Рішення № 100962076, 08.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2021 року (17:30)Справа № 280/7945/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувлась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовної заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якій просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-25323-50 від 19.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2021 контролюючим органом прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-25323-50, з якої вбачається, що у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 37788,74 грн. Позивач зазначає, що господарську діяльність не здійснює та доходу не отримує, з 2010 року по теперішній час офіційно працевлаштована та перебувала у трудових відносинах з кількома роботодавцями. На підставі вищевикладеного, просить скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25323-50 від 19.05.2021.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

21.09.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 54283), в якому зазначає, що ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) згідно реєстраційної та облікової картки платника податків перебуває на обліку як фізична особа - підприємець з 26.11.2009 (номер державної реєстрації 21030000000054797), 30.06.2021 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність): нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі 15819,54 грн., в тому числі: 09.02.2018 в сумі 8448,0 грн. за 2017 рік (нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік); 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. за І кв. 2018 року (нараховано ЄВ ФОП в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. за II кв. 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. за III кв. 2018 року (нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. з незалежною професійною діяльністю). ОСОБА_1 оплату єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не здійснювала, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 15819,54 грн. Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 в сумі - 10719,72 грн. в тому числі: 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. за IV кв. 2018 (нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. за І квартал 2019 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. за II квартал 2019 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн. за III квартал 2019 року (нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. з незалежною професійною діяльністю). ОСОБА_1 оплату єдиного внеску за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 не здійснювала, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 26539,26 грн. Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі - 9049,48 грн. в тому числі: 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. за IV квартал 2019 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю);21.04.2020 в сумі 2078,12 грн. за січень-лютий 2020р (нараховано ЄВ ФОГІ, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн. за червень 2020 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 19.10.2020 в сумі 3178,12 грн. за III квартал 2020 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю). ОСОБА_1 оплату єдиного внеску за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 не здійснювала, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 35588,74 грн. Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2021 по термін надання відповіді в сумі - 2200,0 грн., за 4 квартал 2020 року, оплату ОСОБА_1 не здійснювала, заборгованість зі сплати єдиного внеску на дату надання відповіді склала - 37788,74 грн. Таким чином, оскаржуване рішення є законним, у зв`язку із чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

У зв`язку із відсутністю судді Калашник Ю.В. у період з 18.10.2021 по 07.11.2021 на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2021, рішення у повному обсязі складено та підписано 08.11.2021.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

19.05.2021, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДПС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25323-50 на загальну суму боргу 367788,74 грн., у т.ч.: недоїмка 37788,74 грн. (а.с.8).

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться записи: 25.11.2009 № 21030000000054797 про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця; від 30.06.2021 №2001030060002054797 про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності.

Так, судом встановлено, що позивач з середини жовтня 2018 року по березень 2020 року працювала в ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальником-роботодавцем систематично сплачується внесок з його заробітної плати за період з середини жовтня 2018 року по березень 2020 року. Разом з цим, у січні 2017 року УСЗН Запорізької МР по Заводському району сплачується внесок за позивач.

Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернулась до суду із вказаним позовом про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI, роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.

Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.

В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що середини жовтня 2018 року по березень 2020 року працювала в ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальником-роботодавцем систематично сплачується внесок з його заробітної плати за період з середини жовтня 2018 року по березень 2020 року. Разом з цим, у січні 2017 року УСЗН Запорізької МР по Заводському району сплачується внесок за позивач.

Так, за 2017 рік заробітна плата складала: 3200,00 грн., відповідно єдиний внесок складав: 704,00 грн. в місяць (3200 грн. х 22%). За рік - 8448,00 грн. (704 грн. х 12 місяців).

Зважаючи на те, що позивач у 2017 році (з лютого по грудень) не була працевлаштована, єдиний внесок, що зобов`язана сплатити ОСОБА_1 складає: 7744,00 грн.

За 2018 рік - заробітна плата складала: 3723,00 грн., відповідно єдиний внесок складав: 819,06 грн. в місяць (3723 грн. х 22%). За рік - 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 місяців).

За 2018 рік за позивача її роботодавцем – ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) було сплачено єдиний внесок за період 17 днів жовтня по грудень 2018 року.

Відповідно, єдиний внесок, що зобов`язаний сплатити позивач складає: 7781,07 грн. з розрахунку: січень 2018 року – вересень 2018 у розмірі 7371,54 грн., 14 днів жовтня 2018 року – 409,53 грн.

За 2019 рік заробітна плата складала: 4173,00 грн., відповідно єдиний внесок складає: 918,06 грн. в місяць (4173 грн. х 22%). За рік – 11016,72 грн. (918,06 грн. х 12 місяців).

За 2019 рік за позивача її роботодавцем ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) було сплачено єдиний внесок за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Разом з цим, за січень – березень 2020 року за позивача її роботодавцем – ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) було сплачено єдиний внесок , у зв`язку із чим єдиний внесок, що зобов`язаний сплатити позивач складає: 6417,18 грн., з розрахунку за червень 2020 року – 1039,06 грн., ІІІ квартал 2020 року – 3178,12 грн., ІV квартал 2020 року- 2200,00 грн.

Таким чином, всього заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає: 21942,25 грн., з розрахунку: 7744,00 грн. (2017 рік) + 7781,07 грн. (2018 рік) + 6417,18 грн. (2020 рік).

При цьому суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу у період з 17.04.2018 по 31.08.2020, та у зв`язку з нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем в період, за якому вона була офіційно працевлаштований.

Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.

Натомість покладення на позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку ОСОБА_1 у спірний період періодично була учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та як вже встановлено судом, роботодавцем сплачувався внесок з її заробітної плати у період січень 2017 року та з середини жовтня 2018 року по березень 2020 року.

Враховуючи вищенаведене вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25323-50 від 19.05.2021, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості розміром 37788,74 грн. є протиправною та підлягає скасуванню в частині суми 15846,49 грн., з розрахунку 37788,74 грн. – 21942,25 грн. = 15846,49 грн.

Суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 по справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Крім того, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Корецький та інші проти України», ЄСПЛ наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи.

У рішенні від 09.01.2013 по справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ наголошено, що чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації».

Також, у п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява №29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). При цьому, Суд наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Суд звертає увагу на те, що у період, за який ГУ ДПС у Запорізькій області було нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати ЄСВ вона не здійснювала підприємницької діяльності, зокрема як ФОП, доходу від такої діяльності не мала, а натомість періодично працювала у зазначений період як найманий працівник, отримував заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував з його заробітної плати відповідні внески. Зворотного відповідачем у справі не доведено.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за січень 2017 рік та 14 днів жовтня 2018 року по березень 2020 року у розмірі 15846,49 грн., а отже вимога про сплату боргу від 19.05.2021 № Ф-25323-50 щодо стягнення з позивача боргу, в частині суми заборгованості 15846,49 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25323-50 від 19.05.2021 в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 15846,49 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.11.2021.

Суддя Ю.В. Калашник