Рішення № 100967680, 08.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м. Київ № 826/17777/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛРП Україна»доГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі представників сторін:

від позивача - Мироненка О.О.,

від відповідача - Башинської О.С.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛРП Україна» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2018 №00007871402 та №00007851402.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без урахування того, що позикодавець не є та не був дочірнім, асоційованим, спільним підприємством або іншим підрозділом ТОВ «ЛРП Україна», відтак, контролюючим органом безпідставно зазначено в акті перевірки про неправомірність включення до складу витрат курсової різниці, оскільки позивачем нарахування курсових різниць на суму позики та на відсотки здійснювалось за договором позики та відображалось на рахунку 714 «Дохід від операційної діяльності» та на рахунку 945 «Витрати від операційної діяльності». Крім того, представником позивача наголошено, що висновок контролюючого органу про неповернення позики є передчасним, оскільки не сплив строк виконання договірних відносин сторонами, зокрема щодо повернення позики.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 07.04.2021, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 19.04.2021 про виправлення описки, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративну справу №826/17777/18 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О., призначено підготовче засідання у справі, встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Під час підготовчого провадження судом вжито заходи, передбачені положеннями ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві - на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, - з огляду на що, судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене на 08.11.2021 судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. У свою чергу, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримавши викладені у відзиві доводи, згідно з якими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом обґрунтовано, виходячи з виявлених під час перевірки порушень.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛРП Україна» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 17.04.2018 №229/26-15-14-02-04/35211114.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛРП Україна» вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся, на загальну суму 680 826,00 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 3129,00 грн. та за 2017 рік у сумі 677.697,00 грн., завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 5.005.219,00 грн.; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого порушено дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість.

За результатами розгляду поданих ТОВ «ЛРП Україна» заперечень на акт перевірки від 17.04.2018 № 229/26-15-14-02-04/35211114 листом від 07.05.2018 №20948/10/26-15-14-02-04 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що за результатами розгляду заперечень та беручи до уваги додаткову інформацію, що не була врахована під час перевірки, з метою повного з`ясування обставин справи та винесення об`єктивного висновку, буде призначено позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження з 01.06.2018.

У подальшому Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛРП Україна» з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 14.06.2018 №387/26-15-14-02-04/35211114.

Так, під час проведення вказаної перевірки встановлено, що ТОВ «ЛРП Україна» (позичальник) укладено договір позики від 02.06.2008 №3 з нерезидентом - юридичною особою Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед (Лондон) (позикодавець), предметом якого є надання позичальнику позики, що становить 10.000.000,00 доларів США, з відсотковою ставкою у розмірі 11% річних. Термін погашення позики 30.06.2018.

У ході аналізу оборотно-сальдових відомостей з бухгалтерського рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» встановлено, що підприємством за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 кредиторська заборгованість за кредитом не погашалась грошовими коштами.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей бухгалтерського рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», підприємством за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 заборгованість у сумі 7.613.482,63 грн. (271.258,85 доларів США) за відсотками на суму кредиту не погашалась грошовими коштами.

Згідно з договором від 18.05.2017 про внесення змін до договору позики від 02.06.2008, заборгованість зі сплати частини позики, належної до сплати позичальником відповідно до договору у розмірі 200.000,00 доларів США списується з 31.05.2017 та не підлягає сплаті позичальником.

Відповідно до бухгалтерського рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці» встановлено суму нарахованих курсових різниць, що склала в 2015 році - 5.538.848,00 грн., в 2016 році - 2.519.145,00 грн., в 2017 році - 568.253,00 грн.

Відповідно до бухгалтерського рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці», встановлено суму нарахованих курсових різниць, що склала в 2015 році - 1.265.516,00 грн., в 2016 році - 756.972,00 грн., в 2017 році - 568.253,00 грн.

