Рішення № 100964423, 08.11.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16089/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмову Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області судді у відставці ОСОБА_1 зарахувати до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, період проходження строкової військової служби 2 роки 11 днів (з 04.05.1971р. до 15.05.1973р.) та половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі 1 рік 5 місяців 22 (з 01.09.1973р. до 14.08.1976р.); зобов`язання Пенсійний Фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до стажу роботи, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання - 36 років 11 місяців 6 днів.

Ухвалою від 08.09.2021р. поновлено позивачу строк зверненн до суду із цим позовом, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788- VIII ОСОБА_1 звільнений з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв`язку із поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України. Позивач вказав, що на теперішній час він перебуває на обліку Головного управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі Одеської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 р. по справі №420/6167/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року вих.№06-21/277/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Позивач вказав, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 р. по справі №420/6167/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеської області здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року вих.№06- 21/277/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року та при здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області визначено як 76% суддівської винагороди працюючого судді, відповідно лише до стажу роботи на посаді судді 33 роки 5 місяців та без врахування строку проходження військової служби і половини строку навчання. Позивач, посилаючись на те що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

04.10.2021р. до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. по справі № 420/6167/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 19.02.2020р. згідно довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020р. № 06- 21/277/2020, та розмір обчислено виходячи з розрахунку 76 % суддівської винагороди, стажу роботи на посаді судді, а саме: 33 роки 5 місяців, та становить 179721,00 грн (236475,00 грн * 76 %). В свою чергу, як вказав відповідач, до стажу роботи судді зараховується робота на посадах, визначених статтею 137 Закону №1402-VIII, а саме на посадах: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України^ судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відповідач вказав, що згідно Законну України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402- VIII відповідно до ч.3 ст.142, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік роботи на посаді судці понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до норм чинного законодавства, стаж на посаді судді позивача складає 33 роки 5 місяців, що становить 76% та для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періоду проходження військової строкової служби з 04.05.1971р. по 15.05.1973р. та періоду навчання в Одеському державному університеті ім. I I. Мечникова з 01.09.1973р. по 14.08.1976р. до стажу на посаді судді відсутні підстави. Крім того, відповідач зазначив, що Головне управління заперечує щодо перерахунку з 19.02.2020р., окрім вищенаведеного, ще з причин пропуску позивачем строку звернення до суду та заперечує щодо стягнення на користь позивача суми судових витрат.

06.10.2021р. до суду від Пенсійного фонду України надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що покладене судом на Пенсійний фонд України зобов`язання здійснити виплату пенсії позивачу виходитиме за межі повноважень Пенсійного фонду України.

01.11.2021р. до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказав, що не погоджується із відзивом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вказавши, що відповідачем не враховані норми законодавства, а саме: пункт 11 Перехідних положень Закону № 2453-УІ, ст. 43 Закону № 2862-ХІІ, пункт 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та правові висновки Верховного Суду. Поряд з цим, позивач вказав, що заперечення відповідачем щодо причин пропуску строку на звернення до суду є витягом з постанови Верховного Суду від 31.03.21 р. по справі №240/12017/19 та не стосується зазначеної справи і не містить доводів неправильного поновлення судом пропущеного процесуального строку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Апеляційного суду Одеської області (Одеський апеляційний суд), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. по справі №420/6167/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) від 11.03.2020р. №2383 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 11.03.2020р. на підставі довідки Одеського Апеляційного суду від 10.03.2020р. №06-21/277/2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року вих.№06-21/277/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. справі № 420/6167/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 19.02.2020р. згідно довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020р. № 06- 21/277/2020, та розмір обчислено виходячи з розрахунку 76 % суддівської винагороди, стажу роботи на посаді судді, а саме: 33 роки 5 місяців, та становить 179 721,00 грн (236475,00 грн * 76 %).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.08.2021р. відмовлено ОСОБА_2 у перерахунку щомісячного щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням військової служби та навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (а.с.13-14).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Частиною 1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016 р.

За приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Абзацом 4 п. 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності ст.1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п) “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” доповнено абзацом такого змісту: “До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.”

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.

У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453- VI “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Тобто із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України відносяться в даному випадку, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у періоди з:

- з 04.05.1971 по 15.05.1973р. проходив службу в Радянській Армії (2 роки 11 днів);

- з 01.09.1973р. по 14.08.1976р. навчався на денній формі на юридичному факультеті вищого навчального закладу – Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова (половина строку навчання - 1 рік 5 місяців 22 дні)

Вказані періоди відповідачем не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання місячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 ст.126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.6 ст.47 Закону № 2453-VІ незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституцій України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, статті 138 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про Закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Отже, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання.

Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Таким чином, враховуючи положення норм законодавства та те, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності суддів, суд дійшов висновку, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посаді судді – 33 роки 5 місяців слід враховувати весь календарний період проходження строкової служби (2 роки 11 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі (1 рік 5 місяців 22 дні ).

Суд вважає, що не зарахування до відповідного стажу роботи на посаді судді, половини строку навчання за денною формою, періоду проходження військової служби є протиправним.

Аналогічна правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові №308/6953/17 від 06.03.2018 р. та №725/5463/16-а від 09.11.2018 р.

Щодо позовних вимог позивача до Пенсійного фонду, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги” фактично не змінено повноваження Пенсійного Фонду України та її територіальних органів щодо призначення, нарахування та виплати пенсій.

Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обов`язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Одеській області та відсутні підстави для задоволення позовних вимог до Пенсійного фонду України.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною відмови Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області судді у відставці ОСОБА_2 зарахувати до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, період проходження строкової військової служби 2 роки 11 днів (з 04.05.1971 р. до 15.05.1973 р.) та половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі 1 рік 5 місяців 22 (з 01.09.1973 до 14.08.1976 р.); зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби 2 роки 11 днів (з 04.05.1971 р. до 15.05.1973 р.) та половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі 1 рік 5 місяців 22 (з 01.09.1973 до 14.08.1976 р.), з урахуванням виплачених сум.

Вимоги ж позивача в частині зобов`язання здійснити перерахунок і виплату довічного грошового утримання відповідно до стажу роботи що становить 36 років 11 місяців 6 днів, суд вважає передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відновленню підлягає лише порушене право та в даному випадку відсутні об`єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку пенсії будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області судді у відставці ОСОБА_2 зарахувати до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, період проходження строкової військової служби 2 роки 11 днів (з 04.05.1971 р. до 15.05.1973 р.) та половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі 1 рік 5 місяців 22 (з 01.09.1973 до 14.08.1976р.).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби 2 роки 11 днів (з 04.05.1971 р. до 15.05.1973 р.) та половини строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі 1 рік 5 місяців 22 (з 01.09.1973 до 14.08.1976 р.), з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра