Рішення № 10096804, 02.03.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 р.                                                                      Справа № 5/282

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпром", 36011, м. Полтава, пр-т Першотравневий, 13-а, кв. 42

до Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод", 36030, м. Полтава, вул. Гайового, 30

про стягнення 126818,28 грн.

                                                                       Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Жарін М.А.

від відповідача: не з"явився          

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 126818,28 грн. заборгованості, з них: 101783,32 грн. - боргу за договором поставки № 70-30/278 від 21.11.2007 року, 10473,23 грн. - пеня, 4284,53 грн. - 3 % річних та 10277,20 грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, надіслав до суду клопотання № 70-04/10-78 від 02.03.2010 року (вх. № 02864 від 02.03.2010 року) про відкладення розгляду справи у зв"язку із зайнятістю уповноваженого представника.

Суд на підставі матеріалів справи дійшов до висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не може бути задоволено судом, оскільки доказів на підтвердження зайнятості представника відповідач не надав та строк вирішення спору уже сплинув.

Крім того, відповідач не обмежений у праві вибору представника для представлення його інтересів у судовому засіданні у випадку неможливості особистої явки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у матеріалах справи достатньо доказів для її вирішення по суті. Тому суд вважає за необхідне відхилити клопотання відповідача, розглянути справу по суті у даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Також відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що визнає борг в сумі 101783,32 грн., 3 % річних в сумі 4284,53 грн., інфляційні нарахування в сумі 10277,20 грн. та пеню в сумі 5981,52 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

21.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгпром" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Тепловозоремонтний завод" (відповідач) був укладений договір поставки № 70-30/278.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (позивач) зобов"язався поставити продукцію, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію в кількості, по найменуванням та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до умов вказаного договору та Додаткових угод, які являються невід"ємною його частиною, позивач поставиляв відповідачу продукцію.

Відповідно до п. 2.3 договору та п. 2 Додаткових угод оплата проводиться покупцем протягом 10 банківських днів після одержання продукції.

Відповідач за отриманий товар в порушення умов вищевказаного договору розрахувався частково, його заборгованість на 01.11.2009 року складає 101783,32 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірення взаємних розрахунків від 25.11.2009 року.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 101783,32 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 10277,20 грн. інфляційних нарахувань за період 01.01.2009 року по 01.12.2009 року та 4284,53 грн. 3 % річних за період 01.01.2008 року по 01.07.2009 року обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.01.2009 року по 01.12.2009 року, яка, згідно розрахунку позивача, складає 10473,23 грн.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов’язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

За визначенням ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.4 договору за прострочення сплати за продукцію покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої своєчасно суми оплати за продукцію, але не більш облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

На підставі вищевикладеного та згідно перерахунку, здійсненого судом, до стягнення підлягає - 6042,86 грн. пені за період з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні господарського суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

Господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з"ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, але підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (36030, м.Полтава, вул. Гайового, 30, р/р 26004041717700 в АКІБ "УкрСиббанк" м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 13962568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпром" (36011, м. Полтава, пр-т Першотравневий, 13-а, кв. 42, р/р 26006301221994 в філії "Полтавське центральне відділення Промінвестбанку", МФО 331069, код ЄДРПОУ 31967276) - 101783,32 грн. боргу, 6042,86 грн. пені, 4284,53 грн. річних, 10277,20 грн. інфляційних витрат, 1223,88 грн. державного мита та 227,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішення законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.