Як наслідок, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «ЛРП Україна» пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 214.492,00 грн. за 2017 рік та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 5.005.219,00 грн.; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого порушено дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018:

№00007871402, яким ТОВ «ЛРП Україна» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5.005.219,00 грн.;

№00007851402, яким ТОВ «ЛРП Україна» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за податковими зобов`язаннями у розмірі 214.492,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 53.623,00 грн.

За результатами досудового оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 31.08.2018 №28248/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018 №00007871402 та №00007851402 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, (П(С)БО 16), до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

У відповідності до п. 29 П(С)БО 16, до складу інших витрат включаються, зокрема, втрати від неопераційних курсових різниць.

У силу п. 8 П(С)БО 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Приписами п. 9 П(С)БО 21 визначено, що курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (позичальник) укладено договір позики від 02.06.2008 №3 з компанією Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед (позикодавець).

Відповідно до умов вказаного договору, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі та в порядку, що визначені цим договором, а позичальник приймає на себе зобов`язання повернути суму позики і сплатити відсотки за користування у порядку та терміни установлені цим договором (п. 2.1); загальний обсяг позики у формі лінії позики складає 10.000.000,00 доларів США. В межах загального обсягу позичальник може отримувати грошові кошти частинами протягом всього терміну надання позики. Розмір та строк кожного траншу визначається позичальником самостійно (п. 3.1); відсотки по наданій позиці складають 11% відсотків річних і нараховуються тільки простим засобом, тобто на суму фактичної заборгованості. При нарахуванні відсотків враховується день видачі та не враховується день погашення позики (п. 6.1); термін погашення позики - 30.06.2018 (п. 7.1).

Надалі, між ТОВ «ЛРП Україна» та компанією Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед укладено договір від 14.03.2016 про внесення змін та доповнень №1 до вказаного договору позики від 02.06.2008 №3, відповідно до якого, з 01.04.2016 п. 6.1 читати у наступній редакції: «відсотки по наданій відповідно до цього договору позиці складають 4% річних і нараховуються тільки простим засобом, тобто на суму фактичної заборгованості. При нарахуванні відсотків враховується день видачі та не враховується день погашення позики».

У подальшому, між ТОВ «ЛРП Україна» та компанією Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед укладено договір від 18.05.2017 про внесення змін та доповнень №2 до договору позики від 02.06.2008 №3, відповідно до якого, заборгованість зі сплати частини позики, належної до сплати позичальником відповідно до договору, у розмірі 200.000,00 доларів США списується з 31.05.2017 та не підлягає сплаті позичальником позикодавцю. У зв`язку з цим розмір позики, який підлягає поверненню позичальником позикодавцю після списання частини позики, становить 100.000,00 доларів США.

Погашення позики у період з 01.01.21015 по 31.12.2017 не проводилось.

Поряд із цим, позивач надав докази щодо погашення позики у строк, визначений первинним договором, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті 25.05.2018 №2405/1, призначення платежу: «погашення коштів за договором позики від 02.06.2008 №3», яким здійснено переказ грошових коштів у розмірі 100.000,00 доларів США на користь позикодавця - компанія Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед; платіжне дорученням в іноземній валюті від 18.06.2018 №1806/1, призначення платежу: «виплата відсотків відповідно до договору позики від 02.06.2008 №3», яким здійснено переказ грошових коштів у розмірі 272.858,84 доларів США на користь позикодавця - компанія Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед.

Разом з тим, як встановлено Верховним Судом у постанові від 07.04.2021, можливість застосування п. 9 П(С)БО 21 до спірних правовідносин також безпосередньо залежить від характеру і ступеня пов'язаності таких господарських одиниць між собою.

Так, згідно з п. 4 П(С)БО 21, господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін», асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив, і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Згідно з п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Відповідно до ст. 126 Господарського кодексу України, асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Відтак, для застосування п. 9 П(С)БО 21 необхідно, щоб особа, на користь якої має повертатись заборгованість, мала статус філії чи іншого структурного підрозділу боржника, або статус асоційованого, спільного підприємства з боржником, тобто позикодавець має бути підпорядкованим боржнику або боржник повинен мати суттєвий вплив на нерезидента-позикодавця.

За твердженнями представника позивача, між ТОВ «ЛРП Україна» та компанією Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед відсутня пов'язаність та асоційованість, що підтверджується, зокрема, відомостями з Єдиного державного реєстру.

У той же час, представником відповідача під час судового розгляду справи наголошено на тому, що досліджуючи відомості Державного реєстру компаній Великої Британії «Companies House» щодо відомостей про юридичних осіб: компанію «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» та компанію «Лондон енд Ріджинал Пропертіс Лімітед» відслідковується, що в обох компаніях основним акціонером зазначається компанія «LONDON&REGIONAL GROUP HOLDINGS LIMITED», що, у свою чергу, вказує, за висновком останнього, на пов'язаність компаній та можливість впливу на прийняття рішень підпорядкованим такому акціонеру компаніям.

Разом з тим, як вбачається з наданих представником відповідачем витягів з Державного реєстру компаній Великої Британії «Companies House» щодо відомостей про юридичних осіб: компанію «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» та компанію «Лондон енд Ріджинал Пропертіс Лімітед», останні сформовано 26.03.2019, а наявна у них інформація свідчить про те, що 31.12.2018 та 21.12.2018 відповідно «LONDON&REGIONAL GROUP HOLDINGS LIMITED» припинила свій статус особи, яка має значний контроль по відношенню до компаній «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» та «Лондон енд Ріджинал Пропертіс Лімітед».

Як вбачається зі місту акту перевірки, спірні правовідносини мало місце у період з 01.01.2015 по 31.12.2017. Натомість, надані представником відповідача витяги не містять відповідну інформацію станом на 01.01.2015 по 31.12.2017, тобто період, який охоплено спірною перевіркою. Крім того, суд звертає увагу, що такі витяги сформовано лише 26.03.2019, що свідчить про відсутність даної інформації станом на момент проведення перевірки ТОВ «ЛРП Україна», за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, у силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів та фактичних обставин справи, суд виходить з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів необхідності застосування у межах спірних правовідносин положення п. 9 П(С)БО 21, про необхідність чого наголошено Верховним Судом у постанові від 07.04.2021.

Відтак, з огляду на безпідставне застосування контролюючим органом наведених приписів, чого останнім не доведено під час судового розгляду справи, суд виходить з протиправності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 03.07.2018 №00007871402 та №00007851402 та скасування останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 09.11.2018 №0911/3, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 79 100,01 грн., який підлягає присудженню на його користь у повному обсязі.

Щодо клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

У силу ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, на підтвердження оплати витрат на правову допомогу у заявленому розмірі представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги, необхідність надання якого імперативно передбачена ч. 4 ст. 134 Кодексом адміністративного судочинства України. Відтак, не надання вказаних доказів є підставою для відмови у присудженні заявлених витрат на правову допомогу на користь позивача. Суд також звертає увагу, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами, заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу не є фіксованим та таким, що не залежить від результату розгляду справи. Натомість, зміст додаткової угоди від 23.06.2021 до договору про надання правової допомоги від 23.06.2021 №15 свідчить про зворотне, оскільки п. 1.1 містить перелік наданих послуг, проте не повний та без його детального опису та розрахунку.

Слід також зазначити про необґрунтованість заявленого представником позивача у прохальній частині позовної заяви клопотання про встановлення судового контролю за виконання рішенням, з огляду на наступне.

Так, у силу ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, застосування заходів судового контролю за виконанням рішення є правом суду, яке використовується ним на власний розсуд за наявності відповідних підстав для цього. Разом з тим, виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили у встановленому порядку. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018 №00007871402 та №00007851402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛРП Україна» (код ЄДРПОУ 35211114, адреса: 01001, м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В) документально підтверджені судові витрати у розмірі 79 100,01 грн. (сімдесяти дев'яти тисяч ста грн. 01 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа 8).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок