Рішення № 100965681, 07.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2021 року м. Рівне №460/1865/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши адміністративну справу за позовом

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 доГоловне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування шкоди, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - Відповідач) у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 01.03.2021 №000012160900.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі матеріалів подання Рівненського відділу Національної поліції ГУ НП у Рівненській області вихідний №21005/200/04-2020 від 28.12.2020 року, вхідний №2485/5/17-00 від 04.02.2021 року встановлено реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, що не відповідає вимогам ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», на підставі якого податковим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 01.03.2021 №000012160900, яким застосовано до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 РНКОПП НОМЕР_1 фінансові санкції у вигляді штрафу та зобов`язано сплати позивача чотирнадцять мільйонів шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок.

Підставою для такого рішення стали матеріали Рівненського відділу Національної поліції ГУ НП у Рівненській області вихідний №21005/200/04-2020 від 28.12.2020 року, вхідний №2485/5/17-00 від 04.02.2021 року, якими встановлено реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, що не відповідає вимогам ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» однак, позивач стверджує, що вказані матеріали у нього відсутні та позивач з ними неознайомлений. Вважає оскаржуване рішення податкового органу необґрунтованим, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

27.04.2021 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав та заперечив щодо його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що контролюючий орган на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області надійшли матеріали - подання від Головного управління Національної поліції в Рівненській області (вх. №2485/5/17-00 від 04.02.2021 року), щодо реалізації алкогольних напоїв особі, якій не виповнилось 18 років. Відповідно до матеріалів подання, вказане вище правопорушення відбулося 20.10.2020 року в закладі торгівлі, власником якого є ФОП ОСОБА_1 , - в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 - продавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснила продаж слабоалкогольного напою «Гараж» ємкістю 0,5 літри вартістю 28 грн. неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 Вважає, що податковий орган при прийнятті вказаного рішення діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а рішення про застосування штрафних санкцій є правомірним та обґрунтованим, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

17.06.2021 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач вказує, що контролюючим органом в супереч оскарження в судовому порядку, зокрема справа №460/1865/21 рішення про застосування фінансових санкцій, складено податкову вимогу від 07.06.2021 року №0020371-1301-1716 щодо сплати податкового боргу, а саме адміністративного штрафу та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну в розмірі 6 800,00 грн. Зокрема, ГУ ДПС у Рівненській області попереджує, що у платника податків виник податковий борг та починаючи з 22.05.2021 року на будь-яке майно платника податків розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та засовуються штрафні санкції, яке перебуває в його власності. Відтак, позивач просить збільшити позовні вимоги, шляхом доповнення новою позовною вимогою зокрема визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0020371-1301-1716 від 07 червня 2021 року щодо сплати податкового боргу в сумі 6 800,00 грн.

В судове засідання представники позивача та відповідача не прибули.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників учасників справи, на підставі наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, визначивши норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив таке.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 є діючим суб`єктом господарювання (дата запису: 09.04.2015 номер запису: 26020000000013303), не перебуває в процесі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, в тому числі, є зареєстрованим у контролюючих органах. Зареєстрованими видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: код КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); код КВЕД 56.30 обслуговування напоями; код КВЕД 46.77 оптова торгівля відходами та брухтом.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі подання про усунення причин та умов, що сприяли незаконному продажу алкогольних напоїв неповнолітнім вихідний від 28.12.2020 року №21005/200/04-2020, вхідний №2485/5/17-00 від 04.02.2021 року та матеріалів адміністративної справи Рівненського відділу Національної поліції ГУ НП у Рівненській області, контролюючим органом на виконання вимог п. 2 ст. 23 Закону України « Про поліцію», ст. Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та з метою недопущення в подальшому подібних порушень прийнято рішення про застосування фінансових санкцій ФОП ОСОБА_1 .

Подання про усунення причин та умов, що сприяли незаконному продажу алкогольних напоїв неповнолітнім від 28.12.2020 року №21005/200/04-2020 складено за наслідками вчиненого 20.10.2020 року адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 20.10.2020 року серія ВАБ №340112 та прийнятою постановою у справі про адміністративне правопорушення №144 від 17.11.2020 року, відібраними письмовими поясненнями 20.10.2020 року від громадянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 а також, підтверджено копією фіскального чека від 22.11.2020 року оплату штрафу гр. ОСОБА_2 визначеного постановою №144 від 17.11.2020 року, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі подання про усунення причин та умов, що сприяли незаконному продажу алкогольних напоїв неповнолітнім від 28.12.2020 року №21005/200/04-2020 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 01.03.2021 №000012160900, яким зобов`язано сплати позивача фінансову санкцію в розмірі чотирнадцять мільйонів шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч гривень 00 копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням про застосування фінансових санкцій позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні даного адміністративного спору щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 01.03.2021 №000012160900 та податкової вимоги №002371-1301-1716 від 07.06.2021 року суд виходить з наступного.

Так, спеціальним Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Статтею 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.19-1.1.13 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі - Порядок № 790).

У відповідності з частиною 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

- акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 6 Порядку №790 встановлено, що порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов`язані повідомити про ці порушення орган, який видав ліцензію на провадження зазначеного виду діяльності (пункт 7 Порядку № 790).

Рішення про застосування фінансових санкцій складається у трьох примірниках, один з яких залишається в органі, посадова особа якого прийняла це рішення; другий - надсилається у триденний строк після його прийняття суб`єкту господарювання або видається його уповноваженому представникові; третій - надсилається до територіального органу ДФС за місцем реєстрації суб`єкта господарювання для здійснення контролю за надходженням до державного бюджету суми сплаченого штрафу у разі порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту або за місцем вчинення порушення для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів суми сплаченого штрафу в разі порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів (пункт 9 Порядку № 790).

Із матеріалів справи встановлено, що подання Рівненського відділу Національної поліції ГУ НП у Рівненській області про усунення причин та умов, що сприяли незаконному продажу алкогольних напоїв неповнолітнім №21005/200/04-2020 складено 28.12.2020 року, однак відповідачем отримано таке подання 04.02.2021 року, що підтверджується відміткою вхідного номеру та дати на вказаному поданні.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Як вбачається, правопорушення виявлено 20.10.2020 р., а штрафні санкції оскаржуваним рішенням накладено 01.03.2021 р., що свідчить про закінчення строку застосування штрафу та підтверджує, що прийняте рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем відбулось з порушенням строків.

Згідно із ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України. Згідно із ст.249 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст.277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, позивач стверджує, що про наявність матеріалів Рівненського відділу Національної поліції ГУ НП у Рівненській області вихідний №21005/200/04-2020 від 28.12.2020 року, позивачу стало відомо тільки 05.03.2021 року при отриманні оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 01.03.2021 №000012160900, відповідач, жодних доказів щодо вручення матеріалів справи про адміністративне порушення не надав, відтак Рівненський відділ Національної поліції ГУ НП у Рівненській області порушив порядок і завдання провадження в справі про адміністративні правопорушення, встановлені КУпАП, що стало підставою в подальшому для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

За правилами ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частиною 4 цієї статті продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Однак, з матеріалів справи, зокрема у відповідності до частини 2 оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 01.03.2021 року №000012160900, вказано наступне: Зобов`язати Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 сплатити в установленому законом порядку штраф у розмірі чотирнадцять мільйонів шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок до бюджету.

Згідно із п 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.2 ст. 56 ПКУ).

Суд констатує, що відповідачем не враховується положення абз. 13 ч. 2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки замість вставленого розміру штрафних санкцій 6 800, 00 грн. (шість вісімсот гривень 00 копійок) відповідачем самостійно визначено суму штрафних санкцій в рішенні в розмірі 14 659 200,00 грн. (чотирнадцять мільйонів шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Керуючись п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України суд вважає, що відповідачем неправомірно визначено суму штрафних санкцій, а відтак оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 01.03.2021 №000012160900 прийняте ГУ ДПС у Рівненській області ДПС України є незаконним і підлягає визнанню його протиправним та скасуванню.

У відповідності з частиною 8 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку. В Додатку до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1050) визначена обов`язкова форма рішення про застосування фінансових санкцій зокрема, обов`язковим полем для прийняття рішення є найменування суб`єкта господарювання, як у вступній частині у пункті 1 та у пункті 2. Всупереч встановленій Порядком №790 формі рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не достовірно зазначено в жодному пункті оскаржуваного рішення найменування суб`єкта господарювання, що вказує на неправомірність та не чіткість прийнятого оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій.

Суд також звертає увагу, на допущені відповідачем в оскаржуваному рішенні від 01.03.2021 №000012160900 про застосування фінансових санкцій розбіжності, зокрема співставивши дані з рішенням контролюючого органу та наданими персональними документами позивача, суд встановив розбіжності щодо прізвища вказаного в оскаржуваному рішенні - « ОСОБА_4 », а з паспортом позивача - « ОСОБА_4 », також існують розбіжності по батькові в рішенні контролюючого органу - « ОСОБА_5 », а по персональним документам позивача - « ОСОБА_6 ».

У відповідності до п. 2.3. Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення затвердженим Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15 (далі по тексту - Порядок №3/02-15) передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата i місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків i потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пунктом 2.4. Порядку 3/002-15 вказано, що до протоколу додаються копії документів та інші докази, що вказують на обставини та час вчинення правопорушення.

Суд враховує твердження позивача, щодо допущених порушень п. 2.3. Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення затвердженим Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15 зокрема, контролюючими органами при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови у справі про адміністративне правопорушення, чітко не вказано місце здійсненого правопорушення, а саме заклад торгівлі, власником є ФОП ОСОБА_1 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », також в протоколі не вказано, а ні свідків, які могли підтвердити факт продажу неповнолітній особі, будь яких даних (імені, прізвище та по батькові) неповнолітньої особи, якій продано слабоалкогольний напій та не надано суду доказів, що ОСОБА_3 є неповнолітньою особою.

Частиною 1 ст. 232 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

У відповідності до ст. 72 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, суд констатує, що надані пояснення як зазначає відповідач неповнолітньої особи ОСОБА_3 здійснювались у відсутності присутніх батьків, тобто законних представників, що порушує норми ст. 32 ЦК України та ст.232 ЦПК України, а від так такі пояснення є не допустимими доказами у даній справі.

Таким чином, до з`ясування у цій справі підлягає правомірність визначення податковим органом суми фінансових санкцій в розмірі 6 800,00 грн., проте суд вважає, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного рішення від 01.03.2021 року №000012160900 та застосуванні фінансових санкцій, діяв всупереч та не у відповідності до вимог податкового законодавства та законодавства у сфері державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, матеріали щодо адміністративного правопорушення складені з порушенням п. 2.3. Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення затвердженим Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 №3/02-15, а відтак відсутні належні підстави передбачені частиною 5 Порядку №790 для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій в розмірі 6 800,00 грн., що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Щодо податкової вимоги суд встановив наступне.

У відповідності до п. 153 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно із ч. 1 ст. 59 вказано, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 175 ч. 1 ст. 14 податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що позивачем визнається протиправним та скасовується рішення про застосування штрафних санкцій від 01.03.2021 №000012160900 складеного ГУ ДПС у Рівненській області ДПС України в судовому порядку, відтак визначена сума штрафних санкцій в розмірі 6 800,00 грн. не може вважатися податковим боргом оскільки є неузгодженою, що підтверджує безпідставність та необґрунтованість складення податкової вимоги від 07.06.2021 року №0020371-1301-1716.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

17.09.2021 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії наступних документів: акту прийому-передачі правничих послуг №1 від17.09.2021 року; розрахунку №1 суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу; копію квитанції від 16.09.2021 року на суму 20 000,00 грн. та просить здійснити розподіл витрат на правничу допомогу за результатами вирішення спору, тому з приводу цього суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, ч.ч.1,2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Поряд з цим, ч.3 ст. 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №21-02/17 від 15.03.2021 з актом прийому-передачі правничих послуг №1 від17.09.2021 року; розрахунок №1 суми гонорару адвокатського бюро за надану правничу допомогу; копію квитанції від 16.09.2021 року на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу: "Правничі послуги у справі розрахунку №1 від 15.03.2021 року згідно договору №21-02/17 від 15.03.2021 року, від ОСОБА_1 " .

Як зазначено представником позивача в судовому засіданні, відповідно до акта прийому-передачі правничих послуг №1 від17.09.2021 року про надання правничої допомоги у справі №460/1865/21 Бюро згідно з умовами вказаного договору надано наступні правничі послуги: підготовка позовної заяви 9100,00 грн., підготовка відповіді на відзив 4 900,00 грн., представництво інтересів клієнта в суді 6 000,00 грн.

Як зазначено в абз.268 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N34884/97, п.30, ECHR 1999-V)".

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих представником позивача доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає не цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є не співмірними з наданими ним послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від15.03.2021 року №21-02/17, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. буде достатньою та обґрунтованою для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. ), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті спірного рішення дотримано не було.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене судовий збір в сумі 11 350,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкової вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.03.2021 №000012160900, яким застосовано фінансові санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.06.2021 року №0020371-1301-1716.

Стягнути на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 АДРЕСА_3 ) з Головного управління ДПС у Рівненській області (код 44070166, вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, судовий збір в сумі 11 350,00 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень) грн 00 (нуль) коп., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 листопада 2021 року

Суддя Д.Є. Махаринець