе не брав.

          Крім того, відповідач-1 заявляє, що справа не підсудна господарському суду Полтавської області та просить передати її за підсудністю до господарського суду Донецької області. Суд дане клопотання не задовольняє, оскільки воно є необґрунтованим та суперечить матеріалам справи та чинному законодавству. Так, згідно ст.15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. На це звертає увагу і Рекомендації ВГСУ від 27.06.2007 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" та Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду" від 26.03.2002р. №01-8/350. На стадії прийняття позову та порушення провадження у справі суд не може здійснити оцінку обґрунтованості позовних вимог до двох відповідачів ( у даному випадку - до відповідача - 2), це можливо лише при вирішенні спору по суті, а згідно ст.17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

          Відповідач-1 також заявив письмове клопотання від 23.02.2010р. про розгляд справи без його участі. Суд дане клопотання задовольняє та розглядає справу по суті без участі представника відповідача-1.

Відповідач-2 проти позову заперечує та заявляє, що вимоги до нього заявлені вже після закінчення строку дії договору поруки, та просить розглядати справу без участі його представника. Суд клопотання задовольняє.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

19.12.2008р. між позивачем та відповідачем 1 був укладений дистриб'юторський договір № 16 - Д/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача 1 мінеральну воду торгової марки "Ізумруд", сокові напої торгової марки "Рив'єра", інші продовольчі товари окремим партіями в асортименті, а відповідач 1 зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 було отримано від позивача товар на загальну суму 137283,48 грн. (копії накладних та довіреностей - у матер.справи, оригінали оглянуті у засіданні).

Згідно з п. 3.5 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати здійснення відповідної поставки.

Відповідачем-1 була здійснена часткова оплата товару на суму 126 948,50 грн., що підтверджується відповідними виписками з банку, а також частково товар був повернутий на суму 5114,88 грн. (ТТН №ВП-0000007 від 02.03.09р., ТТН №ВП-0000034 від 03.04.09р.).

Таким чином, за твердженням позивача, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за отриманий товар складає 5220,10 грн. Саме цю суму основного боргу позивач просить стягнути.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 інфляційні та 3% річних за період з 14.02.2009р. по 15.12.2009р., а саме: 3% річних у сумі 245,89 грн. та інфляційні у сумі 835,63 грн.

Сторони у п. 7.2. Договору визначили розмір пені, яку має сплатити Відповідач 1 при простроченні оплати товару. Пеня визначена у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від неоплаченої в строк суми вартості товару за кожний день прострочення платежу. Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, розрахунок пені проводився за період з 14.02.2009р. по 15.12.2009р. та становить 1758,39 грн.

Відповідач 1 здійснював поставку товару у зворотній тарі. У п. 5.7 Договору зазначено, що зворотною тарою відповідно до цього договору є піддони.

Відповідно до п.5.8. Договору, відповідач 1 зобов'язується повернути піддони позивачу при наступній поставці. П.5.9. Договору передбачає, що у випадку здійснення наступної поставки Товару у строк, який перевищує 20 днів з дати попередньої поставки або якщо поставка Товару здійснювалась востаннє, відповідач 1 зобов'язаний за свій рахунок повернути зворотну тару позивачу в строк, що не перевищує 25 днів з моменту попередньої поставки.

Місце виконання зобов'язання з повернення піддонів визначено у п.5.10 Договору, а саме: Полтавська обл., Кременчуцький район, с Майбородівка, вул. Ізумрудна, 16.

Відповідачем-1 було отримано від позивача 140 піддонів, загальною вартістю 5880,00 грн. ( без урахування ПДВ). Тобто, як вказує позивач, кінцевий термін виконання відповідачем 1 зобов'язання по поверненню позивачу всіх отриманих піддонів - 02 серпня 2009 року.

На час подання позову відповідач 1 не повернув позивачу 17 піддонів на суму 714,00 грн., (без ПДВ). У п. 7.2. Договору вказано, що у випадку неналежного виконання зобов'язання з повернення зворотної тари, відповідач 1 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неповерненої в строк зворотної тари за кожний день прострочення її повернення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, він проводився з 03.08.2009р. по 15.12.2009р.

Згідно з п.5.16. Договору, якщо строк повернення зворотної тари буде прострочений більше, ніж на один місяць, за умови втрати інтересу позивача до виконання зобов'язання в натурі, відповідач 1 зобов'язується на вимогу позивача відшкодувати останньому подвійну вартість зворотної тари, збільшену на суму ПДВ.

З урахуванням викладеного, 04 грудня 2009 року позивач направив на адресу відповідача 1 вимогу № 348 від 03.12.2009р., повідомив про втрату інтересу до виконання останнім зобов'язання по поверненню зворотної тари в натурі та вимагав у строк до 12 грудня 2009 року сплатити подвійну вартість неповерненої зворотної тари, збільшену на суму ПДВ - 1713,60 грн., пеню за прострочення повернення зворотної тари, суму боргу за отриманий товар, інфляційні нарахування, 3% річних та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару. Дана вимога залишена без реагування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення належного виконання відповідачем-1 свого зобов'язання по оплаті товару, 03.03.2009р. між позивачем та відповідачем - 2 було укладено Договір поруки, згідно з яким відповідач 2 зобов'язується перед позивачем відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань щодо оплати товару, отриманого по дистриб'юторському договору № 16- Д/08 від 19.12.2008р., у повному обсязі. Згідно з Договором поруки від 03.03.2009р., відповідач 2 несе солідарну відповідальність з відповідачем 1 перед позивачем за виконання зобов'язань за вищевказаним договором. Відповідач 2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків.          

Ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників; перед кредитором.

У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, пеню за несвоєчасну оплату отриманого товару, пеню за несвоєчасне повернення зворотної тари, подвійну вартість неповерненої зворотної тари збільшену на суму ПДВ, всього - 9816,27 грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Разом з тим, чинне законодавство передбачає ряд підстав, з настанням яких порука припиняється. Так, ч. 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Таким чином, суд погоджується з запереченнями відповідача 2 у тій частині, що оскільки позивачем висунуто вимогу до поручителя щодо виконання обов'язку за боржника після спливу строку поруки, для виконання такої вимоги відсутні правові підстави. Таким чином, позовні вимоги позивача до відповідача-2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України право чин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

          Згідно до ч.7 ст.231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Заперечення відповідача-1, викладені у відзиві на позов, судом не беруться до уваги як необґрунтовані. Так, згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст.640 ЦК України).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі.

          Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи.

У матеріалах справи є копія договору від 19.12.08р. №16-Д/08 та протоколу розбіжностей до нього, підписані сторонами та завірені печатками сторін (у т.ч.відповідача-1), оригінали вказаних документів були оглянуті судом у засіданні. Тобто, посилання відповідача-1 на те, що він договір не укладав, та інші заперечення, які з цього випливають, спростовані матеріалами справи та не доведені відповідачем

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги до відповідача-2 є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача 2 .

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Ізумруд ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий скарабей" про стягнення 9816,27 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий скарабей" ( 84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 93, код ЄДРПОУ 34782450, п/р 26004052104261 в ГФ "Приватбанк" м. Горлівка, МФО 335515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Ізумруд ЛТД" 39623, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Л.Чайкіної, 37, код ЄДРПОУ 13931059, п/р 26005027001 в АК "ПФБ" м. Кременчук, МФО 331768 - 5220,10 грн. основного боргу за отриманий товар, 245,89 грн. річних, 835,63 грн. інфляційних, 1758,39 грн. пені за несвоєчасну оплату отриманого товару, 42,66 грн. пені за несвоєчасне повернення тари, 1713,60 грн. подвійної вартості неповерненої зворотної тари, збільшеної на суму ПДВ, 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Ізумруд ЛТД" до Закритого акціонерного товариства "Ізумруд" - відмовити.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.

Повний текст рішення підписано 09.03.2010 року