Рішення № 100963691, 09.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 р. Справа № 400/5723/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у безпідставному змінені у відсотках розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами та не виплату різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 13.12.2019 року по 31.12.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 із 13.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області № 18-185 вих-20 від 23.03.2020 року без обмеження її максимального розміру, виходячи з розрахунку 90% від суми середньомісячної заробітної плати та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Ухвалою від 26.07.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у перерахунку та виплаті пенсії, виходячи з 90% від суми місячної заробітної плати. На думку позивача, враховуючи те, що він вже є пенсіонером, якому пенсія призначена на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон України № 1789), тому до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження її максимального розміру, визначені ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон України № 1697), а також при перерахунку пенсії працівників прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що на момент перерахунку пенсії використовується величина в розмірі 60% від суми місячної заробітної плати працівника прокуратури. Крім того, розмір пенсії позивача після її перерахунку повинен бути обмежений, оскільки станом на момент звернення позивача з заявою, положення Закону України № 1789 втратили чинність та повинні застосовуватись положення ч. 15 ст. 86 Закону України № 1697, які передбачають обмеження максимального розміру пенсії колишнім працівникам прокуратури.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області з 01.04.2009 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України № 1789.

23.03.2020 року Прокуратурою Миколаївської області видано позивачу довідку № 18-185 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року у справі № 400/1605/20 зобов`язано ГУ ПФУ з 13.12.2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697 на підставі довідки Прокуратури Миколаївської області від 23.03.2020 року № 18-185 вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

На виконання рішення суду ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача в розмірі 60% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці від 23.03.2020 року № 18-185 вих-20, а не 90%, що були призначені позивачу 20.03.2013 року відповідно до Закону України № 1789. Крім того, розмір пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Різниця між фактично отриманою пенсією та перерахованою позивачу не виплачено.

26.03.2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою про перерахунок пенсії, виходячи з розміру 90% «Про прокуратуру», без обмеження її максимальним розміром та виплату різниці між фактично отриманою пенсією та перерахованою.

Листом від 09.04.2021 року № 3650-3462/М-02/8-1400/21 відповідач відмовив у задовленні заяви та роз`яснив, що відпоідно до ч. 2 ст. 86 Закону України № 1697 пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержаної перед місяцем звернення за призначенням. Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України № 1697 максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, виплата різниці між отриманою та донарахованою за рішенням суду пенсією за період з 13.12.2019 року по 31.12.2020 року у сумі 159661,66 грн. буде здійснено після виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

На час призначення позивачу пенсії (01.04.2009 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст. 50-1 Закону України № 1789, згідно якої прокурори і слідчі з стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 17 ст. 50-1 Закону України № 1789).

До статті 50-1 Закону № 1789 вносились зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон України № 3668), внаслідок яких, наведена вище ч. 17 ст. 50-1 Закону України № 1789 з 01.10.2011 року стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 року прийнято Закон України № 1697, який набрав чинності 15.07.2015 року та на цій підставі втратила чинність ч. 18 ст. 50-1 Закону України № 1789.

Статтею 86 Закону України № 1697 визначено право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення відповідної вислуги років.

За приписами ч. 2 ст. 86 Закону України № 1697, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За змістом ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697 (у редакції, яка діяла до 25.04.2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

З 25.04.2015 року до ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697, у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII, внесено зміни, відповідно до яких умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697 зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

У рішенні визначено, що положення ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697 з змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення та встановлено такий порядок виконання цього рішення:

- ч. 20 статті 86 Закону України № 1697 з змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- ч. 20 ст.і 86 Закону України № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідач підтвердив, що перерахував пенсію позивачу з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати та з обмеженням максимального розміру пенсії.

Тобто, максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років, відповідачем обчислений відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України № 1697, згідно якої він не повинен перевищувати 60% від суми місячної заробітної плати працівників прокуратури.

Разом з цим, ст. 86 Закону України № 1697 регулює порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Призначення та перерахунок пенсії не є тотожними, є різними за змістом та механізмом їх проведення.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 86 Закону України № 1697, яка застосовується саме при призначенні пенсії.

Таким чином, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, висловленим Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 року у справі № 308/11498/16-а та від 10.04.2019 року у справі № 310/6638/16-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу зменшено основний відсотковий розмір пенсії з 90 % до 60 % від заробітку під час її перерахунку, здійсненого з 13.12.2020 року, тому саме з 13.12.2020 року порушене право позивача підлягає відновленню.

Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне:

Законом України № 3668 до ст. 50-1 Закону № 1789 внесено нову норму, згідно з якою, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 2 Закону № 3668, що набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 3668 передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

У подальшому, 15.07.2015 року набрав чинності Закон України № 1697.

Відповідно до аабз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону № України 1697, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Зазначені положення Закону України № 1697 неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Так, згідно висновку Верховного Суду, викладеному у рішенні від 14.09.2020 року у справі № 560/2120/20, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури підлягає застосуванню діюче законодавство, зокрема стаття 86 Закону України № 1697, а не стаття 50-1 Закону України № 1789, яка втратила чинність.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі № 580/234/19, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № України 3668, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

У постанові Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі № 759/9981/16-а зазначено, що норма частини першої статті 2 Закону України № 3668 встановлює з 01.10.2011 року обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначене обмеження пенсії застосовується до категорії пенсіонерів, яким пенсія призначена, зокрема, відповідно до Закону України № 1789. Вказане стосується лише перерахунку пенсії та обмеження максимального розміру, а не зменшення пенсії (коригування її розміру у бік зменшення) чи будь-якого іншого звуження існуючих прав позивача на отримання пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 1789.

З огляду на зазначене, при перерахунку пенсії позивачу відповідачем обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 у справі № 554/10456/16-а та від 28.10.2020 у справі № 686/2428/16-а.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про виплату різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 13.12.2019 року по 31.12.2020 року суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, різницю за період з 13.12.2019 року по 31.12.2020 року було нараховано відповідачем на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року у справі № 400/1605/20.

Іншими словами, позивач фактично просить суд зобов`язати відповідача виконати належним чином рішення суду у іншій справі.

Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні даної частини вимог.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по спарві відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення відсоткового розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 90% до 60% від суми середньомісячної заробітної плати та обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами під час здійснення її перерахунку з 13.12.2019 року на підставі довідки прокуратури Миколаївської області № 18-185 вих-20 від 23.03.2020 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 13.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області № 18-185 вих-20 від 23.03.2020 року без обмеження її максимального розміру, виходячи з розрахунку 90% від суми середньомісячної заробітної плати, з урахуванням раніше здійснених виплат.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.11.2021 року.

Суддя О.В. Малих