Рішення № 100962254, 10.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада 2021 року Справа № 280/8785/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ: 20490012)

про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 , пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року, у розмірі 63263,90 грн.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 , недоотриману пенсію за періоди з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року у розмірі 63263,90 грн.

Ухвалою суду від 23 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Однак з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року позивачу призупинено виплату належної йому пенсії. Відповідно до довідки від 24 жовтня 2017 року №896 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Позивач вважає дії відповідача щодо призупинення виплати належної йому пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року, та невиплати заборгованості за вказані періоди – безпідставними та протиправними. Просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 12 жовтня 2021 року надав до суду відзив (вх.№58648), в якому посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року, та зауважує, що за результатами опрацювання Списків осіб, наданих Департаментом інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, відповідно до п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 виплата пенсії була призупинена позивачу з 01 червня 2018 року. Згідно особисто наданої заяви від 23 липня 2018 року та відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб при Управлінні соціального захисту населення районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району було прийнято рішення про відновлення пенсійних виплат на підставі акту обстеження, що підтверджує фактичне місце проживання особи, за адресою, вказаною у заяві (витяг з протоколу № 12 від 03.08.2018 року), виплату пенсії позивачу відновлено у вересні 2018 року. Крім того вказує, що за результатами опрацювання Списків осіб, наданих Департаментом інформаційних систем та електроних реєстрів Пенсійного фонду України, відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136 виплату пенсії позивачу було вдруге призупинено з 01 жовтня 2018 року. Згідно особисто наданої заяви від 15 листопада 2018 року та відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб при Управлінні соціального захисту населення районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району було прийнято рішення про відновлення пенсійних виплат на підставі акту обстеження, що підтверджує фактичне місце проживання особи, за адресою, вказаною у заяві. Також зазначає, що позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду. З урахуванням вищезазначеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .

Відповідно до Довідки від 24 жовтня 2017 року №896 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Однак, з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року позивачу виплата пенсії призупинена.

З вересня 2018 року та з грудня 2018 року, відповідно, відповідачем позивачу поновлено виплата пенсії, що сторонами не заперечувалось.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 19 липня 2021 року №19/07/2021, у якому запитувалась інформація стосовно щомісячних нарахувань та виплати пенсії у 2018 році, а також у разі переривання нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 – причини таких дій.

Відповідач листом від 29 липня 2021 року №0800-0210-8/51335 надав відповідь, у якій викладена інформація, аналогічна зазначеній у відзиві на адміністративний позов.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 16 серпня 2021 року №16/08/2021, у якому запитувалась інформація стосовно сукупного розміру невиплаченої ОСОБА_1 пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року.

Відповідач листом від 28 серпня 2021 року №0800-0210-8/57642 надав відповідь, у якій зазначено, що сукупний розмір нарахованої проте невиплаченої ОСОБА_1 пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року складає 63263,90 грн.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсій здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних - виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, на підставі рішення Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених виконавчими органами рад.

Згідно пункту 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 2 пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509, 01 жовтня 2014 року, Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, статтею 5 Закону України №1706 від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Тобто, вказана Довідка є єдиним документом, який свідчить про місце знаходження внутрішньо переміщеної особи. При скасуванні вказаної довідки у цієї особи відсутні підстави для отримання пенсії та інших соціальних виплат за вказаною нею у заяві адресою, оскільки вона втрачає статус внутрішньо переміщеної особи.

Отже, відповідачем не надано доказів скасування довідки позивача від 24 жовтня 2017 року №896 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на пріоритетність застосування вимоги статті 49 Закону № 1058-IV, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року по справі №805/402/18 (провадження № 11-644асі18).

Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №11-644асі18).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо позиції відповідача стосовно пропущеного позивачем строку звернення до суду із цим позовом, суд звертає увагу на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду, суд керується строками, визначеними в інших законах, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії має здійснюватися без обмеження будь-яким строком, а тому доводи відповідача щодо пропуску позивачем встановленого частиною другою статті 122 КАС України строку є необґрунтованими.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року по справі №428/950/17.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ: 20490012) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 , пенсії за періоди з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року, у розмірі 63263,90 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), недоотриману пенсію за періоди з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року у розмірі 63263,90 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ: 20490012) сплачену суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 листопада 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов