Рішення № 100965995, 10.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 листопада 2021 р. № 520/14754/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мар`єнко Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у призначенні пенсії ОСОБА_1 в розмірі 40% грошового забезпечення та неврахуванні під час перерахунку пенсії надбавки за особливості проходження служби та премії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 56% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та без обмеження розміру грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів: надбавки за особливості проходження служби (100% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років вказаних в довідці №100/35074-2003019086 від 27.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988); премії (174% грошового забезпечення вказаного в довідці №100/35074-2003019086 від 27.03.2018 з урахуванням надбавки за особливості проходження служби відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988); здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно призначено пенсію ОСОБА_1 в розмірі 40% грошового забезпечення та неврахувано під час перерахунку пенсії надбавки за особливості проходження служби та премії. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Представником відповідача - Баєвою Г., через канцелярію суду, надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує. Від позивача надійшли письмові пояснення із зазначення про необґрунтованість доводів відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 . є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому була призначена пенсія по інвалідності з 13.08.2015 року в розмірі 40% грошового забезпечення згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Позивач зазначає, що на момент призначення йому пенсії закон № 2262 передбачав в ситуації позивача множинне тлумачення прав, зокрема пункт б частини 1 статті 21 Закону № 2262-XII (40% пенсії) та пункт а частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII (56% пенсії). В цьому випадку відповідач повинен був застосувати найбільш сприятливий для пенсіонера підхід, а це пункт а частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII (56% пенсії). Однак відповідач, вибрав для позивача найменш сприятливий варіант та призначив пенсію по інвалідності в розмірі 40%.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області стосовно зменшення розміру його пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом, задля захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 21 Закону № 2262-XII пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до пункту а частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до пункту а частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.

Позивач звільнений зі служби 12.08.2015 року у зв`язку з встановленням інвалідності 3-ї групи, однак, судом встановлено, що на момент звільнення мав необхідну вислугу років для призначення пенсії в розмірах передбачених пунктом а частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII (відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ ОСОБА_1 від 18.09.2015 р. пільгова вислуга років складає 22 років 11 місяців та 01 день).

Таким чином, на момент призначення пенсії відповідачем було звужено обсяг прав позивача і призначено пенсію в розмірі 40% грошового забезпечення відповідно до пункту б частини 1 статті 21 Закону № 2262-XII замість належних 56% грошового забезпечення відповідно до пункту а частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII.

Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021р. дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.

Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Отже, якщо позивач мав необхідну пільгову вислугу років, пенсія повинна була бути призначена за вислугу років, а не по інвалідності, як це визначено відповідачем, а відтак, відповідно до пункту а частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII при наявності 20 років вислуги звільненим пенсія призначається в розмірі - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення, за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки вислуга років позивача складає повних 22 роки - розмір пенсії позивача повинен складати 56% грошового забезпечення, оскільки не допускається звуження прав.

Посилання відповідача на передчасність вимог щодо здійснення перерахунку з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки, оскільки довідка від силової структури з саме такими складовими грошового забезпечення на адресу ГУПФУ не надходила, спростовується листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної Поліції України від 06.04.2020 р. за № 79зі/29/5/01-2020 та копію додатку з розмірами грошового забезпечення до листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної Поліції України від 06.04.2020 р. за № 79зі/29/5/01-2020.

Відповідно до наказу МВС України від 17.02.2017 № 138 «Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2017 р. за № 348/30216), посада позивача в Національному університеті внутрішніх справ прирівняна до посад Апарату Національної Поліції.

До Апарату Національної Поліції України був надісланий запит щодо грошового забезпечення працівників апарату.

В листі Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної Поліції України від 30.06.2020 р. за № 213зі/29/2/03-2020 зазначається що Надбавка за специфічні умови проходження служби передбачена та виплачується.

Щодо розміру премії - листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної Поліції України від 06.04.2020 р. за № 79зі/29/5/01-2020 було надано додаток з розмірами всього грошового забезпечення працівників апарату Національної Поліції. Відповідно до цього додатку в грудні 2019 року (наступний повний місяць за місяцем в якому набрало законної сили рішення по справі № 826/12704/18 яким визнано протиправним та нечинним пункт 3 постанови Кабміну від 21.02.2018 року №103) було виплачено премії 112 працівникам. Розраховуючи середній розмір премії по цим 112 працівникам за грудень 2019 року – отримуємо середній розмір премії 174%.

Суд зазначає, що довідка містить визначальні види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання та надбавка за вислугу років, всі інші додаткові види грошового забезпечення вираховуються від останніх, а відсотковий розмір додаткових видів грошового забезпечення визначений іншими документами, зокрема документами наданими Апаратом Національної Поліції України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач має всі необхідні документи для обчислення розміру пенсії позивача.

