Рішення № 10096557, 02.03.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2010 р.                                                                      Справа №5/614-22/132

за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка" вул. Прохорова, 4, м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавської області, 38100

до Зіньківської міської ради, вул. Леніна, 67, Зіньків, Полтавська область, 38100

третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне фінансове управління Полтавської ОДА, вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, 36000

про стягнення 383896,92 грн.

за зустрічним позовом Зіньківської міської ради, вул. Леніна, 67, Зіньків, Полтавська область, 38100

до Відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка" вул. Прохорова, 4, м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавської області, 38100

про визнання договору № 30 від 27.10.1997 року та договору № 3 від 01.10.1999 року про надання послуг недійсними, та стягнення з позивача по первісному позову надлишково сплаченої суми коштів.

Суддя Георгіевський В.Д.

Представники:

від позивача: Храпач О.С., паспорт КН918616 від 03.05. 1999 р.

від відповідача: Дербеньов О.В., дов. № 194 від 31.08.09 р.

Чопенко В.М., дов. № 55 від 01.02.2010 р.

третя особа: Костромицька О.В., дов. № 03-01-31/19 від 01.04.09 р.

В розгляді справи було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України 02.02.2010р. до 02.03.2010р.

Розглядається первісна позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка" до Зіньківської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне фінансове управління Полтавської ОДА про стягнення 383896,92 грн. та зустрічна позовна заява Зіньківської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка" про визнання договору № 30 від 27.10.1997 року та договору № 3 від 01.10.1999 року про надання послуг недійсними, та стягнення з позивача за первісним позовом надлишково сплаченої суми коштів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2009р. у справі № 5/614 позовні вимоги позивача за первісним позовом ВАТ Зіньківської сільгосптехніки до Зіньківської міської ради про стягнення 383896,92 грн., що становить курсову різницю між послугами по опаленню житлових приміщень за договорами № 30 від 27.10.1998 року та № 3 від 01.10.1999 року, та державними тарифами на надання послуг по опаленню житлових приміщень були задоволені частково та стягнуто на користь ВАТ Зіньківської сільгосптехніки борг в сумі 383896,92 гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. і послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Відповідач за первісним позовом - Зіньківська міська рада Полтавської області - з даним рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 5/614 не погодився та оскаржив дане рішення до Вищого Господарського суду України.

05.08.2009 року Постановою Вищого Господарського суду України рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2009 року по справі № 5/614 за первісним позовом ВАТ Зіньківської сільгосптехніки до Зіньківської міської ради про стягнення 383896,92 грн., що становить курсову різницю між послугами по опаленню житлових приміщень за договорами № 30 від 27.10.1998 року та № 3 від 01.10.1999 року, та державними тарифами на надання послуг по опаленню житлових приміщень було скасовано, а справа повернута до Господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

Суддя Георгієвський В.Д. прийняв справу до розгляду.

18.11.2009 року відповідач за первісним позовом Зіньківська міська рада Полтавської області по справі № 5/614 в порядку статті 60 ГПК України подав зустрічну позовну заяву про визнання договору № 30 від 27.10.1997 року та договору № 3 від 01.10.1999 року про надання послуг недійсними, та стягнення з позивача по первісному позову надлишково сплаченої суми коштів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.11.2009р. зустрічний позов прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом.

02.02.2010 року відповідач за первісним позовом подав заяву в порядку статті 22 ГПК України, в якій просить суд договір № 30 від 27.10.1997 року та договір № 3 від 01.10.1999 року про надання послуг визнати недійсними, та стягнути з позивача за первісним позовом надлишково сплачену суму коштів в розмірі 33052,75 грн.

Представник позивача за первісним позовом - ВАТ Зіньківської сільгосптехніки - в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечує з мотивів і підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти первісного позову заперечує та просить відмовити в його задоволені; зустрічний позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Представник третьої особи Головного фінансового управління Полтавської ОДА в судовову засіданні його представник зазначив, що за даними звіту Зінківського районного фінансового управління станом на даний час заборгованість минулих років по відшкодуванню різниці між вартістю спожитого тепла і державними тарифами за Зіньківською міською радою перед ВАТ "Зіньківська сільгосптехніка" відсутня.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши представників сторін, суд встановив:

27 жовтня 1998 року між Відкритим акціонерним товариством "Зіньківська сільгосптехніка" ( далі - Позивач за первісним позовом ) та Зіньківською міською радою Полтавської області ( далі - Відповідач за первісним позовом ) було укладено договір № 30 від 27.10.1997 року та № 3 від 01.10.1999 року про надання послуг по опаленню житлових приміщень населення в будинках, що зазначені в даних договорах у м. Зіньків, відповідно до яких Відповідач за первісним позовом зобов’язався відшкодовувати позивачу за первісним позовом різницю між вартістю наданих послуг та державними тарифами на послуги, що сплачує населення.

Пунктом 2 договору №30 від 27.10.1998 року передбачено своєчасне внесення плати за опалювальну площу і гаряче водопостачання протягом поточного місяця, розрахунок вартості спожитого тепла буде проводитись по закінченні кожного місяця, і надаватись міській раді разом з розрахунком на різницю між вартістю спожитого тепла і державними тарифами, що сплачує населення.

За спірний період загальна заборгованість Відповідача за первісним позовом за двома договорами щодо різниці між вартістю послуг наданих послуг по опаленню житлових приміщень та державними тарифами на надання послуг по опаленню житлових приміщень становила 539 241 грн. 81 коп., на відшкодування яких Позивачем за первісним позовом виставлялись відповідні рахунки.

Відповідачем за первісним позовом було проведено часткове відшкодування зазначеної різниці в сумі 155344,89 грн. Таким чином, станом на 01.11.2004 року заборгованість Відповідача за первісним позовом становила 383 896 грн. 92 коп.

Згідно зведеного реєстру, засвідченого завідуючим фінансовим відділом Зіньківської районної державної адміністрації, актів звірок для проведення розрахунків по погашенню заборгованості за тепло станом на 01.01.2000 року борг відповідача за первісним позовом складає 455332 грн.

Головним фінансовим управлінням Полтавської обладміністрації в листопаді 1999 року у вересні-жовтні 2000 року проведено взаємозаліки та вексельні проплати на суму 300665,21 грн.( див. п/д 8 від 10.11.1999р. на суму 33000 грн.; № 35 від 11.09.2000 р. на суму 123464 грн.; №77 від 10.10.2000р. на суму 47138 грн.; № 89 від 26.10. 2000р. на суму 97063 грн. 21 коп. вказані в розрахунку за підписом міського голови М.О. Шум і засвідченого печаттю, акт № 1359, 1366,1375 приймання-передачі векселів від 28.12.1998р. та протоколи повідомлення № 673,762, від 31 грудня 1998 року.

В розрахунку 872 фактичної дотації за опалення з 1 жовтня 1999 року по квітень 2000 року включно з врахуванням оплати населенням тепла в літні місяці головний бухгалтер Зіньківської міської ради А.В. Матяш вказує, що виставлена позивачем за первісним позовом сума складає 291571 грн. 43 коп., фактична сума дотації та її розрахунок з врахуванням оплати населенням за тепло в літні місяці складає 237092 грн. 21 коп. зайво нарахована дотація в сумі 54479 грн. 22 коп. ( у матеріалах справи ). А в період з 1.10. 1999 року по 1.05. 2000 року позивачу за первісним позовом надійшли дотації в сумі 338103,55 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом від 09.03. 2005 року позивач вказує, що станом на 01.01.2003 року заборгованість відповідача за первісним позовом складає 390825 грн. 57 коп. Ця ж сума підтверджується уточненим розрахунком ( у матеріалах справи).

Відповідно до п.2 ст.28 Закону України № 280/97 від 21.05.1997 року "Про місцеве самоврядування" окреслено дві правові форми визначення цінової політики: встановлення та погодження цін та тарифів.

При цьому встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги орган місцевого самоврядування у особі свого виконавчого органу вправі виключно по відношенню до підприємств, що перебувають у його комунальній власності відповідно до вимог ст. ст. 17, 28 Закону України № 280/97 від21.05.1997 року "Про місцеве самоврядування".

Щодо підприємств, які не перебувають у комунальній власності місцевого органу самоврядування, то відповідно до ст.18, ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено таку форму реалізації цінової політики, як погодження цін та тарифів.

Листом № 5/74 від 04.02.1997 року "Про зміни до Порядку регулювання цін" Полтавської обласної Державної адміністрації Управління житловокомунального-господарства керівникам підприємств усіх форм власності та підпорядкованості повідомляло, що Порядок державного регулювання цін і тарифів, що здійснюється облдержадміністрацією, розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25 грудня 1996 року "По встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських Рад щодо регулювання цін / тарифів/".

У відповідності до наданих облдержадміністрації повноважень державне регулювання цін/тарифів запроваджується шляхом:

1. Затвердження фіксованих цін і тарифів на продукцію, товари і послуги приведених у додатку № 1.

2. Регулювання граничним рівнем рентабельності / додаток № 2.

В додатку № 1 до Порядку державного регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів та послуг, що реалізуються в області визначено перелік продукції, товарів та послуг на які відділом цін облдержадміністрації затверджуються фіксовані ціни і тарифи, а саме фіксовані ціни та тарифи відділом цін облдержадміністрації затверджуються на послуги теплопостачання для населення, що відпускається енергопостачальниками, організаціями і підприємствами незалежно від форм власності.

В додатку № 2 до Порядку державного регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів та послуг, що реалізуються в області визначено перелік продукції, товарів, послуг по яких регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом обмеження граничних рівнів рентабельності, а це саме на послуги теплопостачання для інших споживачів, що відпускається енергопостачальницькими організаціями і підприємствами незалежно від підпорядкування.

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 733 від 21.10.1994 року встановлено, що Органам, які відповідно до цієї постанови здійснюють державне регулювання цін і тарифів, під час визначення рівня тарифів на житлово-комунальні послуги забезпечити відшкодування населенням фактичних витрат за користування житлом або його утримання та за послуги водо-, теплопостачання і водовідведення з 1 лютого 1995 р. у розмірі не менше 20 відсотків, з 1 червня 1995 р. не менше 30, з 1 вересня 1995 р. не менше 40 відсотків. (Пункт 6 в редакції Постанови КМ N 88 від 04.02.95; із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 326 від 10.05.95, N 504 від 10.07.95).

Додатком № 3 до Постанови Кабінету Міністрів України № 773 від 21.10.1994 року визначено повноваження органів державної влади щодо встановлення цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, а саме відповідно до пункту № 7 додатку №3 Уряд Автономної Республіки Крим, облвиконкоми, Севастопольський міськвиконком і Київська міська державна адміністрація регулюють (встановлюють): тарифи для населення на послуги водо-теплопостачання та водовідведення (з 1 січня 1995 р.).

Відповідно до цього судом було встановлено, що листом № 5/396 від 19.06.1998р. "Про надання розрахункових матеріалів на затвердження тарифів на комунальні послуги", Полтавська обласна державна адміністрація, а саме, Управління житлово-комунального господарства, на виконання доручення облдержадміністрації та листа відділу цін облдержадміністрації зверталося до керівників підприємств усіх форм власності та підпорядкованості з проханням до 25.06.1998 року направити на адресу відділу цін Полтавської ОДА розрахункові матеріали для затвердження тарифів на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання з урахуванням повного відшкодуванням населенням вартості вказаних послуг. При цьому рівень рентабельності при розрахунку тарифів для населення не повинен був перевищувати 12% відсотків до собівартості. Також в цьому листі було визначено які розрахункові матеріали та в якому обсязі підприємства повинні були надсилати в адресу відділу цін Полтавської ОДА для затвердження тарифів на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання з урахуванням повного відшкодуванням населенням вартості вказаних послуг.

Згідно з Аудиторським висновком незалежного аудитора Шейко О.М. про достовірність фінансової звітності ВАТ "Зіньківська сільгосптехніка" станом на 31.12.2003р., дебіторська заборгованість Зіньківської сільської ради складає 383900 грн. (т.2 а.с.5), згідно з Висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.11.2005р. №671 встановлено, що за станом на 01.05.2003р. у Зіньківської міської ради існує кредиторська заборгованість перед ВАТ "Зіньківська сільгосптехніка" за спожиту теплову енергію, в наслідок опалення житлових приміщень в сумі 390789 грн. 57 коп. (т.3 а.с. 20), Висновком судово-економічної експертизи у господарській справі №5/614 наданим Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз №4964/4965 від 31.08.2007р. підтверджено, що загальний розмір заборгованості Зіньківської міської ради перед ВАТ "Зіньківська сільгосптехніка" станом на 01.02.2003р. складає 390786 грн. 59 коп.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз № 4964/4965 від 31.08.2007 року заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом станом на 01.05.2003 року складає 390786,57 грн. (з врахуванням заборгованості станом на жовтень 1998 року в розмірі 714311,93 грн.). Встановлення заборгованості окремо за кожним договором та виокремлення курсової різниці у тарифах згідно з висновком експерта не можливе.

У суду відсутні підстави вважати, що спірна заборгованість утворилась раніше ніж були укладені договори, оскільки сторони не надали доказів (та не посилались на них) щодо існування договірних зобов"язань за попередній період.

Спірний договір не передбачає складання актів приймання-передачі наданих послуг та будь-яких документів які підтверджують факт надання послуг.

Також слід зазначити, що відповідач за первісним позовом не заперечує факт надання послуг та їх обсяги.

Судом касаційної інстанції було звернено увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанції не перевірено докази про те, чи є витрати на виробництво послуг економічно обґрунтованими та узгодженими. Однак сторонами були укладені договори № 30 від 27 жовтня 1998 року та № 3 від 1 жовтня 1999 року, якими було узгоджено вартість послуг.

Тобто фактично відповідач за первісним позовом не заперечував обґрунтованість цих тарифів і, дійсність спірних договорів в цій частині за період їх дії відповідачем під сумнів не ставилася.

30.01.2002 року відповідачу за первісним позовом було виставлено претензію №35 Позивач, яка містить в собі вимогу про погашення заборгованості в сумі 383896,92 грн. за договорами №30 від 27 жовтня 1998 року та №3 від 1 жовтня 1999 року, яка була вручена відповідачеві під розписку 30.01.2002 року (див. виписку із журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 1992-2000,2001рр. опис відправлення відповіді на претензію від 19.02.02р. та світлокопія конверта відправлення з відміткою пошти 19.02.02р. та листа начальника Зіньківського вузла зв'язку № 114 від 9.06.05р., вх. № 07144 від 10.06.05р. канцелярії суду - у матеріалах справи).

Щодо посилання відповідача про пропущення строку звернення до суду з позовом необхідно звернути увагу на таке.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначив про невстановлення строку виконання зобов'язання відповідачем за первісним позовом у вищезазначених договорах і відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України визначається моментом пред'явлення вимоги. Дані, приведені у позовній заяві на думку відповідача первісного позову відповідають дійсності, тому що в п.2 договору № 30 від 27 жовтня 1998 року передбачено, що "споживач зобов'язується своєчасно вносити плату за опалювальну площу і гаряче водопостачання протягом поточного місяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця". Також в даному договорі передбачена штрафна санкція - пеня за несвоєчасну сплату, за кожну добу затримки.

В п. 2 договору № 3 від 1 жовтня 1999 року зазначено: "розрахунок спожитого тепла буде проводитись по закінченні кожного місяця і надаватись міській раді разом з рахунком". Відповідно до ч.З ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останню місяця строку.

Також, відповідач за первісним позовом вважає що розрахунок заборгованості наданий позивачем за первісним позовом не відповідає дійсності у зв'язку з помилковими підрахунками.

Так, актом звірки заборгованості відповідача перед позивачем, що був складений перед укладенням договору №3 від 1.10.1999р., встановлена заборгованість відповідача в сумі 100593 грн. станом на 1 жовтня 1999 року.

Відповідно до позовних вимог позивач відповідно рахунків до договору №3 від 01.10.1999р. визнає заборгованість відповідача у загальній сумі 332072,44 грн. (291571,43грн.+40501,01грн.), але відповідач вважає, що даний розрахунок є помилковим і необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково, оскільки відповідно до ст.76 ЦК УРСР, який діяв на момент здійснення господарських операцій між сторонами - перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР , якщо строк виконання зобов"язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов"язання в семиденний строк з дня пред"явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов"язання.

Договорами №30 від 27 жовтня 1998 року та №3 від 1 жовтня 1999 року не встановлено конкретного терміну виконання відповідачем зобов"язання, а отже позивач був вправі вимагати виконання зобов'язання в будь-який час, а відповідач повинен був виконати таке зобов"язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Позивачем було пред"явлено претензію №35 від 30.01.2002року відповідачеві, яка містить в собі вимогу про погашення заборгованості по договору №30 від 27 жовтня 1998 року та №3 від 1 жовтня 1999 року яку було вручено відповідачеві під розписку 30.01.2002р., а отже виходячи із норм ст.165 ЦК УРСР, відповідач повинен був у семиденний термін сплатити суму заборгованості, тобто до 6 лютого 2002 року. Сума заборгованості у вищезазначений термін відповідачем сплачена не була, а отже у позивача виникло право на позов, так-як позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Так, позивач 06.02.2002 року дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а отже 06.02.2002 року у позивача виникло право на позов із чого слідує, що початком перебігу строку позовної давності є 07.02.2002р.

Відповідно ст.. 85 ЦК УРСР Порядок обчислення строків позовної давності та інших строків, встановлених цим Кодексом, визначається статтями 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.

Відповідно ст.86 ЦПК УРСР Строки, встановлені в законі або призначені судом, обчислюються роками, місяцями і днями. Строк може визначатись також вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно ст. 87 ЦПК УРСР Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Відповідно ст. 71 ЦК УРСР Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Із вищезазначеного слідує, що строк позовної давності для захисту порушеного права який почався 06.02.2002 року закінчувався 06.02.2005 року.

Так-як відповідач припинив виконання своїх договірних зобов'язань по договору №30 від 27 жовтня 1998 року, а до виконання своїх договірних зобов'язань по договору №3 від 1 жовтня 1999 року взагалі не приступав позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №296 від 02.11.2004 року про оплату заборгованості по договорах №З0 від 27 жовтня 1998 року та №3 від 1 жовтня 1999 року і так-як відповідач ніяк на неї не відреагував позивач вимушений був звернутись до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права. Позивачем було подано позов про захист порушеного права до суду 21.12.2004року тобто до моменту закінчення строку позовної давності який закінчувався 06.02.2005 року, із чого слідує що позивач не пропустив строку позовної давності на захист порушеного права.

Відповідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здіснення.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що начебто рахунки виставлені позивачем являються вимогою про оплату і початок перебігу терміну позовної давності необхідно обчислювати з моменту виставлення відповідного рахунку-фактури, так-як відповідно положень Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" виставлені відповідачеві рахунки-фактури є первинними бухгалтерськими документами які фіксують факти здійснення господарських операцій і не містять в собі вимоги про їх оплату та термінів оплати.

Відповідно ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд дослідивши матеріали справи щодо факту надання послуг встановив, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 383896,92 грн. боргу.

Щодо вимог зустрічного позову, яким позивач за зустрічним позовом просить визнати договір № 30 від 27.10.1997 року та договір № 3 від 01.10.1999 року про надання послуг недійсним, та стягнути з позивача за первісним позовом надлишково сплачену суму коштів, суд звертає увагу на наступне.

Як випливає зі змісту зустрічного позову, предметом спору є визнання недійсними договорів №30 від 27.10.1998р. та №3 від 01.10.1999р., за якими відповідч за зустрічним позовом надавав послуги по опаленню житлових приміщень населення, в будинках, що зазначені у вищезазначених договорах, а позивач за зустрічним позовом - Зіньківська міська рада зобов"язувався відшкодувати відповідачу за зустрічним позово.

В обгрунтування зустрічного позову позивач, посилаючись, що відповідач за зустрічним позовом не належить до комунальної власності і міська рада не погоджувала з ним тарифи на надання послуг теплопостачання для населення, позивач за зустрічним позовом просить визнати вищезазначені договори недійсними.

При наданні юридичної оцінки обставинам справи, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення оспорюваних договорів, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов"язків. Таким чином, угодою є дія, особи що її укладає, і результатом цієї дії є, зокрема, встановлення цивільних прав і обов"язків.

Правила щодо угод викладені у главі 3 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення оспорюваних договорів, з аналізу якої випливає, що для того, щоб угода мала належну юридичну силу, вона повинна задовольняти ряд умов, а саме: умови про форму, умови про сторони, умови про зміст, умови про відповідальність внутрішньої волі і волевиявлення сторін. Угода укладена з порушенням зазначених умов, законодавством визнається недійсною. Всі недійсні угоди, незалежно від особливостей їхнього конкретного виду, об"єднує одна спільна риса: суперечність правовим нормам.

Позивачем за зустрічним позовом не зазначено жодної з підстав для визнання угоди недійсною передбачених положеннями Глави 3 ЦК Української РСР.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом в порядку ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не довів належним чином умови визнання договорів №30 від 27.10.1998р. та №3 від 01.10.1999р., недійсними.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для визнання вищезазначених договорів недійсними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 43, 49, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1.Позовні вимоги первісного позову задовольнити.

          2.Стягнути з Зіньківської міської ради Полтавської області (вул. Леніна, 67, м. Зіньків, 38100, р/р № 35213001000471 в ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код 04057333) на користь Відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка" (вул. Прохорова, 4, м. Зіньків, 38100, код ЗКПО 03756000, р/р № 26004002767007 в Полтавській дирекції АТ "Індекс-Банк", МФО 331661) борг в сумі 383896,92 гривень, витрати по сплаті державного мита 1700,00 гривень і послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 56901 грн. 25 коп. припинити провадження у справі.

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя В.Д. Георгіевський