Рішення № 100962050, 08.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2021 року (14:35)Справа № 280/6897/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, 2й поверх) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезнека) в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі – відповідач), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 47397 від 19.08.2021) просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №225752 від 13.04.2021.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, та зазначає, що 26.03.2021 контролюючими особами Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Так, після проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, інспектором було складено довідку від 26.03.2021 № 038985 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок плати за проїзд, Акт від 26.03.2021 №260760 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Перевіркою встановлено порушення, перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Вважає вищезазначену постанову незаконною, та такою що підлягає скасуванню оскільки працівниками Укртрансбезпеки порушено процедуру проведення габаритного вимірювання, у акті перевірки відсутні будь-які відомості про вантаж, що перевозився, про ТТН, перевізника та ін. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 25.08.2021, представником відповідача надані документи та матеріали, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №225752 від 13.04.2021.

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву (вх. № 56451 від 30.09.2021) в якому зазначив, що проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Зокрема зазначив, що за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено, що загальна фактична маса тягача разом із напівпричепом та вантажем становила 53,04 т при нормативно допустимій 40 т для даного типу транспортного засобу. При цьому, співробітниками відповідача було проведено саме документальний габаритно-ваговий контроль, який передбачено нормами діючого законодавства та який не вимагає проведення зважування транспортного засобу на спеціальному обладнанні, а при обрахунку використано дані щодо ваги тягача, напівпричепа та вантажу, які були надані водієм. Відтак, оскільки за результатами габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення нормативів за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, то відповідач мав достатні підстави для накладення на позивача штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У зв`язку із відсутністю судді Калашник Ю.В. у період з 18.10.2021 по 07.11.2021 на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2021, рішення у повному обсязі складено та підписано 08.11.2021.

Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстрований 03.04.2017, номер запису 20910000000004249 та основним видом діяльності якого є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2021, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, на підставі Графіку проведення рейдових перевірок на території Запорізької області Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 22.03.2021 по 28.03.2021 та направлення на рейдову перевірку від 22.03.2021 № 010326, співробітниками Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка транспортних засобів у Вільнянському районі Запорізької області.

Придніпровським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №225752 від 13.04.2021 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.

У вказаній Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №225752 від 13.04.2021 зазначено: «… ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЦЬ ОСОБА_2 26.03.2021, Запорізька область, Вільнянський район, Акт №260760 допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»…».

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки DAF, модель ТЕ 105XF, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 від 20.06.2017, зазначений транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу спеціалізованого напівпричепа-самоскида марки SCHMITZ, модель SKI 24 SL7.2, номерний знак НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 від 08.10.2020, зазначений транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_1 .

Беручи до уваги вищезазначене, зазначені свідоцтва про реєстрацію спростовують твердження позивача, що зазначені транспортні засоби ніколи не належали позивачу.

Як зазначено у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.22.5 «Правил дорожнього руху», затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (надалі – «Правила дорожнього руху»), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник – це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У матеріалах справи відсутні безспірні докази, що транспортний засіб зазначений в Акті за № 260760 перебуває у користуванні позивача.

Так, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна від 26.03.2021 № 0101, в графі «автомобільний перевізник» якої, зазначено саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРРЕМ ТЕХНОЛОГІЇ».

У акті № 260760 від 26.03.2021, у графі «пояснення водія про причини порушення» зазначено, «везу вантаж згідно ТТН від 26.03.2021 № 0101, м. Запоріжжя – Слов`янка, Межевський р-н, Дніпропетровська область».

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що перевізником у спірних правовідносинах є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРРЕМ ТЕХНОЛОГІЇ».

При цьому, аналізуючи норми чинного законодавства, суд наголошує, що до відповідальності за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» може бути притягнуто саме автомобільного перевізника, яким в даному випадку позивач не був.

Як зазначено у ч. 8 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Відповідачем не надано до суду доказів фіксування 26.03.2021 перевірки транспортного засобу DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , SСHМІТ2 НОМЕР_6 за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки, які б підтвердили той факт, що позивач є автомобільним перевізником.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позивач не був 26.03.2021 автомобільним перевізником. Протилежного відповідачем не доведено, проти позову відповідач не заперечив, відзиву не надав.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №225752 від 13.04.2021 застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №225752 від 13.04.2021 відповідачем прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України). Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягується судовий збір в розмірі 908,00 грн., в іншій частині судовий збір є таким, що сплачений надмірно, а відповідно стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, 2й поверх) про визнання протиправною та скасування постанови, – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №225752 від 13.04.2021, винесену Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.11.2021.

Суддя Ю.В. Калашник