Ухвала суду № 100962641, 09.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 листопада 2021 року Київ № 320/10911/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву адвоката Заліського Богдана Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії ,

в с т а н о в и в:

08.09.2021, до суду звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Заліський Б.С. в порядку оскарження бездіяльності ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати пенсії позивачеві у підвищеному розмірі як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 25.02.2021, відповідно до вимог ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щодо відмови у проведенні перерахунку додаткової пенсії, відповідно до ч.2 ст.51 зазначеного закону у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 25.02.2021 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру з 25.02.2021 по день винесення рішення судом з виплатою таких доплат в подальшому.

Ухвалою суду від 13.09.2021 позовна заява була залишена без руху із встановленням позивачу десятиденного строку на усунення її недоліків. Ухвалою суду від 04.10.2021, визначений судом строк було продовжено на десять днів з моменту одержання копії ухвали про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.

08.11.2021, на адресу суду, від адвоката Заліського Б.С., надійшов супровідний лист та копії документів, які подані на виконання вимог судового рішення від 13.09.2021, за результаом дослідження яких, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви, ураховуючи таке:

як вбачається із змісту ухвали від 13.09.2021 про залишення позовної заяви без руху, остання містить детально викладений та зрозумілий спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме: шляхом подачі позову у новій редакції із зазначенням у ньому обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на докази, які ці обставини підтверджують, зокрема, час та підстави взяття заявника на облік як пенсіонера в органах ПФУ з представленням довідки про взяття на облік та копії розпорядження про призначення пенсії та конкретизацією розрахункового періоду, який має ураховуватись судом при визначенні загального розміру стягнення, тобто конкретизацією позовних вимог в частині періоду стягнення; надання обґрунтованого розрахунку суми на виплати, які претендує заявник із визначенням всіх їх складових та представленням документів, які підтверджують кожну складову розрахунку та методики здійсненого обчислення, в тому числі, із визначенням розрахункової величини суми виплат, відповідно норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суми загальних виплат, одержаних позивачем за спірний період, тобто з 01.01.2021 по дату звернення до суду у розрізі помісячних виплат та наданням суду підтверджуючих документів про одержання цих сум (виписка банківської карти; довідки про грошові перекази) тощо; зазначення загального розміру підвищення до пенсії, призначеного позивачу станом на 01.01.2021; викладення обставин виникнення у позивача права на підвищення до пенсії відповідно до ст.39 закону та права на додаткову пенсію згідно ст.51 закону із зазначенням дати виникнення такого права та посиланням на докази, якими це право підтверджено, а також з урахуванням того, що ст.39 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена доплата у порядку і розмірах, визначених КМУ тільки громадянам, які працюють у зоні відчуження; обґрунтування позовних вимог в частині механізму для перерахунку пенсії позивача, який є відмінним від механізму, зазначеного пенсійним органом у відповіді від 04.08.2021 та подання квитанції про сплату судового збору за другу вимогу майнового характеру у розмірі 908 грн.

Водночас, представником позивача подані лише відповідь з ГУ ПФУ від 19.10.2021, довідка про розрахунок пенсії (без зазначення періоду такого розрахунку), які судом не можуть бути прийняті у якості виконання вимог судового рішення від 13.09.2021.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст.9 КАСУ, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, - ст.159 КАСУ. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 159 КАСУ).

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 160, 161 КАСУ.

У ч.ч. 1, 3 ст. 160 КАСУ зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до ч.1 ст. 171 КАСУ суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, п.1 ч.4 ст. 169 КАСУ.

Оскільки процесуальним законодавством позивач наділений правом вільного розпорядження своїми вимогами на власний розсуд, останній вправі вирішувати самостійно виконувати вимоги судового рішення, чи ні. У даному випадку ОСОБА_1 , будучи обізнаний з приводу наслідків невиконання судового рішення про залишення позовної заяви без руху, свідомо не виконав таке рішення, тобто погодився на те, що його позов буде повернуто .

Відповідно до ч.2 ст.6 КАСУ при вирішенні справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а на підставі ч.5 ст.7 КАСУ інших правил міжнародних договорів ніж ті, які визначені національним законодавством.

Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією.

Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (ст. 35 Конвенції).

Таким чином, Європейський Суд, запровадженням практики нерозгляду скарг продемонстрував необхідність: по-перше, дисциплінувати скаржників; по-друге, надав приклад застосування положень Конвенції щодо недобросовісних суб`єктів звернення.

Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАСУ. Так, ч.1 ст.45 КАСУ встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою. Вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАСУ, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 160, 161 КАСУ, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У звязку з цим слід зазначити, що саме по собі звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовного відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

З огляду на викладене суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у КАСУ відсутні винятки з указаного порядку.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву адвоката Заліського Богдана Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, м. Київ, вул. Ярославська, 40) про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії, -повернути заявникові з усіма долученими до неї документами.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України. Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя Брагіна О.Є.