Ухвала суду № 100963164, 09.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/16131/21

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

09 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради із вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, щодо невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про видані товариству з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» документи дозвільного характеру, та зобов`язати департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомості:

-про всі дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м.Рівному, які були надані товариству з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор», а саме: від 27.04.2004 № № 16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28, від 05.06.2002 № 16/3, від 16.07.2004 № 16/5, 16/6, 16/8, 16/9, 16/10, 16/11, від 20.07.2004 №№ 16/29, 16/30, 16/31, 16/34, із зазначенням строку їх дії;

-про всі подані товариством з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» після 01.01.2020 заяви на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м.Рівному від 27.04.2004 №№ 16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28, від 05.06.2002 № 16/3, від 16.07.2004 № 16/5, 16/6, 16/8, 16/9, 16/10, 16/11, від 20.07.2004 №№ 16/29, 16/30, 16/31, 16/34, а також про всі рішення управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, прийняті за результатами розгляду цих заяв;

2) визнати протиправними дії управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, щодо продовження товариству з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м.Рівному від 16.07.2004 № 16/8, від 20.07.2004 №№ 16/29, 16/30, 16/34, та від 27.04.2004 №№ 16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28 лише до 27.11.2021, та зобов`язати департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради оформити документально продовження строку дії вказаних дозволів згідно поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» заяв, а саме: до 27.04.2026 (дозволи №№ 16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28), до 16.07.2026 (дозвіл № 16/8), та до 20.07.2026 (дозволи №№ 16/29, 16/30, 16/34), шляхом внесення до них відповідних змін.

3) визнати протиправними вимоги виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.05.2021 № 08-896 та управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, від 06.07.2021 № 568-08 про демонтаж позивачем належних йому рекламних конструкцій, та зобов`язати виконавчий комітет Рівненської міської ради, департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради утриматись на період дії карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення від вчинення дій, спрямованих на створення товариству з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» будь-яких перешкод у розміщенні зовнішньої реклами на спеціальних рекламних конструкціях, встановлених на підставі раніше виданих дозволів від 05.06.2002 № 16/3, від 16.07.2002 № 16/5, № 16/6, № 16/9, № 16/10, № 16/11 та від 20.07.2004 № 16/31, з причин закінчення строку дії цих дозволів.

Ухвалою судді від 27.09.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Ухвалою судді від 12.10.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18.10.2021 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року було відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову з підстав неподання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язуються обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

08.11.2021 року від представника позивача на адресу суду повторно надійшла заява про забезпечення позову в справі шляхом:

1) заборони департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, виконавчому комітету Рівненської міської ради та іншим особам, які можуть діяти за їх дорученням чи самостійно, вчиняти після 27.11.2021 і до набрання рішенням суду законної сили дії, спрямовані на демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, встановлених товариством з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному від 27.04.2004 №№ 16/20, 16/21, 16/23, 16/24, 16/26, 16/27, з причин закінчення (чи не продовження) строку їх дії;

2) заборони департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, виконавчому комітету Рівненської міської ради та іншим особам, які можуть діяти за їх дорученням чи самостійно, на період до набрання рішенням суду законної сили вчиняти дії, спрямовані на демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, встановлених товариством з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному від 05.06.2002 № 16/3, від 16.07.2002 №№ 16/5, 16/6, 16/9, 16/10, 16/11, від 20.07.2004 № 16/31, з причин закінчення (чи не продовження) строку їх дії.

З метою обґрунтування повторно поданої заяви про забезпечення позову представник позивача вказав, що отримав по пошті листи відповідача 1 від 22.10.2022 № 316-08 і № 317-08, якими відповідач 1 зобов`язує позивача провести демонтаж рекламних конструкцій, що були розміщені на підставі другої групи дозволів, строк дії яких закінчується 27.11.2021, а саме: №№ 16/20, 16/21, 16/24 та №№ 16/23, 16/26, 16/27, та попереджає, що, у разі невиконання позивачем даної вимоги, їх буде демонтовано робочим органом на підставі п. 9.5 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Рівному, затверджених рішенням виконавчого комітету від 12.11.2019 № 121, з віднесенням на позивача витрат робочого органу на їх демонтаж.

Окрім цього, представник позивача зазначив, що строк дії цих дозволів закінчується у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID19), що їх запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами та доповненнями). Таким чином, ці дозволи підпадають під пряму дію пункту 2-1 ст. 11 Закону України № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з яким вони вважаються продовженими на весь період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID19), і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.

Згідно ч.1 ст. 154. Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи й заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Як установлено ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2)очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4)забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та обставинам справи.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, інститут забезпечення адміністративного позову як спосіб попереднього судового захисту є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі, гарантувати ефективність захисту порушених прав чи інтересів.

Ураховуючи наведене, суд відзначає, що відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів – на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, дозвіл – це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Як передбачено п.23 Типових правил №2067, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

Відповідно до п.3 Типових правил №2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Пунктом 24 цих правил визначено, що виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Таким чином, розміщення зовнішньої реклами, відповідних рекламних засобів може здійснюватися лише на підставі відповідного дозволу та в межах його строку.

Згідно п.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному, затверджених рішенням виконкому Рівненської міської ради від 12.11.2019 року № 121, самовільно встановлений рекламний засіб – рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття виконавчим органом ради рішення про його скасування у встановлений термін.

Як встановлено пп. 9.1.1. п.9.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному, демонтажу згідно з цими Правилами підлягають самовільно встановлені рекламні засоби: власник яких невідомий, у тому числі у разі відсутності маркування на рекламному засобі; власник яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав.

У випадку, зазначеному в абзаці другому пп. 9.1.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному, демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушення цих Правил. У разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги видає наказ про примусовий демонтаж.

