Рішення № 100961072, 08.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 р. Справа№200/11581/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю в період знаходження на обліку в центрі зайнятості згідно з трудовою книжкою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за допомогою порталу електронних послуг звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, разом з якою подав необхідний пакет документів. Проте, відповідач своїм рішенням № 126 від 22.02.2021 року відмовив в призначені пенсії з посиланням на помилки в заповненні титульного листа трудової книжки позивача, та неможливістю прийняти до уваги дані, що в ній містяться. Також позивачу не зараховано до загального страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки факт належності трудової книжки встановлено рішенням суду, а період знаходження на обліку в центрі зайнятості підтверджено відповідної довідкою. Позивач зазначає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Оскільки в трудовій книжці позивача маються відповідні записи про роботу в спірний період, додатково надано відповідну довідку, ОСОБА_1 просить суд:

зобов`язати відповідача зарахувати періоди отримання допомоги по безробіттю в період знаходження в Новоазовському центрі зайнятості з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .

Ухвалою від 10 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач підтвердив викладені позивачем обставини справи та наголосив, що помилки у заповненні трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 суперечать положенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.06.1974 року, в зв`язку з чим дані цієї трудової книжки не були взяті до уваги, як і довідку про підтвердження знаходження на обліку в центрі зайнятості, оскільки місцем її видачі є тимчасово непідконтрольне українській владі місто Новоазовськ.

За таких обставин позивачу відмовлено в призначені пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. При цьому, відповідач зазначає, що навіть із врахуванням спірного періоду роботи, у відповідача відсутній необхідний стаж 28 років для призначення пенсії.

З наведених підстав відповідач вважає що діяв в межах існуючого законодавства та просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9, 12).

Згідно з довідкою від 26.12.2017 року №0000448896, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 (а.с.28).

Згідно з титульним аркушем трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 вона належить ОСОБА_1 , 1961 року народження, датою видачі 29.06.1985 року (а.с.16-27).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 липня 2021 року у справі №263/6964/21 встановлено факт належності трудової книжки НОМЕР_1 позивачу - ОСОБА_1 (а.с.29-30).

Трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 містить записи про виплату позивачу допомоги по безробіттю та перебування на обліку в Новоазовському районному центрі зайнятості з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року (а.с.17-18). Записи містять підпис відповідальної особи та печатку установи.

Новоазовським районним центром зайнятості видано довідку від 23.03.2021 року №02-25/22, якою підтверджується отриманням позивачем допомоги по безробіттю у період з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року (а.с.31).

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 126 від 22.02.2021 року розглянуто заяву позивача від 18.02.2021 року та відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років Не зараховано період роботи період з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року в зв`язку з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 162 від 20.06.1974 року (а.с.37-39).

Відповідач зазначив, що за умови надання рішення суду про встановлення належності трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , при врахуванні періодів знаходження в центрі зайнятості, страховий стаж позивача складатиме 27 років 8 місяців 22 дні, що також не дає права на пенсію.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням наданих суду доказів, суд зазначає про таке.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стосовно правового регулювання спірних відносин суд вказує, що абзацом першим частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі – Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до приписів частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме положеннями Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до статті 62 Закон №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі – Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Суд також зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми «Основного положення про порядок видачи и ведения трудовых книжек колхозников» (мовою оригіналу) , затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні положення) та підлягають застосуванню на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року N 1545-XII, як такі, що не суперечать Конституції та законом України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно з пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тобто, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису (або печатки підприємства), не передбачено.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Оскільки окрім норм, які було порушено при підрахунку стажу рішення № 126 від 22.02.2021 року про відмову в призначені пенсії, вказано лише Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині необхідності наявності страхового стажу не менше 28 років, відповідач, приймаючи спірне рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Вказану позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Щодо наданої позивачем довідки від 23.03.2021 року №02-25/22, якою підтверджується отриманням позивачем допомоги по безробіттю у період з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року, яка видана «Новоазовським районним центром занятости» (мовою оригіналу), що розташована на тимчасово непідконтрольній українській владі території, суд також зазначає, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані, так звані, «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності довідок про підтвердження пільгового стажу, у зв`язку із знаходженням установи, що її видала, на непідконтрольній українській владі території.

З урахуванням того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в якій є запис про виплату позивачу допомоги по безробіттю та перебування на обліку в Новоазовському районному центрі зайнятості з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року, який засвідчено печаткою установи та підписом відповідальної особи, неточності, що містяться в трудовій книжці позивача не можуть бути підставою для обмеження в реалізації конституційного права особи на соціальний захист.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. При цьому, суд враховує, що Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області при прийнятті рішення від 16 липня 2021 року у справі №263/6964/21, яким встановлено факт належності трудової книжки НОМЕР_1 позивачу - ОСОБА_1 , досліджено, що в даній трудовій книжці є посилання на наявність другої трудової книжки ОСОБА_1 за № НОМЕР_4 , яка також була надана відповідачу.

Отже доводи позивача щодо неналежного виконання обов`язків відповідачем щодо розгляду наданих документів при призначені пенсії та безпідставного не прийняття до уваги записів трудових книжок ОСОБА_1 , знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду перебування на обліку в Новоазовському районному центрі зайнятості з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року.

Водночас, суд враховує, що вчинення оскаржених дій супроводжувалось прийняттям з боку Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в межах наявної в нього компетенції відповідного рішення № 126 від 22.02.2021 року, яке безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, на захист яких заявлений позов у цій адміністративній справі.

За приписами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Оскільки судом не встановлено певних дій відповідача, які б мали самостійні правові наслідки щодо порушення прав, свобод чи інтересів позивача, належним способом захисту порушеного права є скасування протиправного рішення відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведених підстав суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав та інтересів позивача, на захист яких заявлений адміністративний позов. Тому рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 126 від 22.02.2021 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнати протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 126 від 22.02.2021 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 18.02.2021 року про призначення пенсії позивачу з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків щодо отримання допомоги по безробіттю в період знаходження в Новоазовському центрі зайнятості з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., наведена сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 126 від 22.02.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.02.2021 року про призначення пенсії з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків щодо зарахування до страхового стажу позивача отримання допомоги по безробіттю в період знаходження в Новоазовському центрі зайнятості з 11.07.1996 року по 10.01.1997 року та з 11.04.1997 року по 10.07.1997 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 листопада 2021 року, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя Г.А. Чекменьов