Вирок № 100960680, 10.11.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4609/20

Провадження №1-кп/639/152/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участю секретарів – Єрьоміна А.О., Усиченко К.І.,

прокурорів - Макарова О.Г., Ачкасової С.І., Ємельянової М.В.,

Петрик О.Р., Сєряк К.В., Бурмаки В.А.,

представника потерпілого - адвоката Стукало К.І.,

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - адвокатів Шевченка А.О., Коршуна О.М.,

обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020220500001058 від 19.05.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 20.09.2019 р. Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до громадських робіт строком на 70 годин,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Золочів Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 26.04.2020 приблизно о 23 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння поблизу продуктового кіоску та зупинки маршрутного транспорту, розташованих поблизу будівлі №30/2 по пр. Любові Малої в м. Харкові, помітили раніше їм незнайомого ОСОБА_1 , 1957 року народження, який дістав з задньої правої кишені згорток грошових коштів.

Саме в той час у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник злочинний умисел наздійснення нападу на ОСОБА_1 з метою заволодіння будь-яким майном, яке, як на його думку, могло при ньому знаходитися, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров`я останнього.З цією метою ОСОБА_5 , будучи ініціатором, вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 щодо розбійного нападу на ОСОБА_1 та спільно з ним розробив план злочинних дій, розподіливши між собою відповідні функціональні ролі вчинення спільного протиправного діяння.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи узгоджено з ОСОБА_6 , який знаходився поруч з ним, у відповідності до заздалегідь розробленого ними сумісного злочинного плану розбійного нападу із застосуванням насильства, спочатку підійшов до нічого не підозрюючого ОСОБА_1 , який стояв біля кіоску, та, усвідомлюючи протиправний характер задуманих ним протиправних дій, використовуючи темний час доби та фактор несподіванки, зненацька для останнього, нехтуючи тією обставиною, що перед ним особа похилого віку, наніс йому один удар кулаком в ділянку лівого ока. Від отриманого удару ОСОБА_1 , зазнавши тілесного ушкодження, втратив рівновагу, але утримався на ногах. Відразу ж після цього ОСОБА_5 , діючи спільно з ОСОБА_6 відповідно до обумовленого плану злочинних дій, схопили ОСОБА_1 під руки та проти його волі силою потягли за ріг магазину, де штовхнули на асфальтне покриття біля зупинки маршрутного транспорту.

Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, бажаючи подолати будь-який можливий намір до опору з боку потерпілого, який перебував у положенні лежачи на асфальтному покритті, продовжуючи нехтувати тією обставиною, що перед ними особа похилого віку, почергово нанесли йому не менше семи ударів руками та ногами в ділянку голови та різним частинам тулубу.Від отриманих ударів з боку нападників ОСОБА_1 , зазнавши фізичного болю, втратив свідомість.

Після цього, ОСОБА_5 , маючи намір довести задуманий ними злочин до кінця, діючи узгоджено з ОСОБА_6 , умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, заволодів належними ОСОБА_1 грошовими коштами в сумі 2 000 грн., які дістав з лівої кишені його джинсів. При цьому ОСОБА_6 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 , у свою чергу помітив на землі мобільний телефон «Meizu M3 S6», який випав з правої зовнішньої кишені куртки потерпілого, та відкрито ним заволодів.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконали усі дії, які вважали за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на умисне протиправне вилучення чужого майна у власника ОСОБА_1 всупереч волі останнього, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, так як тому було спричинено синці в навколоочних ділянках, які викликали незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, вчинене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 насильство у відношенні ОСОБА_1 , яке призвело до заподіяння йому тілесних ушкоджень, поєднаного із заподіянням фізичного болю і втратою ним свідомості, хоч і не спричинило за собою короткочасний розлад здоров`я, однак відноситься до насильницьких дій, які були небезпечними для його здоров`я в момент їх вчинення.

Після цього, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 , звернувши на свою користь грошові кошти та мобільний телефон ОСОБА_1 , з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ними в подальшому на власний розсуд.

Таким чином, у зазначений вище період часу ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 в ході розбійного нападу завдали особі похилого віку, потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 3314 грн. 66 коп., з яких грошові кошти становлять 2000 грн., а вартість мобільного телефону «Meizu M3 S6» - 1314 грн. 66 коп.

Крім того, ОСОБА_5 04.05.2020 у нічний час доби, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, але не пізніше 05 год. ранку, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в гостях у ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , помітив на поличках шафи, розташованої у вітальній кімнаті вказаної квартири, мобільний телефон «Huawei Y6», фотокамеру «Panasonic DMC-LS6», тонометр «Weinberger КР-6240» та автоматичний стабілізатор напруги «Forte TVR 500».

Саме в той час у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вищевказаного майна, належного ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , оцінивши ситуацію, що склалася, оскільки ОСОБА_2 тимчасово була відсутньою за місцем свого проживання, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає, а його дії залишаються непоміченими, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно заволодів мобільним телефоном «Huawei Y6», вартістю 2000 грн., фотокамерою «Panasonic DMC-LS6», вартістю 333 грн., тонометром «Weinberger КР-6240», вартістю 577 грн. та автоматичним стабілізатором напруги «Forte TVR 500», вартістю 383 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на умисне протиправне вилучення чужого майна у власника ОСОБА_2 всупереч її волі.

Після цього, ОСОБА_5 , звернувши на свою користь викрадене майно, приблизно о 05 год. 04.05.2020 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправних дій ОСОБА_5 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 3 293 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України та повідомив, що дійсно викрав у ОСОБА_2 майно, яке було у неї вдома. Він прийшов до неї, вони спілкувалися, випивали спиртне. Там перебували, ОСОБА_2 з якимось чоловіком, а також подруга ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Потім вони пішли,а він вирішив забрати майно ОСОБА_2 . В подальшому все майно було вилучено на будівництві.

Просив призначити йому по вказаному епізоду мінімальне покарання.

Разом з тим, ОСОБА_5 не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та просив його виправдати, зазначивши, що не вчиняв відносно ОСОБА_1 будь-яких кримінально караних дій.

Пояснив, що разом з ОСОБА_6 вживали спиртне на будівництві (пляшка горілки та по пляшці пива), потім пішли докупити спиртне. Біля кіоску підійшов ОСОБА_1 , почав просити закурити, потім випити. Обвинувачений відмовився. Потім потерпілий дістав газовий балончик та почав погрожувати їм. ОСОБА_5 намагався відібрати балончик, проте потерпілий встиг випустити зміст балончику йому в очі. Обвинувачений почав протирати очі, а ОСОБА_6 підбіг, штовхнув потерпілого руками та забрав балончик, потім викинув його на огорожу підземного переходу. Після застосування балончика ОСОБА_5 не міг повністю бачити те, що відбувається. Потерпілий впав на землю, потім сів, перебував у свідомості, але був п`яний. Конфлікт тривав півтори – дві хвилини. Вони пішли до іншого кіоску купити серветки Коли поверталися через 15-20 хвилин, побачили на місці конфлікту на землі мобільний телефон, забрали його та пішли на будівництво. Куди подівся телефон в подальшому, обвинувачений не пам`ятає, але до ранку він перебував у них.

Зазначив, що будь-яких ударів ОСОБА_1 не наносив, майном не заволодівав, до кишень потерпілому не заглядав. ОСОБА_6 також нічого не забирав у потерпілого. Будь-яких інших осіб на місці конфлікту обвинувачений не бачив, окрім випадкових перехожих. Вважає, що свідок ОСОБА_9 його обмовляє, проте не може пояснити причин. Познайомився з даною особою раніше подій, разом вживали спиртне. Також пояснив, що вважає себе винуватим в крадіжці мобільного телефону, який вже вибув з володіння потерпілого. У обох обвинувачених були при собі грошові кошти, адже вони напередодні отримали заробітну плату.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав частково в розмірі вартості мобільного телефону потерпілого, в частині моральної шкоди визнав.

Обвинувачений ОСОБА_6 також не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та просив його виправдати, зазначивши, що не вчиняв відносно ОСОБА_1 будь-яких кримінально караних дій.