Дана правова позиція позивача узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18: при цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону 2262, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Таким чином, додаткові види грошового забезпечення на які набув право позивач та які враховувались раніше відповідно до ст. 43 Закону №2262 – повинні враховуватись при перерахунку шляхом обчислення від визначальних видів (окладу, звання, вислуги) вказаних в довідці виданій на підставі постанови КМУ № 103.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900-VIII від 23 грудня 2015 року (далі - Закон № 900-VIII), яким внесені доповнення в ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, а саме: статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

На виконання постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 був прийнятий наказ МВС України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799).

Таким чином, розмір та складові грошового забезпечення поліцейських затверджені двома нормативно-правовими актами: постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (далі – Наказ МВС № 260).

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 встанавлюється: надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 встанавлюється: премія поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 розділу 2 наказу МВС України від 06.04.2016 № 260: надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Відповідно до пункту 12 розділу 2 наказу МВС України від 06.04.2016 № 260:

Керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, підставою для здійснення перерахунку пенсії згідно ст. 63 Закону № 2262-XII є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Крім того, статтю 63 було доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Отже, перерахунок пенсії позивача повинен бути здійснений з грошового забезпечення встановленого законодавством для поліцейських.

Грошове забезпечення поліцейських встановлено постановою КМУ № 988 і наказом МВС № 260, а оскільки обидва цих нормативно-правових акта передбачають у складі грошового забезпечення надбавку за особливості проходження служби та премію, то неврахування під час перерахунку цих складових є порушенням ст. 63 Закону № 2262-XII.

Щодо посилання відповідача що п. 3 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 не передбачав врахування під час перерахунку пенсії надбавки за особливості проходження служби та премії, оскільки в січні 2016 року вони не виплачувались слід зазначити наступне: статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вказана норма статті 43 Закону міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Таким чином, ст. 43 Закону № 2262-XII регулює не лише питання розрахунку розміру пенсій за вислугу років, що призначаються вперше, а і під час перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки стаття 43 міститься в розділі щодо обчислення розміру пенсії.

Отже, безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому, суд зазначає, що обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, "умовами" слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення "розміру" перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.

Адже, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 1-1 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Даний правовий висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18, а в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, 14 травня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва прийняв рішення по справі № 826/12704/18 яким визнав протиправним та нечинним пункт 3 постанови Кабміну від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям", яким було введено відповідне обмеження врахування при перерахунку надбавки за особливості проходження служби та премії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року № 826/12704/18 апеляційна скарга Кабміну залишена без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року залишено без змін.

Зокрема Шостий апеляційний адміністративний суд зазначає, що пункт 3 Постанови КМУ № 103 звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод, з огляду на те, що скасовує надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримував пенсіонер під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій, а тому КМУ, визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення, вичерпний перелік яких встановлений Законом №2011-ХІІ, і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Отже, пункт 3 Постанови № 103, всупереч вимогам статей 13, 43, частини четвертої статті 63 та частини третьої статті 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", змінює умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 закріплено, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Крім того, Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення основних визначальних норм в сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 № рп-4/2015) констатував: "Аналіз наведених положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб")".

Верховний Суд України також у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-70а15 вказав на те, що будь-які надбавки, підвищення, доплати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Враховуючи вищевикладене, пункт 3 Постанови КМ України № 103, передбачає перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премій виплачених поліцейським у січні 2016 року, хоча фактично додаткові види грошового забезпечення поліцейським були затверджені лише у квітні 2016 року наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року.

За таких обставин пункт 3 постанови № 103 у відсотковому співставленні встановлює зменшення виплати пенсії військовослужбовцям у порівнянні з тими умовами, які вони мали до його прийняття, фактично звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам, а тому звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.

Отже, Кабінет Міністрів України, визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Суд зазначає, що доводи про те, що оскаржуваною постановою не передбачається зменшення розміру перерахунку пенсій військовослужбовцям є безпідставними, оскільки спірна постанова встановлює відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та звужує складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам (зокрема позивачу).

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Таким чином, враховуючи усталену судову практику - Шостого апеляційного адміністративного суду (постанова від 19 листопада 2019 року № 826/12704/18 про скасування п.3 постанови КМУ №103), Верховного Суду (постанова від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18), Конституційного Суду (рішення від 13.05.2015 № рп-4/2015, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004) – є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань" щодо отримання суми перерахованої пенсії з 01.01.2016 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя а саме є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10).

Відповідач в своєму відзиві як на підставу правомірності своїх дій посилається на норми Закону України від 08.02.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Проте, суд зазначає, що посилання відповідача на даний закон є безпідставними, оскільки: у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп/1997, суд зазначив, що «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше <…>.

Відтак, з часу набрання чинності Законом № 911-VIII (зміна редакції ч. 3 ст. 85 Закону № 1788-XII) у пенсійного органу були відсутні підстави для застосування положень Закону № 3668-VI.

Даний правовий висновок узгоджується з позицією апеляційного суду яка висловлена в Постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 р. справа №520/9116/19.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. № 3668-VI максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У зв`язку з чим були внесені зміни до пенсійного законодавства у зв`язку з відповідним обмеженням, зокрема Перехідні та прикінцеві положення закону, передбачали зміни до ст. 43 закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку доповнено частиною такого змісту: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність"

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262- XII зі змінами, зокрема:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

- положення ч.7 ст. 43, першого речення ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-Х1І зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до положень ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - втратили чинність у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

При цьому у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України.

Стосовно посилань відповідача на чинність попередньої редакції ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ, а саме в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), суд зазначає, що Конституційним судом не було визнано неконституційною якусь одну конкретну редакцію ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ, а було визнано саме положення ч. 7 ст. 43 вказаного закону зі змінами, тобто з усіма змінами, що були внесені до прийняття рішення, в тому числі й в редакції Закону України від 08.07.2011 року. За таких обставин, положення частини 7 статті 43, які визначають саме існування можливості обмеження розміру пенсій військовослужбовців як такової не можуть бути застосовані ані в редакціях, що передують даті прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, ані у випадках зміни періодів її застосування, оскільки саму можливість такого обмеження пенсій військовослужбовців органами Пенсійного Фонду України, яку було встановлено цим законом було визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Крім того, стосовно змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 N 1774-УІІІ, вказаним законом змінено виключно період обмеження пенсій максимальним розміром, визначеним ст. 43 в редакції закону № 2262, яку визнано неконституційною. Відтак, незважаючи на зміну періоду застосування ч. 7 ст. 43 неможливе, оскільки положення вказаної частини цієї статті не діють у зв`язку з визнанням їх неконституційними.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії без обмежень з підстав, передбачених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 24.12.2015 року №911, від 06.12.2016 року № 1774 та ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є необґрунтованими, оскільки пенсійний орган застосовує ці положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, та саме існування можливості обмеження розміру пенсій військовослужбовців як такової не можуть бути застосовані ані в редакціях, що передують даті прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, ані у випадках зміни періодів її застосування, оскільки саму можливість такого обмеження пенсій військовослужбовців органами Пенсійного Фонду України, яку було встановлено цим законом було визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016.

За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016р. до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція щодо неправомірності обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром висловлена Верховним Судом в численних постановах які, в силу ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року справа №815/357/18, від 30 жовтня 2020 року по справі №522/16881/17, від 17 травня 2021 року по справі № 343/870/17, від 10 вересня 2021 року по справі № 300/633/19, від 24 вересня 2021 року по справі № 370/2610/17.

Таким чином, враховуючи практику Верховного Суду стосовно виплати заборгованості без обмеження максимальним розміром – є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань" щодо отримання суми перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя а саме є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10).

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду в постановах від 22.05.2018 року у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 року у справі № 361/4922/17, від 15.08.2018 року у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 року у справі №161/713/17 є безпідставними, оскільки у вказаних справах була надана оцінка правомірності обмеження виплати пенсії максимальним розміром, яка виплачується у відповідності до інших Законів ніж Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пенсії призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мають дуже важливу особливість, зокрема Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5~рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Окремо слід зазначити що посилання відповідача на висновки Верховного Суду в постановах від 06 березня 2017 року у справі 490/5309/16-а та від 14 березня 2018 року у справі 183/342/17 взагалі незрозумілі, оскільки в цих справах взагалі не було спорів щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром.

Щодо посилання відповідача на рішення Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі 580/234/19, слід зазначити що згідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (а остання позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 24 вересня 2021 року по справі № 370/2610/17 на користь пенсіонера).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Сєрков проти України» (39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у призначенні пенсії ОСОБА_1 в розмірі 40% грошового забезпечення та неврахуванні під час перерахунку пенсії надбавки за особливості проходження служби та премії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 56% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та без обмеження розміру грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів: надбавки за особливості проходження служби (100% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років вказаних в довідці №100/35074-2003019086 від 27.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988); премії (174% грошового забезпечення вказаного в довідці №100/35074-2003019086 від 27.03.2018 з урахуванням надбавки за особливості проходження служби відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988); здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ - 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.