Ухвала суду № 100962591, 08.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 листопада 2021 року м. Київ № 320/14177/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення середнього заробітку

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код: 22990368, ареса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо проведення виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення після дня звільнення ОСОБА_1 ;

- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за 1014 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 17.10.2018 по 27.07.2021 включно, обчислений шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяця служби на кількість днів затримки виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в сумі 533364,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

В силу положень частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу позивача на те, що майновими вимогами є будь-які вимоги суб`єктів права, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошовими коштами тощо.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 533364,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача носять майновий характер.

Відтак, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX та вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір", при зверненні до суду з даним позовом позивачеві необхідно було сплатити судовий збір за реквізитами Київського окружного адміністративного суду в сумі 5333,64 грн. (533364,00 грн.*1%).

Однак, позивачем до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору, а також не надано будь-яких документів щодо наявності пільг зі сплати судового збору.

Щодо посилання позивача у прохальній частині позовної заяви на пункт 1 частини 1 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає, згідно відповідної норми статті 5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Але, варто зазначити, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2016 року №226/168/15-ц звернула увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

Крім цього суд зауважує, що згідно пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до положень частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, а отже важливим елементом при зверненні до адміністративного суду є відлік часу з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спірні правовідносини пов`язані із звільненням позивача з публічної служби, а саме в частині не проведення відповідачем своєчасного та повного розрахунку із позивачем при звільненні.

Зокрема, як зазначає позивач, 14.09.2018 наказом №501 начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України його було звільнено з військової служби та наказом від 17.10.2018 №180 командира військової частини А0911 виключено зі списків особового складу.

Разом з цим, на день виключення зі списків особового складу військової частини А0911 позивачеві не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.10.2018 та грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, що власне зумовило його звернення до Київського окружного адміністративного суду із відповідним позовом, та на виконання рішення якого по справі №320/14120/20 на картковий рахунок позивача 28.07.2021 надійшли кошти в сумі 33946,23 грн.

Звернувшись до відповідача з проханням нарахувати та виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, листом відповідача від 16.09.2021 позивач отримав відмову та вирішив звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому, як вбачається із відомостей щодо відстеження поштового відправлення за трек-кодом №7907006671013 та відмітки на конверті служби поштового зв`язку, яким позовна заява разом з додатками була надіслана на адресу суду - до суду позивач звернувся 21.10.2021, а отже з пропуском місячного строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом

Власне, висновок суду щодо застосування до спірних правовідносин місячного строку на звернення суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20 (адміністративне провадження № К/9901/14941/20).

У вказаній постанові судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини 5статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

Відступаючи у цій справі від висновку Верховного Суду, який викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), колегія суддів судової палати зазначила, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати усі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

Отже, враховуючи пропуск позивачем місячного строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд також зазначає, що позивач не навів обставин, які би свідчили про поважність причин його пропуску.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд роз`яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, позивач повинен знати, що згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.

Будь-яких пояснень щодо обставин, які об`єктивно заважали позивачеві протягом встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку, без зайвих зволікань, після отримання повного розрахунку при звільненні звернутись до суду з даним адміністративним позовом - позовна заява не містить.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Отже, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством.

Згідно із частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахування висновків суду наведених в даній ухвалі, та зокрема у відповідності до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20;

- доказів сплати судового збору за подання до Київського окружного адміністративного суду даного адміністративного позову на суму 5333,64 грн.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою "https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax", а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення середнього заробітку - залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали у спосіб, визначений даною ухвалою.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.