Пояснив, того дня разом з ОСОБА_5 вживали спиртне. Події відбувалися поблизу кіоску «Кисет». Потерпілий підійшов до ОСОБА_5 та спілкувався з ним. Потім ОСОБА_6 почув крик ОСОБА_5 та побачив, що потерпілий тримає в руці газовий балончик сірого кольору, а ОСОБА_5 тримається за обличчя. Він кинувся до потерпілого, штовхнув його в корпус, від чого останній впав на сідниці, та вихопив у нього балончик, після цього викинувши його за загородження. Конфлікт тривав 2-3 хвилини. Вони з ОСОБА_5 перейшли дорогу, придбали серветки. Коли вони залишали місце події, потерпілий намагався піднятися. Приблизно через півгодини повернулися назад. ОСОБА_1 на місці не було. На землі лежав мобільний телефон, який вони підібрали, хто саме – не пам`ятає. Наступного дня телефон якимось чином зник. Він допускав, що це телефон ОСОБА_1 . Зі свідком ОСОБА_9 він знайомий, конфліктів з нею не було. Вважає, що оскільки вона була співмешканкою ОСОБА_1 , може обмовляти обвинувачених. Особисто він ніяких протиправних дій до потерпілого не вчиняв. Де на час подій перебувала ОСОБА_9 , пояснити не зміг. Також вважає, що потерпілий міг оговорити обвинувачених через ревнощі до ОСОБА_9 , яка ще до конфлікту була знайома з ними та навіть ночувала з обвинуваченими на будівництві. Грошових коштів у ОСОБА_1 . ОСОБА_6 не бачив.

Після подій він через деякий час бачив ОСОБА_1 в лежачому стані вдома у ОСОБА_2 , з ним не спілкувався.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав частково в розмірі вартості мобільного телефону потерпілого, в частині моральної шкоди визнав.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що мешкала за адресою: АДРЕСА_3 , разом зі своєю знайомою ОСОБА_9 та її співмешканцем ОСОБА_1 . Навесні 2020 року на вулиці познайомилась з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , потім вони з подругою прийшли до них на роботу, адресу потерпіла не пам`ятає. ОСОБА_5 був у стані алкогольного сп`яніння, зачинив двері, потерпіла з подругою залишилися закритими, у них забрали мобільні телефони. Потерпіла запропонувала хлопцям поїхати до неї додому. Вдома у потерпілої хлопці почали себе неадекватно вести, потерпіла злякалася та вибігла з будинку, пішла до знайомого. Коли повернулася, побачила, що ОСОБА_5 спав у ліжку, вона вийшла, а коли знову повернулася, побачила, що пропали речі – стабілізатор, інше майно, частина якого належала ОСОБА_1 , а також належне потерпілій кошеня породи скоттіш-фолд, яке забрав ОСОБА_6 .

Через деякий час вона знову заїхала до них, сподіваючись, що їй повернуть майно, оскільки ОСОБА_5 обіцяв його повернути. Там ОСОБА_5 залицявся до неї, її знову не випускали з приміщення, виник конфлікт, через що він задув її монтажною піною. При цьому був присутній ОСОБА_6 , який не намагався зупинити ОСОБА_5 . Вона пішла додому в шоковому стані, після чого звернулася до поліції.

При побитті ОСОБА_1 вона присутня не була. У неї зникло: 2 стабілізатори, телефон Huawei та кошеня, інші речі належали ОСОБА_1 . Їй повернули лише непрацюючий стабілізатор. Просила призначити ОСОБА_5 суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_1 в ході допиту пояснив, що навесні 2020 року перебував у скрутному становищі, через що попросився пожити деякий час у потерпілої ОСОБА_2 . Ввечері зі своєї співмешканкою ОСОБА_8 пішли за цигарками. Надія присіла на лавку, а він підійшов до кіоску і почав роздивлятися вітрину. Раптом отримав несподіваний удар в голову, після чого двоє чоловіків перенесли його на зупинку транспорту та продовжили бити по голові, при цьому він лежав на землі, було декілька ударів. Він бачив, що удари наносив ОСОБА_6 , а також ОСОБА_5 . Він втратив свідомість та прийшов до тями вже в 4-й лікарні невідкладної допомоги. Після чого він покинув лікарню, оскільки не хотів лікуватися там, та пішов додому, по дорозі падав, головою не вдарявся, дійшов до готелю, де працював його товариш, адміністратор готелю викликав поліцію. Після нападу в нього зник мобільний телефон Meizu, а також 2000 гривень, які були в задній кишені, також десь зникла його куртка. В подальшому від ОСОБА_8 дізнався, що його били двоє чоловіків на зупинці, в подальшому вони полізли до нього в кишеню та забрали телефон та гроші. При цьому потерпілий намагався забрати своє майно, але обвинувачені відповіли, що воно вже не його. В подальшому вони відвели ОСОБА_9 до свого місця роботи, де нібито зґвалтували її, але до поліції вона не зверталася. Газового балончику в нього не було ніколи.

