Рішення № 100960600, 04.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5931/20

Провадження № 2/638/1841/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ансу», третя особа Шоста Харківська державна нотаріальна контора м. Харкова про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 69685,78 грн. та витрати на правову допомогу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що заочним рішенням суду від 12.12.2018 року його визнано кредитором спадкодавця ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 солідарно за борговими зобов`язаннями ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 210000 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 28.01.2020 року рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 скасовано, відмовлено в цій частині. В решті рішення суду залишено без змін. Таким чином, боржником за зобов`язаннями ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 , з якої стягнуто 201000 грн. на користь позивача, зобов`язання останньої не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відповідачка порушила грошове зобов`язання, у нього виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, за договором позики від 23.11.2009 року за період 04.05.2017 року (за три роки до звернення до суду з цим позовом) по 04.05.2020 року (дата звернення до суду) сума боргу вкладає 41000 грн., отже 3 % річних за цей період становить 3695,59 грн., витрати від інфляції - 10518,92 грн., всього сума боргу складає 14214,51 грн. За борговою розпискою від 01.11.2011 року за період з 04.05.2017 року по 04.05.2020 року сума боргу складає 160000 грн., отже 3 % річних за цей період становить 14421,81 грн., витрати від інфляції - 41049,46, всього сума боргу складає 55471,27 грн.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав письмовий відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , не спростовуючи наявності невиконаного зобов`язання з повернення боргу за договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заперечував проти висунутих вимог, оскільки саме ОСОБА_3 порушив права та законні інтереси ОСОБА_1 , саме ОСОБА_3 як боржник несе відповідальність за невиконання грошового зобов`язання перед кредитором ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_2 не є стороною у зобов`язанні по сплаті грошових коштів, жодних договорів з ОСОБА_1 не укладала, то відповідно не може нести перед позивачем відповідальність за порушення ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань. Зобов`язання з відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних витрат, з вимогою про стягнення яких звернувся позивач за прострочення сплати грошових коштів, є відповідальністю саме боржника ОСОБА_3 , а оскільки вона не пред`являлися йому ОСОБА_1 за життя, то вони не входять до складу спадщини, не можуть успадковуватися ОСОБА_2 , а тому не підлягають стягненню. Також, вказав про відсутність майна, яке могло б увійти до складу спадщини та на яке могло бути звернене стягнення з зобов`язанням спадкодавця не існує, відповідно виконати рішення суду щодо задоволення вимог ОСОБА_1 по сплаті боргу ОСОБА_3 в ОСОБА_2 фактично немає можливості, ні про яке ухилення від виконання рішення суду мови йти не може, а отже дійсні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Крім того, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача, оскільки вимога ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за договором позики за період з 23.11.2009 року по 04.05.2013 року та про стягнення пені за неповернення грошей, наданих під розписку за період з 01.11.2011 року по 04.05.2013 року заявлена у 2020 році з порушенням строків позовної давності.

Представник відповідача ТОВ «Ансу» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належно, заяв про розгляд справи за відсутності відповідача не надав.

Представник третьої особи Шостої Харківської нотаріальної контори м. Харкова в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ст.ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно постанови Харківського апеляційного суду від 28.01.2020 року скасовано заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 за борговими зобов`язаннями ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - 201000 грн. та судовий збір пропорційно в сумі 2010 грн. на користь ОСОБА_1 і в цій частині позові відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно інформації Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори про виконання ухвали від 16.07.2020 року по даній справі, 01.11.2013 року на підставі вимоги кредитора ОСОБА_1 нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 661/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Згідно наявної в спадковій справі інформації разом із спадкодавцем зареєстровані дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 .

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині перша статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки первісного боржника на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`зані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за договорами позики) і факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті позичальника ОСОБА_3 , проте зібрані у справі докази свідчать про наявність факту невиконання рішення суду, а не виникнення нового зобов`язання відповідача перед позивачем у справі.

Також, суду не надано доказів належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 про застосування ст.625 ЦК України як міри відповідальності до ОСОБА_2 за невиконання рішення суду від 12.12.2018 року, а тому за наведених вище обставин залишає позов без задоволення.

Керуючись ст.2,3,11,13,82,141,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ансу», третя особа Шоста Харківська державна нотаріальна контора м. Харкова про стягнення грошових коштів, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий