Рішення № 100962689, 10.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року №320/10062/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження питання про винесення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області, третя особа: Бориспільський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів,

в с т а н о в и в:

В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області, третя особа: Бориспільський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №559 від 07.09.2020 у частині накладення на слідчого 1-го відділення слідчого відділу Борспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №277 від 25.09.2020 о/с у частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0009326) слідчого 1-го відділення слідчого відділу Борспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, у відповідності до частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію, у виді звільнення зі служби;

- поновлено ОСОБА_1 (0009326) старшого лейтенанта поліції на посаді слідчого 1-го відділення слідчого відділу Борспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (0009326) старшого лейтенанта поліції на посаді слідчого 1-го відділення слідчого відділу Борспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

До суду від позивача 13.10.2021 надійшла заява про відшкодування судових витрат у вигляді втрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зауважує, що, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є підставою для ухвалення додаткового рішення згідно з п. 2 ч. 1 ст. 252 КАС України та не вирішив питання про судові витрати, зокрема на правничу допомогу, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 252 КАС України).

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Судом призначено судове засідання на 05.11.2021 для вирішення питання про визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та питання про судові витрати, зокрема на правничу допомогу.

Учасники процесу про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомленні.

Представник позивача подав до суду 05.11.2021 заяву про розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у порядку письмового провадження, без його участі.

Відповідач та третя особа, у судове засідання призначене 05.11.2021, явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про причину неявки суд не повідомили.

Протокольною ухвалою від 05.11.2021, керуючись ст. 205 та ст. 252 КАС України, суд вирішив подальший розгляд питання про винесення додаткового рішення щодо визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрати на правничу допомогу, здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву про відшкодування судових витрат у вигляді втрат на професійну правничу допомогу адвоката, з додатками до неї, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суду в цій справі слід вирішити питання виплати позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Аналогічний висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 19.07.2018, справа № 805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.

Як вбачається із довідки про доходи №719 від 21.10.2020, виданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області, грошове забезпечення позивача за два останні місяці до звільнення складає за липень 2020 року - 37306,16 грн., та за серпень 2020 року - 20667,58 грн.

Також, суд зазначає, що не бере до уваги довідки наданні ГУНП в Київській області №301 від 03.06.2021 та №302 від 03.06.2021, у яких, зокрема, не врахована доплата до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».

Крім того суд зазначає, що виплати, які враховують під час нарахування середньої заробітної плати у всіх випадках її обчислення, наведено в п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100). До таких виплат належать доплати та надбавки.

Водночас, перелік виплат, які враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, п. 3 Порядку №100 не обмежено. Натомість п. 4 цього Порядку визначено вичерпний перелік виплат, які не враховуються під час обчислення середньої заробітної плати.

Отже, доплата працівникам, зайнятим на роботах з ліквідації COVID-19, враховується під час обчислення середньої заробітної плати.

Аналогічний правова позиція викладена у листі Мінекономіки України від 28.08.2020 №3511-06/52763-07 «Щодо врахування «ковідної» доплати у розрахунку середньої зарплати».

З огляду на це, середньоденна заробітна плата позивача становить (37306,16 грн. + 20667,58 грн.) = 57 973,74 грн. : 62 календарні дні = 935,06 грн.

Суд зазначає, що періодом вимушеного прогулу позивача є період з 26.09.2020 (з дня звільнення позивача) по 11.10.2021 (день ухвалення судом рішення про поновлення позивача), який становить 380 календарних днів.

Таким чином, за період з 26.09.2020 по 11.10.2021 включно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 355322,80 грн. (380 календарних днів х 935,06 грн.) з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та зборів.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення, щодо законності стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з Головного управління Національної поліції України у Київській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.09.2020 по 11.10.2021 в сумі 355322,80 грн., та можливості допущення рішення суду до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28051,80 (935,06 х 30 календарних днів).

Щодо заяви позивача про відшкодування судових витрат у вигляді втрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач до суду надав копії: договору про надання професійної правничої допомоги №117)20 від 15.10.2020; звіту про виконану роботу від 11.10.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги №117)20 від 15.10.2020; акту про прийом-передачу виконаних робіт від 12.10.2021 на суму 40000,00 грн.; квитанції до прибуткового касового ордера №14 від 15.10.2020 на суму 20000,00 грн. та квитанції до прибуткового касового ордера №31 від 11.10.2021 на суму 20000,00 грн.; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №4001/10, видане Оснач С.А.; ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1055299.

Судом встановлено, що 15.10.2020 між позивачем та адвокатом Оснач С.А. укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №117)20, за яким Адвокат зобов`язався надавати правову допомогу Клієнту з питання захисту щодо оскарження звільнення з служби в поліції на підставі наказу Головного управління НП в Київській області від 25.09.2020.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань в межах Договору; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру в межах Договору; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо в межах Договору.

Так, у відповідності до умов пункту 4.1. Договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

Гонорар Адвоката є формою винагороди Адвоката за надання правової допомоги Клієнту та складає 1000,00 грн. за годину роботи та в разі задоволення позову - 20000,00 грн.

Клієнт сплачує оплату послуг адвоката у наступному порядку: 20000,00 грн. - в день підписання Договору; 20000,00 грн. в день винесення рішення судом (п. 4.3. Договору).

Як вбачається з Акту прийому-передачі виконаних робіт від 12.10.2021 за Договором про надання професійної правничої допомоги №117)20 від 15.10.2020, Адвокатом надано Клієнту таку правову допомогу:

- ознайомлення з документами щодо звільнення Клієнта з органів поліції. Надання правового аналізу та визначення стратегії захисту - 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 4000,00 грн.;

- підготування та направлення позовної заяви до суду - 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 5000,00 грн.;

- підготування та направлення апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду щодо оскарження ухвали про направлення справи за підсудністю - 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 3000,00 грн.;

- підготування та направлення заяви про залучення в якості третьої особи 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 1000,00 грн.;

- підготування та направлення заяви про приєднання доказів по справі та уточнення позовних вимог 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 3000,00 грн.;

- участь в судовому засіданні 20.07.2021 - 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 1000,00 грн.;

- участь в судовому засіданні 17.08.2021 - 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 1000,00 грн.;

- участь в судовому засіданні 06.10.2021 - 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 1000,00 грн.;

- участь в судовому засіданні 11.10.2021 - 1000,00 грн. за годину, загальна сума - 1000,00 грн.;

- гонорар адвоката - 20000,00 грн.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу на суму 40000,00 грн. є копії квитанції до прибуткового касового ордера №14 від 15.10.2020 на суму 20000,00 грн. та квитанції до прибуткового касового ордера №31 від 11.10.2021 на суму 20000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Головного управління Національної поліції України в Київській області в розмірі 40000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 137, 139, 252 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ: 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.09.2020 по 11.10.2021 в сумі 355322 (триста п`ятдесят п`ять тисяч триста двадцять двісті дві) грн. 80 коп.

2. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ: 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме 28051 (двадцять вісім тисяч п`ятдесят одна) грн. 80 коп.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ: 40108616) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.