До поліції він звернувся спочатку, коли прийшов до свого друга ОСОБА_10 у готель. Він декілька днів погано себе почував, лежав вдома, лікувався самостійно. Лише 19 травня 2020 року, коли він дізнався, що відносно ОСОБА_2 також було вчинено злочин, він повторно повідомив поліцію про побиття.

Через декілька днів він перебував вдома у ОСОБА_2 , лежав у ліжку, сусід відчинив двері, і до квартири зайшли ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які його не бачили. Чув, як обвинувачені умовляли ОСОБА_2 піти з ними, вона вивела їх з приміщення, наступного дня вона прийшла уся в піні. В подальшому він виявив зникнення фотоапарату, двох приборів, зошиту, апарату для регулювання тиску, посвідчення майстра спорту ОСОБА_9 .

В подальшому потерпілий поновив сім-карту, і йому багаторазово на цей номер телефонували якісь жінки та питали ОСОБА_10 (Тяжкороба), в подальшому цих жінок він бачив в суді, оскільки вони приходили до обвинувачених.

Просив призначити обвинуваченим найсуворіше покарання.

Крім того, судом допитано ряд свідків сторони обвинувачення.

Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що є співмешканкою ОСОБА_1 (на час допиту). 26.04.2020 р. вона з ОСОБА_1 після 23 години пішли до кіоску на зупинці «Меховка» на проспекті Любові Малої за цигарками. Спиртне перед цим не вживали. Вона присіла на лавку, а ОСОБА_11 пішов до кіоску. Через деякий час вона підняла голову та побачила, як двоє чоловіків принесли ОСОБА_12 , який був без свідомості, на зупинку та почали бити. Це були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , яких вона знала раніше. Били по всьому тілу вище пояса близько 5 хвилин. Потім почали шарити по карманам, витягнули 2000 гривень, які перерахували, та телефон «Мейзу», який належав свідку. Гроші з лівого карману забрав ОСОБА_5 , сказав свідку «Це вже не твої гроші, а наші». Телефон забрав ОСОБА_13 , а потім віддав його ОСОБА_10 . Вона була у шоковому стані, тому не намагалася запобігти конфлікту, пішла з вказаними особами, які взяли її під руки, до їх місця роботи на будівництво. Перебувала там деякий час, біля години, після чого пішла додому до ОСОБА_14 , де вони з ОСОБА_1 тимчасово проживали. Коли вона йшла додому, ОСОБА_1 на зупинці вже не було. Ввечері він прийшов додому весь побитий. Зі слів ОСОБА_1 , йому біля кіоску нанесли несподіваний один удар в голову.

Свідок зазначила, що впізнавала обвинувачених в ході досудового розслідування. Також зазначила, що обвинувачені після конфлікту з ОСОБА_1 зґвалтували її, проте не зверталася з цього приводу до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що працює сторожем гуртожитку Академії при Президенті України, який перебуває за адресою: м. Харків, вул. Петра Болбочана, 2. Повідомив, що ОСОБА_1 раніше деякий час проживав в гуртожитку.

ОСОБА_1 у квітні чи травні 2020 року біля 1-00 – 1-30 год. вночі прийшов до гуртожитку та попросив надати йому допомогу, викликати поліцію, оскільки його пограбували. Обличчя у нього було побите. Свідок викликав швидку, але ОСОБА_1 відмовився їхати до лікарні. Співробітники поліції приїхали до гуртожитку, складали якісь матеріали.

Раніше він ніколи не бачив ОСОБА_1 у стані сп`яніння.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що працює виконробом на будівництві за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_6 та ОСОБА_5 працювали у нього як охоронці з весни 2019 року. Вони були схильні до вжиття спиртних напоїв, а також різних вчинків, через що в подальшому їх звільнили. Він бачив з ними жінку, яка приходила на будівництво, при цьому і вона, і ОСОБА_6 з ОСОБА_5 перебували у стані сп`яніння. У п`ятиповерховій будівлі жовтого кольору на першому поверсі було їх робоче місце, там він і бачив вказану жінку. Доступ до будівництва обмежений, можна пройти через двері, де стоїть електромагніт, або перелізти через паркан.

В подальшому співробітники поліції проводили слідчі дії на будівництві та вилучали певні речі. Йому відомо, що хлопці якимось чином використовували будівельну піну, що була на об`єкті, щоб задути жінку, яка приходила до них. Цю жінку він бачив раніше сплячою в приміщенні будівлі на будівництві.

Явку інших свідків в судове засідання стороною обвинувачення забезпечено не було.

Окрім показань потерпілих та свідків, судом досліджено письмові докази у кримінальному провадженні в їх сукупності, якими підтверджується винність обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Відповідно до рапорту інспектора чергової частини Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Глушко від 27.04.2020 за адресою: АДРЕСА_5 бригадою швидкої допомоги забрано до лікарні № 31 хворого ОСОБА_1 з діагнозом: зчмт, сгм, переорбітальна гематома справа, рвана рана вушної раковини справа, забій грудної клітини, алкогольне сп`яніння (к/п, а.с. 9).

Згідно рапорту о/у Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Алієва К. було встановлено факт залишення ОСОБА_1 лікарняного закладу після надання йому першої медичної допомоги (к/п, а.с. 11)

Згідно заяви ОСОБА_1 від 19.05.2020 р., він просить вжити заходів до невідомих, які 25.04.2020 р. нанесли йому тілесні ушкодження та заволоділи його речами за адресою: м. Харків, пр.-т Л.Малої, 95 на автобусній зупинці «Меховка» (к.п. а.с. 8)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 19.05.2020 р., свідком ОСОБА_9 серед інших осіб впізнано ОСОБА_6 як особу, причетну до відкритого заволодіня майном ОСОБА_1 з нанесенням тілесних ушкоджень останньому (к/п, а.с. 25-28).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.05.2020 р., свідком ОСОБА_9 серед інших осіб впізнано ОСОБА_5 як особу, яка з іншим чоловіком 25.04.2020 р. нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 та заволоділа його майном (к/п, а.с. 29-31).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 19.05.2020 р., потерпілим ОСОБА_1 серед інших осіб впізнано ОСОБА_6 як особу, причетну до відкритого заволодіння майном потерпілого з нанесенням тілесних ушкоджень останньому (к/п, а.с. 32-35).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.05.2020 р., потерпілим ОСОБА_1 серед інших осіб впізнано ОСОБА_5 як особу, яка з іншим чоловіком 26.04.2020 р. нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 та заволоділа його майном (к/п, а.с. 36-38).

Згідно висновку експерта ХОБСМЕ № 09-1705/2020 від 10.06.2020 р. у ОСОБА_1 встановлені синці в навколоочних ділянках, які утворилися як мінімум від однієї травматичної дії тупого твердого предмету (предметів) за механізмом удар або удар-стиснення. Вищевказані тілесні ушкодження могли бути отримані понад 10-14 діб до моменту огляду (19.05.2020 р.) та не пізніше 27.04.2020 р. За ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Також при огляді виявлений рубець задньої поверхні правої вушної раковини, проте достеменно вказати, результатом загоєння якої рани став виявлений рубець, а також вказати механізм та строки утворення, розцінити даний діагноз в судово-медичному відношенні експерт не мав можливості. Інші встановлені ОСОБА_1 діагнози не можуть бути об`єктивно розцінені експертом через відсутність медичної документації. Індивідуальні властивості травмуючої поверхні тупого твердого предмету (предметів) в місцях пошкодження не відобразилися, тому судити про конкретне знаряддя травми не представляється можливим. Взаєморозташування потерпілого і нападника в момент заподіяння тілесних ушкоджень могло бути будь-яким за умови доступності локалізації вищевказаних тілесних ушкоджень – дії травмуючого предмета (к/п, а.с. 41-42).

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 6/1387СЕ-20 від 15.06.2020 р., ринкова вартість мобільного телефону ТМ «MEIZU» М3 White 3/32 Gb, який використовувався за призначенням, у технічно справному стані, без пошкоджень, на момент 25.04.2020 р. при умовах, зазначених у дослідницькій частині, становить 1314 грн. 66 коп. (к/п. а.с. 46-50).

Згідно рапорту УПП в Харківській області від 29.04.2020 р. того ж дня о 0-44 год. до адміністрації гуртожитку по АДРЕСА_6 звернувся побитий чоловік ОСОБА_1 , у якого зі слів забрали телефон, побили на Баварії, перебуває у стані алкогольного сп`яніння, від госпіталізації відмовився (к/п, а.с. 64).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 18.05.2020 р., остання просить вжити заходів до маловідомих на ім`я ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , які на початку травня 2020 року заволоділи її майном за адресою: АДРЕСА_3 (к/п, а.с. 80).

