Рішення № 100966415, 10.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 листопада 2021 року Справа № 520/15467/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Зольнікова Віта Олександрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що оформлено рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 755 від 11.02.2021. неправомірними, скасувати його га зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і її виплату з дня звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_2 ), на Шахті «імені Ілліча» з 01 вересня 1987 року по 18 вересня 1987 року на посаді учня гірноробочого поверхні, з 18 вересня 1987 року до 01 жовтня 1987 року - учнем рукоятчиці, з 01 жовтня 1987 року по 12 жовтня 1987 року - гірноробоча поверхні, з 12 жовтня 1987 по 03 травня 1989 року - рукоятчик-сигналіст, з 03 травня 1989 по 05 грудня 1989 - стажера машиніста підйому, з 05 грудня 1989 по 26 квітня 1993 - машиніст підйому, на Шахті «Максимівська» ВО «Стахановвугілля» з 04 травня 1993 року по 18 вересня 1998 року на посаді машиніста підйомних машин, як працівника який має право па пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення управлінням було встановлено відсутність пільгового стажу у позивача за Списком № 2 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV. Такий висновок обґрунтовано тим, що позивачем можливо дописані дата та номер довідок про заробітну плату та підтвердження пільгового стажу, оскільки позивач при попередньому зверненні надавала ці довідки без номеру та дати. Також відповідач обґрунтовував відмову тим, що позивачем не було надано доказів проведення атестації її робочого місця за період з 1987 по 1993 роки. Також відповідач повідомив, що не зарахував стаж роботи позивача з 01.09.1987 по 01.10.1987, оскільки, на його думку, у трудовій книжці позивача наявне виправлення, яке не завірено належним чином, що є, на думку відповідача, порушення вимог Інструкції № 58 від 29.07.1993, яка набрала чинності більш ніж через 5 років після такого можливого виправлення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах та надала пакет необхідних документів.

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 755 від 11.02.2021 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю пільгового стажу передбаченого ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У вказаному рішенні зазначено, що у трудовій книжці наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, яке не завірене належним чином у зв`язку з чим позивачу до стажу роботи не зараховано період з 01.09.1987 по 01.10.1987. Стаж роботи, який дає право на призначення пільгової пенсії позивачу не зараховано, оскільки у довідках про підтвердження стажу для призначення пільгової пенсії дописані дати їх видання та вихідні номери, що встановлено відповідачем з попереднього звернення позивача. Також вказано про неможливість включення періоду роботи з 21.08.1991 по 26.04.1993 у зв`язку з ненаданням позивачем довідки про атестацію її робочого місця.

Позивач з рішенням відповідача не погоджується, вважає відмову в призначенні їй пільгової пенсії протиправною, у зв`язку із чим звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом встановлено, що станом на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 перевищила 55 вік та має загальний стаж роботи понад 25 років, що підтверджено відповідачем у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З відомостей трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 працювала на Шахті «імені Ілліча» з 01 вересня 1987 року по 18 вересня 1987 року на посаді учня гірноробочого поверхні, з 18 вересня 1987 року до 01 жовтня 1987 року - учнем рукоятчиці, з 01 жовтня 1987 року по 12 жовтня 1987 року - гірноробоча поверхні, з 12 жовтня 1987 по 03 травня 1989 року - рукоятчик-сигналіст, з 03 травня 1989 по 05 грудня 1989 - стажера машиніста підйому, з 05 грудня 1989 по 26 квітня 1993 - машиніст підйому, на Шахті «Максимівська» ВО «Стахановвугілля» з 04 травня 1993 року по 18 вересня 1998 року на посаді машиніста підйомних машин.

Згідно Списків № 2, що діяли в спірні періоди роботи позивача, посади, на яких вона працювала належали до посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, записами у трудовій книжці підтверджується стаж роботи позивача на роботах, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, понад 10 років.

Крім того, довідками ДП Луганськ вугілля підтверджено, що позивач працювала у спірний період на посадах, які дають право на призначення пільгової пенсії.

Неврахування таких довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та про підтвердження наявного страхового стажу із додатками з підстав «дописування дати та номеру», на переконання суду, є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідачем не доведено будь-якими доказами ані факту «дописування» дат та номерів довідок, ані законних підстав для неврахування даних таких довідок у випадку відсутності дати їх видання та вихідного номеру.

З огляду на викладене, доводи відповідача на те, що позивач не працював упродовж спірних періодів повний робочий день на роботах, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (за Списком № 2), належним чином підтверджений записами його трудової книжки та доданими документами.

Неврахування періоду роботи позивача з 01.09.1987 по 01.10.1987 суд вважає протиправним з таких підстав.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, не може застосовуватися до записів щодо спірного трудового стажу, оскільки вони були внесені 01.09.1987 тобто за тривалий час до набрання чинності інструкцією, прийнятою 29.07.1993, що свідчить про безпідставність посилання відповідача на вказаний нормативно-правовий акт в обґрунтування прийнятого рішення.

Крім того, з оглянутого судом запису у трудовій книжці позивача № 12 від 01.09.1987 вбачається, що у графі «на підставі чого внесено запис» дата « 01.09» написана абсолютно чітко та зрозуміло, а в році « 1987» наявне обведення виключно цифри « 8». Таке обведення не може рахуватись виправлення, на переконання суду.

Більш того, суд звертає увагу на те, що записом № 13 від 18.09.1987 позивача переведено на іншу посаду, отже неврахування періоду роботи позивача з 18.09.1987 по 01.10.1987 є очевидно незаконним та протиправним, яке не має жодного обґрунтування.

Отже, неврахування стажу роботи позивача з 01.09.1987 по 01.10.1987 є очевидно незаконним, необґрунтованим та протиправним.

Щодо відмови відповідача врахувати до пільгового стажу позивача період її роботи з 21.08.1991 по 26.04.1993 з підстав відсутності документів про атестацію її робочого місця, суд зазначає про таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п. 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

З огляду на викладене, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий висновок безумовно узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а, позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.04.2020 по справі № 555/2250/16-а.

З огляду на викладене, відмова позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 21.08.1991 по 26.04.1993 з посиланням на відсутність відомостей про результати атестації, є неправомірною.

При цьому, слід відмітити, що постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 набрала чинності з 21.08.1992, а відтак, обов`язок проведення атестації робочих місць за умовами праці виник після 21.08.1992.

Отже, суд вважає за необхідне вказати відповідачеві на те, що відсутність доказів проведення атестації робочих місць позивача з 21.08.1991 по 21.08.1992, як підстава для відмови у зарахування такого стажу до пільгового є абсолютно незаконною та протиправною.

За таких обставин суд дійшов висновку, що періоди роботи на Шахті «імені Ілліча» з 01 вересня 1987 року по 18 вересня 1987 року на посаді учня гірноробочого поверхні, з 18 вересня 1987 року до 01 жовтня 1987 року - учнем рукоятчиці, з 01 жовтня 1987 року по 12 жовтня 1987 року - гірноробоча поверхні, з 12 жовтня 1987 по 03 травня 1989 року - рукоятчик-сигналіст, з 03 травня 1989 по 05 грудня 1989 - стажера машиніста підйому, з 05 грудня 1989 по 26 квітня 1993 - машиніст підйому, на Шахті «Максимівська» ВО «Стахановвугілля» з 04 травня 1993 року по 18 вересня 1998 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу, а рішення Комісії при головному управлінні ГУПФУ в Полтавській області № 755 від 11.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправними та підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що оскільки протиправні дії відповідача про відмову у призначенні пенсії були реалізовані шляхом прийняття відповідного рішення, суд вважає достатнім задоволення позовних вимог шляхом саме скасування спірного рішення.

Щодо вимог про призначення позивачеві пенсії, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.п.2, 3, 10 ч.2 ст.245 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч.4 ст.245 КАС України).

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем виконано всі передбачені законом умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а викладені відповідачем у рішенні №755 від 11.02.2021 підстави для відмови у призначенні пенсії не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати ГУПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за пенсією - з 05.02.2021.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи висновки суду у цій справі, суд вважає за необхідне присудити позивачеві витрати на сплату судового збору у повному обсязі, оскільки протиправність дій відповідача були виражені у прийнятому ним рішенні, а задоволення вимог в частині визнання дій протиправними дій та скасування рішення шляхом скасування рішення можна вважати повним задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оформлене відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 755 від 11.02.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) і провести її виплату з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 05.02.2021, з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_2 ), на Шахті «імені Ілліча» з 01 вересня 1987 року по 18 вересня 1987 року на посаді учня гірноробочого поверхні, з 18 вересня 1987 року до 01 жовтня 1987 року - учнем рукоятчиці, з 01 жовтня 1987 року по 12 жовтня 1987 року - гірноробоча поверхні, з 12 жовтня 1987 по 03 травня 1989 року - рукоятчик-сигналіст, з 03 травня 1989 по 05 грудня 1989 - стажера машиніста підйому, з 05 грудня 1989 по 26 квітня 1993 - машиніст підйому, на Шахті «Максимівська» ВО «Стахановвугілля» з 04 травня 1993 року по 18 вересня 1998 року на посаді машиніста підйомних машин, як працівника який має право па пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 10.11.2021.

Суддя Супрун Ю.О.