Ухвала суду № 100962552, 08.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 листопада 2021 року Київ № 320/12374/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-881-13 від 06.08.2021 про стягнення недоїмки по сплаті ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 20969,37 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2021 позовна заява була залишена без руху із встановленням заявникові десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом подачі позову у кількості екземплярів, що відповідає кількості учасників справи із зазначенням: обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги з посиланням на докази, що підтверджують вказані обставини, зокрема, але не виключно: обставин реєстрації позивача у якості суб`єкта - платника ЄСВ та надання документів, якими підтверджено цей факт (копії свідоцтва про реєстрацію), а також взяття на облік у податковому органі як платника ЄСВ та зазначення системи оподаткування на якій перебував заявник з представленням суду довідки про взяття на облік; зазначення періоду за який сформована податкова вимога; викладення обставин порядку подання податкової звітності за спірний період та доказів сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань у придатному для читання вигляді; надання доказів про відсутність заборгованості з ЄСВ у позивача (копію інтегрованої картки платника податків); зазначення підстав для ненарахування та несплати ЄСВ; подання акту звірки даних позивача з даними інтегрованої картки платника податків податкового органу про відсутність заборгованості з ЄСВ; подання заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин такого пропуску.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду була подана позовна заява у первісному варіанті та копія інформації щодо відстеження поштових відправлень ПАТ "Укрпошта", з огляду на що суд констатує невиконання вимог судового рішення від 18.10.2021 в частині: викладення обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги з посиланням на докази, що підтверджують вказані обставини, зокрема, але не виключно: обставин реєстрації позивача у якості суб`єкта - платника ЄСВ та надання документів, якими підтверджено цей факт (копії свідоцтва про реєстрацію), а також взяття на облік у податковому органі як платника ЄСВ та зазначення системи оподаткування на якій перебував заявник з представленням суду довідки про взяття на облік; зазначення періоду за який сформована податкова вимога; викладення обставин порядку подання податкової звітності за спірний період та доказів сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань у придатному для читання вигляді; надання доказів про відсутність заборгованості з ЄСВ у позивача (копію інтегрованої картки платника податків); зазначення підстав для ненарахування та несплати ЄСВ; подання акту звірки даних позивача з даними інтегрованої картки платника податків податкового органу про відсутність заборгованості з ЄСВ; подання заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин такого пропуску, тому такий позов підлягає поверненню.

Суд також зазначає, що відомості відстеження поштових відправлень ПАТ "Укрпошта", з урахуванням статутусу таких відмостей "для службового користування" та високого рівня похибок у такій інформації, не можуть бути використані судом у якості офіційних даних на підтвердження певних юридичних фактів, зокрема, і початку перебігу строку звернення до суду.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст.9 КАСУ, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, - ст.159 КАСУ.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 159 КАСУ).

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 160, 161 КАСУ.

У ч.ч. 1, 3 ст. 160 КАСУ зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до ч.1 ст. 171 КАСУ суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, п.1 ч.4 ст. 169 КАСУ.

Оскільки процесуальним законодавством позивач наділений правом вільного розпорядження своїми вимогами на власний розсуд, останній вправі вирішувати самостійно виконувати вимоги судового рішення, чи ні. У даному випадку ОСОБА_1 , будучи обізнаний з приводу наслідків невиконання судового рішення про залишення позовної заяви без руху, свідомо не виконав таке рішення, тобто погодився на те, що його позов буде повернуто .

Відповідно до ч.2 ст.6 КАСУ при вирішенні справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а на підставі ч.5 ст.7 КАСУ інших правил міжнародних договорів ніж ті, які визначені національним законодавством.

Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією.

Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (ст. 35 Конвенції).

Таким чином, Європейський Суд, запровадженням практики нерозгляду скарг продемонстрував необхідність: по-перше, дисциплінувати скаржників; по-друге, надав приклад застосування положень Конвенції щодо недобросовісних суб`єктів звернення.

Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа проти Іспанії” Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАСУ. Так, ч.1 ст.45 КАСУ встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою. Вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАСУ, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 160, 161 КАСУ, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У звязку з цим слід зазначити, що саме по собі звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовного відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

З огляду на викладене суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у КАСУ відсутні винятки з указаного порядку.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 2,4, 9, 160, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_2 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (ЄДРПОУ 39393260, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про визнання протиправною та скасування вимоги, -повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.