В ході огляду місця події 19.05.2020 р. за адресою: АДРЕСА_4 на території 4-поверхової будівлі з прилеглою територією виявлено жіночу сумку сірого кольору, жіночу сумку в`язану, стабілізатор напруги Forte, тонометр, зарядний блок (к/п, а.с. 87-91).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 19.05.2020 р., потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка разом з іншим чоловіком на ім`я ОСОБА_13 02.05.2020 р. перебувала у неї вдома, після чого у неї зникло майно (к/п., а.с. 94-97).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2020 р., свідок ОСОБА_9 впізнала на фото чоловіка на ім`я ОСОБА_13 , який на початку травня 2020 р. був запрошений ОСОБА_2 до неї додому, а потім залишився спати, після чого у ОСОБА_2 зникло особисте майно (к/п, а.с. 105-107).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2020 р., ОСОБА_6 впізнано на фото ОСОБА_5 , з яким він був разом у ОСОБА_2 і який запінив їй волосся (к/п, а.с. 111-113).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2020 р., ОСОБА_2 впізнано на фото ОСОБА_5 , який 3.05.2020 р. перебуваючи в неї вдома, ймовірно вчинив крадіжку майна (к/п,, а.с. 123-125).

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 6/1386СЕ-20 від 12.06.2020 р., ринкова вартість викраденого майна (в технічно справному стані, без будь-яких пошкоджень, станом на початок травня 2020 року, за умов, зазначених в дослідницькій частині) становить:

мобільного телефону «Huawei» моделі «Y6 2019» 32 Gb - 2000 грн., фотокамери «Panasonic» моделі «DMC-LS6» - 333 грн, тонометра «Weinberger» моделі «КР-6240» - 577 грн., автоматичного стабілізатора напруги «Forte» моделі «TVR 500 VA» - 383 грн.

В ході огляду місця події 18.06.2020 р. за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 6 громадянином ОСОБА_18 добровільно видано фотокамеру Panasonic-DMС-LS6 та ВТ-колонку Golon RX-143 BT (к/п, а.с. 142-144).

В ході огляду предметів від 19.06.2020 р. слідчим оглянуто вилучені фотокамеру, тонометр, стабілізатор напруги (к/п, а.с. 145).

В ході огляду фотокамери Panasonic-DMС-LS6 виявлено 86 фотознімків формату JPEG (к/п, а.с. 146-152), частина з яких, зокрема, містить зображення тіла людини, яке вкрито монтажною піною.

Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокатом Коршуном О.М. заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом висновку судово-медичної експертизи № 09-1705/2020 від 10.06.2020 р. з підстав того, що вказаний висновок сформовано на підставі медичного документа, отриманого у непроцесуальний спосіб.

Так, матеріали кримінального провадження (к/п, а.с. 10) містять фотокопію даних про пацієнта ОСОБА_1 , сформовані ХОКЛШНМД ім. О.І. Мещанінова 27.04.2020 р. (час формування зазначений нечітко). При цьому будь-якої постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді щодо витребування таких даних чи заяви потерпілого або іншої особи про надання до матеріалів кримінального провадження зазначеного документа не надано.

Разом із цим, аналіз висновку судово-медичної експертизи № 09-1705/2020 від 10.06.2020 р. стосовно наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 дає підстави вважати, що при складенні зазначеного висновку експерт, відповідаючи на питання слідчого, надав відповіді щодо наявності, локалізації та ступеню тяжкості наявних у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, встановлених шляхом безпосереднього огляду ОСОБА_1 судово-медичним експертом, а не шляхом аналізу медичної документації.

В той же час, експертом не надано відповіді на інші питання слідчого через відсутність медичної документації у необхідному обсязі та з інших підстав.

Відтак, підстав вважати саме експертний висновок недопустимим доказом у кримінальному провадженні суд не вбачає.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду з боку сторони захисту, яка була вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, надано не було.

Оцінюючи вказані вище показання обвинувачених, потерпілих та свідків на предмет їх достовірності, суд виходить з наступного.

Показання потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 повністю узгоджуються між собою та мають взаємодоповнюючий логічний послідовний характер, крім того - підтверджуються іншими доказами, які наведені вище (дані проколів слідчих дій, висновки експертів).