Згідно п.9.3. та п.9.5. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному, демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами робочого органу або на його замовлення – підрядною організацією.

Компенсація витрат робочого органу, який організовував демонтаж або проводив самостійно демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (законного користувача) демонтованого рекламного засобу на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт з демонтажу, які надсилаються власнику в обов`язковому порядку у п`ятиденний термін з дати демонтажу.

Таким чином, суд резюмує, що зовнішня реклама та відповідні рекламні конструкції можуть бути демонтовані (у тому числі в примусовому порядку), зокрема, в разі спливу строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Як вбачається із листів департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради №316-08 від 22.10.2021 року та 317-08 від 22.10.2021 року, позивача зобов`язано демонтувати відповідні рекламні конструкції після закінчення терміну дії дозволів №16/20, №16/21, №16/34, №16/23, №16/26, №16/27.

Ураховуючи дійсно існуючий спір між сторонами щодо строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, суд погоджується з доводами представника позивача щодо можливого примусового демонтажу рекламних конструкцій позивача після 27.11.2021 року й вчинення таких дій суд оцінює як вірогідне.

Більше того, як встановлено судом, строк дії цих дозволів закінчується у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID19), що їх запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами та доповненнями), пунктом 1 якої встановлено: установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Відтак, ці дозволи підпадають під пряму дію пункту 2-1 ст. 11 Закону України № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з яким вони вважаються продовженими на весь період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID19), і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.

Крім того, це повною мірою стосується й іншої групи дозволів, щодо яких судом ухвалою від 20.10.2021 було вирішене питання про забезпечення позову.

Таким чином, зажадавши від позивача демонтажу рекламних конструкцій, строк дії яких закінчується 27.11.2021, але припадає на період дії карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, відповідач 1 відверто демонструє ігнорування пункту 2-1 ст. 11 Закону України № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», що очевидно створює підстави для забезпечення позову на підставі пункту 2 частини 2 статті 150 КАС України (очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, таким рішенням, дією чи бездіяльністю).

Указане підтверджує реальність окреслених вище ризиків щодо демонтажу рекламних конструкцій позивача усупереч його волі та про призведення таким чином до неефективності судового захисту при розгляді справи щодо строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а отже, слугує підтвердженням необхідності вжиття додаткових заходів для забезпечення можливості поновлення позивачем своїх прав.

У зв`язку з чим, суд погоджується з доводами представника позивача щодо доцільності та необхідності вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, з виключною метою тимчасового (на час вирішення спору) гарантування незмінності існуючих правовідносин, задля ефективності правосуддя та недопущення додаткового втручання в законні права та інтереси позивача.

У цьому контексті суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, яка була висловлена в постанові Касаційного адміністративного суду від 28.02.2019 року в справі №ЗД/813/1/18 (адміністративне провадження №К/9901/56319/18, №К/9901/56324/18), в якій Суд визнав обгрунтованим вжиття аналогічних заходів забезпечення позову за подібних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, подана представником позивача заява про забезпечення позову, є обґрунтованою та підлягає до задоволення, з урахуванням зазначених вище міркувань.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд також відзначає, що такі заходи (з урахуванням наведеного вище) будуть співмірними зі заявленими позовними вимогами, позаяк, стосуватимуться лише тих об`єктів, які пов`язані з дозволами на розміщення зовнішньої реклами, що є предметом спору в справі, а також випливатимуть саме з тих правовідносин, які є спірними.

Суд, окрім того, враховує баланс інтересів усіх зацікавлених сторін спірних правовідносин і вважає, що вжиття заходів забезпечення спору в цій справі (з урахуванням наведеного вище) не становитиме невиправданого втручання в їхні права та інтереси, а лише гарантуватиме незмінність існуючих правовідносин, які склалися між сторонами.

Окремо суд відзначає, що забезпечення позову, шляхом накладення заборони вчиняти дії, спрямовані на демонтаж відповідних рекламних конструкцій, не є вирішенням спору по суті на період до ухвалення судового рішення, а є способом його забезпечення. Указана позиція відповідає, зокрема, висновку Верховного Суду в згаданій вище постанові Касаційного адміністративного суду від 28.02.2019 року в справі №ЗД/813/1/18 (адміністративне провадження К/9901/56319/18, К/9901/56324/18).

Що стосується очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, то суд зазначає, що ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки спірним діям: не оцінює ґрунтовність та підставність обставин їх вчинення, не перевіряє їх на відповідність критеріям, закріпленими у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. У даному випадку, незалежно від результатів вирішення майбутнього спору, вжиття заходів забезпечення позову до його подання не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як зупинення такої діяльності безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При цьому, як уже зазначено вище, вжиття вказаних заходів є співмірними із заявленими вимогами, спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовило фактичного вирішення спору по суті.

Згідно ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

У рішенні у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Суду в справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Керуючись ст.ст.150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій – задовольнити.

Заборонити департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, виконавчому комітету Рівненської міської ради та іншим особам, які можуть діяти за їх дорученням чи самостійно, вчиняти після 27.11.2021 і до набрання рішенням суду законної сили дії, спрямовані на демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, встановлених товариством з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному від 27.04.2004 №№ 16/20, 16/21, 6/23 16/24, 16/26, 16/27, з причин закінчення (чи не продовження) строку їх дії.

Заборонити департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, виконавчому комітету Рівненської міської ради та іншим особам, які можуть діяти за їх дорученням чи самостійно, на період до набрання рішенням суду законної сили вчиняти дії, спрямовані на демонтаж спеціальних рекламних конструкцій, встановлених товариством з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами у місті Рівному від 05.06.2002 № 16/3, від 16.07.2002 №№ 16/5, 16/6, 16/9, 16/10, 16/11, від 20.07.2004 № 16/31, з причин закінчення (чи не продовження) строку їх дії.

Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сасевич О.М.