Рішення № 100968579, 07.10.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1224/21

Категорія 38

2/295/1090/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07.10.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючого судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Гльози М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11887,50 грн.

Обґрунтовано позов тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву від 14.03.2011, згідно з якою відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 27000,00грн. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 15.02.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача при направленні позовної заяви додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що підтримує позовні вимоги, викладені в своїй заяві та не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення рішення в заочному порядку.

Відповідач у судові засідання не з`являлася, щодо дати, часу та місця розгляду справи повідомлялась належним чином. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідач отримала 18.02.2021, що підтверджується змістом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Судові повістки, які у подальшому направлялися відповідачу, повернулися на адресу суду не врученою з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідача по справі додатково повідомлено шляхом оголошення на офіційному сайті «Судова влада».

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 ст. 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилась в судове засідання повторно без повідомлення причин, що згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин; не подала відзив, а позивачем не заявлено заперечень проти заочного вирішення справи, суд дійшов висновку про існування всіх підстав для заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 14.03.2011. У анкеті-заяві вказано, що відповідач погодилась з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» та тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.13).

З довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу надавались у користування кредитні картки: № НОМЕР_1 , зі строком дії до лютого 2012 року; № НОМЕР_2 зі строком дії до жовтня 2015 року; № НОМЕР_3 зі строком дії до листопада 2015 року; № НОМЕР_4 зі строком дії до травня 2017 року; № НОМЕР_5 зі строком дії до серпня 2017 року; № НОМЕР_6 зі строком дії до травня 2020 року; № НОМЕР_7 зі строком дії до травня 2021 року (а.с. 11).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 21.10.2013 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 12000,00 грн, який 19.10.2017 був збільшений до 27000,00 грн та 01.04.2019 був зменшений до 0,00 (а.с. 12).

Також, з виписки по договору видно, що ОСОБА_1 у період з 18.03.2008 по 15.07.2020 регулярно використовувала кредитну карту для зняття готівки, оплати товарів та послуг, востаннє користування кредитною карткою відбулося 15.07.2020 шляхом погашення заборгованості на суму 495,00 грн (а.с. 48-59).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначено вище, відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Відповідно до вказаної заяви відповідач погодила, що вона разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Разом з тим, у заяві позичальника ОСОБА_1 , сторонами умови договору про встановлення кредитного ліміту, вид кредитної карти та відсоткову ставку не погоджено. Крім того, зі змісту заяви взагалі не вбачається, що відповідач звернулася до банку з метою отримання кредиту, оскільки відповідно до змісту заяви, відповідач виявила бажання отримати послугу «ощадкнижка (депозит)».

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за договором б/н від 14.03.2011, яка станом на 13.01.2021 становить 11887,50 грн, та складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 9956,61 грн, заборгованості за простроченими відсотками у сумі 1930,89 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.03.2011, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та тарифи, як невід`ємну частину спірного договору.

Водночас, надані позивачем Умови та правила банківських послуг та тарифи відповідачем не підписані, а відтак згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, у зв`язку із чим до стягнення підлягають лише фактично отримані кошти.

Виходячи із наведеного, позивачем безпідставно здійснювалися нарахування відсотків та пені на виконання умов кредитного договору.

Дослідивши поданий банком розрахунок заборгованості, суд вважає, що позивачем необґрунтовано включено до тіла кредиту відсотки, погашені за рахунок кредиту, що призвело до нарахування заборгованості за тілом кредиту у сумі 9956,61 грн. Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн, яка розраховується: 9956,61 грн (заборгованість за тілом кредиту) - 19533,17 грн (відсотки погашені за рахунок кредиту) = 0,00 грн.

Крім того, з розрахунку заборгованості видно, що у період з 16.11.2015 по 15.07.2020 відповідач регулярно вносила кошти на погашення заборгованості, які банк враховував на погашення, у тому числі, відсотків, які були нараховані безпідставно.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В силу приписів ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, оскільки матеріалами справи спростовано наявність у відповідача заборгованості за кредитом, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; адреса реєстрації: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, адреса листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Суддя Т.А. Воробйова