За таких обставин, суд визнає показання вищевказаних потерпілих, свідків, дані, які містять протоколи слідчих дій, висновки експертиз належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність - такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу обвинувачених на вчинення розбійного нападу щодо ОСОБА_1 , критично оцінюючи показання обвинувачених, які заперечують обставини скоєного ними злочину, та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Винуватість же ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_2 не оспорюється обвинуваченим та підтверджується наведеними вище доказами.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинувачених відносно ОСОБА_1 як розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, суд бере до уваги положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», відповідно до яких небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості.

Відтак, для кваліфікації дії за ст. 187 КК України у даній справі достатньо доведеності факту втрати потерпілим свідомості. Окрім показань потерпілого ОСОБА_1 , вказаний факт підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_9 , а також беззаперечно не спростовується обвинуваченими, які після нанесення ударів покинули місце події та не слідкували за станом та поведінкою потерпілого протягом деякого часу.

Згідно постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №225/8066/19 від 18 лютого 2021 року, домовленість досягається словами, жестами, умовними знаками, а іноді поглядами як за тривалий час до початку вчинення кримінального правопорушення, так і за кілька годин, хвилин чи секунд. Початком вчинення кримінального правопорушення вважається початок виконання об`єктивної сторони. Усі погодження до початку замаху є попередніми. При цьому під час вчинення кримінального правопорушення кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.

Факт заволодіння обвинуваченими, зокрема, ОСОБА_6 , мобільним телефоном потерпілого, стороною захисту не оспорюється. В той же час, факт заволодіння грошовими коштами, які перебували у потерпілого, хоча і оспорюється стороною захисту, проте підтверджується тим фактом, що потерпілий підійшов до торгівельного кіоску з наміром придбати цигарки, що свідчило про наявність у нього із собою грошей, а в подальшому, коли прийшов до тями, грошових коштів у себе не виявив, а також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 .

Доводи обвинувачених про застосування ОСОБА_1 до ОСОБА_5 газового балончику, що стало підставою для втручання в їх спілкування ОСОБА_6 , не підтверджуються наявними матеріалами кримінального провадження.

Як встановлено судом, обвинувачені разом після нанесення ОСОБА_5 удару потерпілому в область голови перенесли ОСОБА_1 від кіоску на зупинку громадського транспорту, почали бити потерпілого і тільки після того, як забрали телефон і гроші у потерпілого, остаточно залишили місце події. Спільні дії обвинувачених, як до початку вчинення кримінального правопорушення, так і спільні насильницькі дії під час заволодіння чужим майном, їх узгодженість вказують на об`єднання таких дій єдиним умислом, охоплення свідомістю, об`єктивного сприяння один одному у вчиненні розбійного нападу.

Підстав вважати показання ОСОБА_9 такими, що спрямовані на оговорення обвинувачених, у суду не вбачається. Самі обвинувачені в ході допиту пояснили, що вказаного свідка знали раніше, відносини між ними були нормальними, не спростовували і факту тісного спілкування з даним свідком безпосередньо після подій, що сталися.

Отже, враховуючи зазначені обставини, які передували вчиненню кримінального правопорушення, дії обвинувачених під час вчинення кримінального правопорушення, а також їх поведінку після вчинення кримінального правопорушення, суд вважає доведеним вчинення ними розбою за попередньою змовою групою осіб.

Заподіяння потерпілому ударів по різним частинам тіла і голови, що призвело до втрати ним свідомості, у значенні, яке йому надано вищезазначеною постановою Пленуму Верховного суду України, створювало реальну небезпеку для життя і здоров`я потерпілого, який зазнав нападу, та за своєю інтенсивністю, характером і наслідками була подібною до проявів насильства, які небезпечні для життя чи здоров`я, що кваліфікуються за статтею 187 КК України.

Показанням обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про те, що вони не причетні до скоєння зазначеного злочину, суд надає критичну оцінку, розцінює їх як позицію захисту від пред`явленого обвинувачення та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються наведеними вище та проаналізованими судом доказами.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 187 КК України доведена поза розумним сумнівом та підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_9 , яка була очевидцем подій, ОСОБА_15 , а також сукупністю зібраних письмових доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України підтверджується як показаннями потерпілої ОСОБА_2 , так і потерпілого ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_20 , а також дослідженими судом письмовими доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_5 , до того ж, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше судимий за вчинення злочину проти власності, а саме 20.09.2019 р. Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до громадських робіт строком на 70 годин, покарання відбуте, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, офіційно не працевлаштований, не одружений, інвалідності чи тяжких захворювань не має, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що у нього на утриманні знаходяться неповнолітні діти чи непрацездатні особи.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, інвалідності чи тяжких захворювань не має, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що у нього на утриманні знаходяться неповнолітні діти чи непрацездатні особи.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченим, судом не встановлено.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_6 , є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є: за ч. 2 ст. 187 КК України - тяжким умисним корисливим злочином, за ч. 2 ст. 185 КК України – нетяжким злочином, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та наявність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинувачених, один з яких ( ОСОБА_5 ) раніше судимий за вчинення злочину проти власності, вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 197 КК України не визнали та у вчиненому не розкаюються, думку потерпілих, які просили суд призначити обвинуваченим суворе покарання, тому суд вважає необхідним призначити обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції за ч. 2 ст. 187 КК України, а ОСОБА_5 – також і в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням остаточного покарання за сукупністю злочинів, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення ними нових злочинів.

При призначенні остаточного покарання немає правових підстав для застосування до обвинувачених вимог статті 69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та вимог статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).

Суд зазначає, що виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів неможливо без їх ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

В частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Потерпілим ОСОБА_1 до обвинувачених пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 3000 гривень, моральної шкоди на суму 10000 грн. (судова справа т.1 а.с. 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розмір спричиненої ОСОБА_1 матеріальної шкоди, викликаної заволодінням його мобільним телефоном, становить його вартість, яка підтверджується висновком судової товарознавчої експертизи № 6/1387СЕ-20 від 15.06.2020 р., відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону ТМ «MEIZU» М3 White 3/32 Gb, на момент 25.04.2020 р. при умовах, зазначених у дослідницькій частині, становить 1314 грн. 66 коп. (к/п. а.с. 46-50).

Позовних вимог, пов`язаних із відшкодуванням матеріальної шкоди, спричиненої незаконним заволодінням іншим майном, ОСОБА_1 не висував.

З огляду на таке, саме в розмірі, визначеному експертом, на користь потерпілого підлягає відшкодуванню матеріальна шкода. Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_1 було вочевидь спричинено моральну шкоду, розмір та наявність якої обґрунтовується високим ступенем душевних страждань та переживань, що виникли внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого ОСОБА_1 , який є постраждалим від кримінального правопорушення та самим фактом його заподіяння йому безперечно завдано моральну шкоду, враховуючи вимушені зміни в його життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому спричинена моральна шкода, розмір якої оцінюється судом в 10000 грн., що є справедливою компенсацією понесених потерпілим фізичних та душевних страждань.

Суд також бере до уваги часткове визнання обвинуваченими цивільного позову в частині розміру вартості мобільного телефону та повне його визнання в частині моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі. При цьому в силу ст. 1190 ЦК України на обвинувачених покладається солідарний обов`язок відшкодування шкоди.

До набрання вироком законної сили стосовно обвинувачених необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинувачених у рівних частках.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369 – 371, 373, 374, 376, 392 – 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 187 КК України – у виді 8 (восьми) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України – у виді 2(двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складення призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_5 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 30.06.2020 року (к.п. а.с. 189-192).

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017 року) ОСОБА_5 у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 30.06.2020 р. по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_6 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 26.06.2020 року (к.п. а.с. 197-200).

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017 року) ОСОБА_6 у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 26.06.2020 р. по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди 1314 (одну тисячу триста чотирнадцять) гривень 66 копійок, в якості відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у рівних частках на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру процесуальні витрати за проведені судово-товарознавчі експертизи в розмірі по 735 (сімсот тридцять п`ять) гривень 53 копійки з кожного (к/п, а.с. 51, 139).

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 травня 2020 року та від 25 червня 2020 року на речові докази у кримінальному провадженні, а саме: жіночу сумку сірого кольору, жіночу сумку в`язану, стабілізатор напруги «FORTE», тонометр марки «WEINBERGER», зарядний блок марки «LENOVO», фотокамеру Panasonic DMC-LS6, ВТ колонку Golon Rx-143ВТ та вважати їх такими, що повернуті потерпілій ОСОБА_2 (к/п, а.с. 215)

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а для обвинувачених, які утримуються під вартою – з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченим, захисникам, потерпілім право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а обвинуваченим – також право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров