Рішення № 100966412, 10.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 листопада 2021 року Справа № 520/14603/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, доплати за понаднормативний стаж, та щодо відмови в підвищені розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ із застосуванням показника середньої заробітної плати доплати за понаднормативний стаж, та щодо відмови в підвищені розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона зверталася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням підвищення розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки, на її думку, нею набуто відповідне право.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився та надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для задоволення вимог позивача. Стверджує, що позивач не має права на підвищення розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків з огляду на те, що вона, з її слів, отримувала пенсію по інвалідності у 1996-1998 роках.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також матеріалами справи підтверджено, що з 05.09.1977 по 03.10.1980 позивач працювала у Харківському політехнічному університеті, а з 27.11.1980 по цей час працювала на різних посадах у Інституті метрології, який неодноразово змінював назву.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком з 01.07.2019.

Позивачеві призначено пенсію у розмірі 5318,50 грн., який складається з середньомісячного заробітку для обчислення (6188,89 грн*2,06662) та коефіцієнту стажу позивача - 0,41583 (499 міс).

Також позивачу призначено доплату за понаднормовий стаж за 11 років – 172,04 грн.

Отже загальний розмір пенсій позивач складав 5490,54 грн..

Після перерахунку пенсії з 01.08.2019 розмір пенсії складав 5487,40 грн..

Позивач зверталася до відповідача на гарячу лінію з питань проведення перерахунку її пенсії. Вказаний перерахунок позивачем не оскаржено.

Листом від 21.09.2020 №2000-6216-8/68539 позивача повідомлено про призначення їй пенсії та про неможливість призначення та виплати їй підвищення розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків з огляду на отримання нею пенсії по інвалідності у 1996-1998 роках.

На повторне звернення позивача, відповідачем та ПФ України повідомлено, що пенсія позивача розрахована вірно.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог в частині підвищення розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що Закон України № 1058, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058 передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Стаття 10 зазначеного Закону встановлює, що особі яка має право одночасно на різні види пенсії призначається за її вибором один із видів пенсії.

Згідно із статтею 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: - 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; - 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; - 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; - 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; - 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; - 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; - 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; - 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; - 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; - 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; - 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

За приписами ч. 3 статті 29 Закону №1058, жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що перед набуттям права на отримання пенсії за віком після досягнення 55 років, протягом більше ніж 20 років позивач не отримувала жодного виду пенсії.

Таким чином, ОСОБА_1 , як така, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла права на пенсію за віком за Законом № 1058, у зв`язку із чим має право на отримання підвищення, встановленого ч. 3 ст. 29 Закону № 1058 в розмірі 22,5 %, за 3,5 роки більш пізнього виходу на пенсію.

Посилання на те, що позивач отримувала пенсію по інвалідності не підтверджено жодними доказами, натомість відповідач надав лист фонду соціального захисту населення в якому повідомлено про відсутність документів, які б підтверджували виплату будь-якого види позивачеві. В той же час матеріали справи свідчать, що позивач у період з 1996 по 1998 роки постійно працювала у Інституті Метрології.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, на переконання суду, з урахуванням того, що станом на момент набуття позивачем права на вихід на пенсію (з 30.06.2015) та до набрання чинності Законом № 2148-VIII (11.10.2017), норма ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" діяли в редакції: «Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.», позивач набув право на отримання відповідної доплати, визначеної ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яке не може бути обмежено можливим (не підтвердженим належними та допустимими доказами) фактом отриманням позивачем пенсії по інвалідності за понад 20 років до моменту звернення за призначенням пенсії за віком.

Отже, в силу приписів частини 2 статті 22 Конституції України обмеження на отримання позивачем доплати, визначеної ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в редакції, чинній з 10.11.2017, на переконанням суду, є непропорційним втручанням у майнові права позивача.

З таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у застосуванні, під час обчислення пенсії ОСОБА_1 , підвищення розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та, як наслідок, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із урахуванням підвищення розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту її призначення.

Що стосується позовних вимог в частині відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, доплати за понаднормативний стаж, суд зазначає про таке.

З позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з проведеним перерахунком її пенсії, який визначено з інших величин, ніж її призначена пенсія. На підтвердження чого позивачем надано роздруківку від 06.07.2021.

Так, відповідачем до матеріалів справи була надана копія пенсійної справи позивача.

Наявні у пенсійній справі позивача перерахунки пенсії не містять інформації, яка б підтверджувала інформацію, відображену у роздруківці від 06.07.2021.

З перерахунку пенсії від червня 2021 вбачається, що до пенсії позивача було нараховано доплату у розмірі 100 грн. щомісячно, а інші показники лишилися такими самими як і у серпні 2020 року.

З перерахунку пенсії позивача від 16.08.2021 вбачається, що позивачеві збільшено коефіцієнт стаж, доплату за понаднормовий стажу та інші складові пенсії позивача, що призвело до збільшення її розміру до 5965,52 грн.

Отже, позивачем на доведено, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено обставин зменшення пенсії позивача (в т.ч. її складових) з 01.08.2019 день звернення до суду із цим позовом.

Вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн..

З огляду на те, що роздруківка від 06.07.2021 була отримана від органів ПФ України з недостовірною інформація, що призвело до звернення позивача із цим позовом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача усю суму сплаченого нею судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у застосуванні, під час обчислення пенсії ОСОБА_1 , підвищення розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком із урахуванням підвищення розміру пенсії за віком на 22,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту її призначення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 10.11.2021.

Суддя Супрун Ю.О.