Рішення № 100960550, 05.11.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №638/7291/21

провадження №2/619/1306/21

Рішення

іменем України

05 листопада 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Кононихіної Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Мєщан І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент Служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 18 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалося. Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2011 року номер справи 2-5564/11 шлюб між сторонами - розірвано.

Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє його засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти, створились умови, які шкодять інтересам дитини.

Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем та її теперішнім чоловіком без участі та підтримки з боку відповідача. З 2012 року дитина вважає за батька вітчима і наразі підтримувати будь-які стосунки з відповідачем не хоче. Дитина знаходиться на їхньому повному утриманні.

Відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

У зв`язку з цим, позивач звернулася до Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради 13.05.2021 з проханням позбавити відповідача батьківських прав, на що позивачу було рекомендовано звернутися з позовом до суду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, згідно звернення, яке міститься в матеріалах справи на USB флеш-носії, згоден на позбавлення його батьківських прав,просить розглядати справу за його відсутності.

Третя особа - представник Департаменту Служби у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, заступник директора Департаменту - начальник Служби у справах дітей по Київському району Матвіїв В.В., позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати без участі представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 18 травня 2009 року позивач по справі ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 .

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції 26 грудня 2009 року, актовий запис №5922. Дитина проживає з позивачем та знаходиться на повному її утриманні.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, ухиляється від виконання своїх обов`язків батька по вихованню та утриманню дитини, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, про його здоров`я, навчання, підготовку до самостійного життя.

Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.08.2011 шлюб між сторонами був розірваний.

Згідно паспорту (а.с. 10) сімейний стан - 20 березня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС по місту Чугуєву РС Чугуївського МУЮ у Харківській області.

Згідно довідки адміністратора ОСОБА_8 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на 13.05.2021, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно довідки № 01-22/106 від 07.10.2020 виданої директором Великобабчанського навчально-виховного комплексу Чугуївської районної ради Харківської області ОСОБА_9 - ОСОБА_1 , матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що дійсно батько ОСОБА_4 – ОСОБА_2 за час навчання дитини в школі не відвідував освітній заклад та не цікавився успішністю дитини.

Згідно повідомлення № 01-15/653-20 від 28.09.2020 в.о. головного лікаря КНП «Міська дитяча поліклініка №4» Харківської міської ради ОСОБА_10- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться під наглядом лікарів-фахівців комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №4» ХМР з народження. Хлопчик здоровий. До поліклініки хлопчик звертався у супроводі матері ОСОБА_1 . Батько дитини, ОСОБА_3 , станом здоров`я хлопчика не цікавився, з цього приводу до лікаря-педіатра та поліклініки не звертався.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до норм статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності , батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини , відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства , ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суд бере до уваги прецеденту практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

Відповідно до пункту 15 постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, N 3 (далі - Постанови) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно абзацу 2 пункту 16 Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

ОСОБА_3 який являється батьком дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статті 150, 157 СК України передбачають, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

За нормою п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 5 ст.19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку №535 від 27.09.2021, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При таких обставинах, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 157, 164 СК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 ;

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місце знаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55, код в ЄДРПОУ 26489104.

Суддя Н. Ю. Кононихіна