Рішення № 100966762, 10.11.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8020/21

РІШЕННЯ

іменем України

10 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05 січня 2021 року №968210181942 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця (по інвалідності) відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 стаж державної служби період роботи: в Кам`янець-Подільській державній податковій інспекції з 22.05.1992 по 08.07.1992 року та з 24.11.1992 по 29.09.2006 року; в Державній податковій адміністрації у Хмельницькій області з 02.10.2006 по 09.01.2007 року; в Кам`янець-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції з 10.01.2007 по 13.08.2013 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця (по інвалідності) згідно зі статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723 з урахуванням стажу державної служби 25 років 2 місяці і 26 днів та призначити пенсію в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи ОСОБА_1 на державній службі, врахувавши заробіток зазначений у довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області: "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, вислуга років, ранг, надбавка за вислугу років)" від 12 листопада 2020 року №190/О/22-01-10-02-12 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 12 листопада 2020 року №191/О/22-01-10-02-12, здійснивши обрахунок і виплату пенсії з 29 грудня 2020 року з урахуванням проведених виплат без обмеження її максимального розміру та виплатити однією сумою без застосування нормативно-правових актів, які надають можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом. Тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Позивачка вважає, що її стаж держаної служби на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) становить 25 років 2 місяці 26 днів. Це зумовлює наявність в неї права на переведення на пенсію державного службовця (по інвалідності) відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ).

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.01.2021 №968210181942 відмовлено позивачці у переведені з пенсії по інвалідності, розрахованої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу", оскільки останнім не передбачено призначення вказаного виду пенсії.

Відповідач вказує, що імперативною вимогою, з якою закон пов`язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII та частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ, є досягнення позивачкою, ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV. При цьому, станом на 29.12.2020 (дата звернення до пенсійного органу) позивачка зазначеного віку не досягла.

Звертає увагу на те, що Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, не передбачає форми довідки для призначення пенсії державного службовця по інвалідності, оскільки такого виду і умов пенсійного забезпечення після набрання чинності Законом №889-VIII не передбачено.

Відповідач зазначає, що періоди роботи позивачки з 22.05.1992 по 08.07.1992, з 24.11.1992 по 29.09.2006, з 02.10.2006 по 09.01.2007 та з 10.01.2007 по 13.08.2013 в державній податковій інспекції не належать до зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Так, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

На думку відповідача, оскільки в позивачки відсутнє право на її переведення на пенсію державного службовця (по інвалідності) відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, то, відповідно, немає підстав для задоволення інших позовних вимог.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 в період з 14.08.2013 по 30.09.2017 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ХМ №233787, виданої 17.02.2012, позивачка є інвалідом 2 групи.

З 01.10.2017 позивачка отримує пенсію по інвалідності згідно з Законом №1058-IV.

Згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:

- з 22.05.1992 по 08.07.1992 та з 24.11.1992 по 29.09.2006 в Кам`янець-Подільській державній податковій інспекції;

- з 02.10.2006 по 09.01.2007 в Державній податковій адміністрації у Хмельницькій області;

- з 10.01.2007 по 13.08.2013 в Кам`янець-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції.

Відповідно до записів, які містяться в вказаній трудовій книжці позивачці 30.12.1994 присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІІ рангу", 01.10.1999 - спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІ рангу", 15.11.2004 - спеціальне звання "Інспектор податкової служби першого рангу".

ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою від 29.12.2020 щодо переведення з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.11.2020 №190/О/22-01-10-02-12 та від 12.11.2020 №191/О/22-01-10-02-12.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.01.2021 №968210181942 відмовлено позивачці, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у переведенні з пенсії по інвалідності, розрахованої відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу", оскільки нормами даного закону не передбачено призначення даного виду пенсії.

Про вказане рішення ОСОБА_1 відповідач повідомив листом від 17.02.2021 №2200-0304-8/9427.

Позивачка, вважаючи порушеними її права, звернулася з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Закон №889-VIII набрав чинності 01.05.2016, згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як встановив суд, підставою для відмови позивачу в переведені з пенсії за віком, розрахованої відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIIІ, слугували, зокрема, висновки відповідача про відсутність необхідного стажу державної служби.

Щодо не зарахування до стажу державної служби періодів роботи з 22.05.1992 по 08.07.1992 та з 24.11.1992 по 29.09.2006 в Кам`янець-Подільській державній податковій інспекції, з 02.10.2006 по 09.01.2007 в Державній податковій адміністрації у Хмельницькій області та з 10.01.2007 по 13.08.2013 в Кам`янець-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції, суд зазначає та враховує наступне.

Так, статтею 46 Закону №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема, у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Стаж державної служби, відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229), за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Тобто, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У цьому випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).

Пунктом 2 Порядку №283 регламентується, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.

Також, пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Як встановлено статтею 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до статті 343 ПК України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.

Отже, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивачки в органах державної податкової служби з 22.05.1992 по 08.07.1992, з 24.11.1992 по 29.09.2006, з 02.10.2006 по 09.01.2007, з 10.01.2007 по 13.08.2013 слід зарахувати до стажу державної служби.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання позивачки на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі №822/3994/14, оскільки вона стосується інших правовідносин, ніж ті, які є предметом розгляду у справі №560/8020/21.

Як встановив суд з матеріалів пенсійної справи позивачки та з урахування встановленої судом необхідності зарахування спірних періодів, її стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 становить понад 20 років.

Оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, суд дійшов висновку, що вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону №3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13.02.2019.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено.

Зважаючи на це, суд вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість призначення позивачці обраного нею виду пенсії, а також висновок про те, що вона набуде право на пенсію державного службовця лише за умови досягнення пенсійного віку, оскільки відповідна норма не поширюється на інвалідів І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Із викладеного слідує, що рішення відповідача від 05.01.2021 №968210181942 є протиправним та його необхідно скасувати.

Щодо вимоги позивачки здійснити обрахунок і виплату пенсії державного службовця з 29.12.2020, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивачка з заявою про переведення на пенсію за іншим законом звернулася до пенсійного органу 29.12.2020, нарахування та виплата такої пенсії повинно проводитись саме з дня звернення з відповідною заявою, тобто з 29.12.2020.

Також суд звертає увагу на те, що за змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивачки в таких типових справах є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача призначити, здійснити нарахування та виплату позивачці з 29.12.2020 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 12.11.2020 №190/О/22-01-10-02-12 та від 12.11.2020 №191/О/22-01-10-02-12.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження її максимального розміру та виплатити однією сумою без застосування нормативно правових актів, які надають можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у переведенні з одного виду пенсії на інший. Спору щодо обмеження пенсії на час звернення позивачки у цій справі до суду не існує.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту належить лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

З урахуванням наведеного, суд не встановив підстав для зобов`язання відповідача провести виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, однією сумою без застосування нормативно-правових актів, які надають можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

При цьому суд зазначає, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум. Для повного захисту порушених прав позивачки достатнім є зазначений спосіб, який не потребує конкретизації вказівкою на кількість сум здійснення виплат перерахованої пенсії.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивачки від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.01.2021 №968210181942.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди з 22.05.1992 по 08.07.1992, з 24.11.1992 по 29.09.2006, з 02.10.2006 по 09.01.2007, з 10.01.2007 по 13.08.2013.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 29 грудня 2020 року пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 12.11.2020 №190/О/22-01-10-02-12 та від 12.11.2020 №191/О/22-01-10-02-12, з урахуванням виплачених сум пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк