Рішення № 100963546, 09.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/14945/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач, Генеральний штаб ЗСУ), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 08.07.2021;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2021 та надати обґрунтовану відповідь;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач відповідь на заяву ОСОБА_1 від 08.07.2021 у встановлений Законом України «Про звернення громадян» п`ятнадцятиденний строк за підписом керівника відповідача не надав, що, на думку позивача, є порушенням ст.ст. 19, 40 Конституції України та ст.ст. 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян». Вказав, що заяву позивача від 08.07.2021 відправлено на поштову адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням ШКІ 7901104302800, яку згідно з трекінгом відправлень Укрпошти вручено останньому 12.07.2021. Проте станом на 07.09.2021 відповіді позивач не отримав, що зумовило його звернення до суду із цим позовом.

В обґрунтування завданої моральної шкоди зазначив, що бездіяльність відповідача, яка полягає в ігноруванні звернення до нього, створює позивачу нервове напруження, переживання щодо ставлення до нього, сумніви в існуванні справедливості, дієвості законодавства щодо юридичних осіб при виконанні ними владних повноважень, якщо проявляється така їх поведінка. Вказав також, що позивач був змушений здійснювати консультації з фахівцями з юридичних питань, витрачати свій час на зустрічі з ними, на підготовку матеріалів щодо звернення до суду для відстоювання свого права на звернення і отримання вчасної і обґрунтованої відповіді та прийняття рішення відповідними посадовими особами. ОСОБА_1 також стверджує, що вимушений відкладати вирішення інших проблемних питань, в тому числі з лікування і профілактики своїх захворювань на другий план у зв`язку з необхідністю готуватися і приймати участь у судовому процесі. Безумовно, все це і багато іншого, на думку позивача, спричиняє йому моральні і душевні переживання, страждання. Також вважає, що на моральний і психологічний стан позивача безумовно впливає той факт, що прояв такої зневажливої, на думку позивача, поведінки відповідача стосовно нього набуває стійкого практичного характеру, про що свідчить, зокрема, перебування на розгляді Львівського окружного адміністративного суду адміністративної справи № 380/11521/21 за подібних обставин. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, позивач врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких він зазнав, характер майнових втрат, зокрема тяжкість вимушених змін у його життєвій ситуації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та вважає справедливим визначити суму компенсації у розмірі 5000 грн.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 81446 від 09.11.2021) у якому проти позову заперечив. Зазначив, що викладені у заяві від 08.07.2021 вимоги є безпідставними, з огляду на те, що наказ Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.07.2015 № 128 (по стройові частині), яким позивача виключено із списків особового складу прийнято з метою реалізації наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 03.07.2015 № 477. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди вказав, що в обґрунтування розміру такої шкоди останнім не надано доказів, які б підтверджували тяжкість вимушених змін у його життєвій ситуації. Також зазначив, немає підстав вважати, що ОСОБА_1 дійсно зазнав моральної шкоди. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» рекомендованим поштовим відправленням ПАТ «Укрпошта» ШКІ 7901104302800 звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України із заявою від 08.07.2021 (а.с. 10, 11), у якій просив зі змісту наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 128 від 09.07.2015 (по стройовій частині) виключити слово «колишній» та замінити слова «до Личаківсько-Шевченківсько-Залізничного об`єднаного районного військового комісаріату міста Львів» словами «до Тернопільського об`єднаного міського військового комісаріату». Про результати розгляду заяви і суть прийнятого рішення просив повідомити у строк не пізніше 7 днів з дня отримання заяви в письмовій формі на поштову адресу рекомендованим поштовим відправленням.

Згідно з квитанцією ПАТ «Укрпошта» № ПН 215600426655 від 08.07.2021 вказану заяву скеровано на адресу відповідача та згідно з трекінгом поштових відправлень ПАТ «Укрпошта» (ШКІ 7901104302800) таку вручено відповідачу 12.07.2021. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів, оскільки вважає, що відповідач протиправно не надав відповідь на його заяву від 08.07.2021 у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинна відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано Законом України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 (далі - Закон № 393/96-ВР).

Так, ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненням громадян необхідно розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

В силу положень статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Згідно з ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Судом встановлено, що позивач своє звернення (заяву) відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 08.07.2021 надіслав на адресу Генерального штабу Збройних Сил України (03168 м. Київ пр-т Повітрофлотський 6; код ЄДРПОУ), однак відповіді на неї ні станом на день звернення до суду, ні станом на день прийняття рішення у справі не отримав. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно положень ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як встановлено судом згідно з даними веб-сайту ПАТ «Укрпошта», поштове відправлення ШЕІ 7901104302800 із заявою позивача від 08.07.2021 відповідачу вручено 12.07.2021.

Однак в порушення встановлених ст. 20 Закону № 393/96-ВР строків надання відповіді на звернення громадян позивач відповіді від відповідача не отримав.

Відтак, на переконання суду, ненадання Генеральним штабом Збройних Сил України відповіді на заяву позивача від 08.07.2021, подану порядку Закону України «Про звернення громадян», свідчить про протиправність такої бездіяльності відповідача, тому останнього належить зобов`язати у визначені Законом України «звернення громадян» порядку та строки розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2021.

Також суд зазначає, що відповідач належними та допустимими доказами не спростував позовних вимог позивача у цій частині.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн суд зазначає таке.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 (далі - Постанова № 4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 Постанови № 4 при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З вищенаведеного слідує, що для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 в справі № 804/2252/14, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу спричинення йому моральної шкоди, а тому позивачем не доведено причинного зв`язку між неналежним розглядом його звернення та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача у вигляді моральної шкоди.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності своїх дій щодо розгляду заяви позивача від 08.07.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В силу вимог ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Генерального штабу Збройних Сил України (03168 м. Київ пр-т Повітрофлотський 6; код ЄДРПОУ 22991050) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 08.07.2021, поданої в порядку Закону України «Про звернення громадян».

3. Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України у визначені Законом України «Про звернення громадян» порядку та строки розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2021.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Cуддя Р.П. Качур