Ухвала суду № 100959080, 09.11.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9167/21

Провадження № 1-кп/185/637/21

У Х В А Л А

09 листопада 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Косюка А.П.,

за участі секретаря Губа О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041370000709 від 10 серпня 2021 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,

за участю:

прокурора Жикіної Я.В.,

неповнолітнього

потерпілого ОСОБА_2 ,

законного

представника

потерпілого ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Палько О.М.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів. На думку прокурора, лише запобіжний захід в виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченим можуть бути прийнято спроби переховування від суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на неповнолітнього потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування альтернативних запобіжних заходів недоцільно.

Законний представник потерпілого підтримав клопотання прокурора, обвинувачений проти клопотання прокурора не заперечував, захисник підтримав думку свого підзахисного.

Суд, заслухавши думки учасників стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою приходить до такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. При цьому, положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року визнано неконституційним. У вказаному рішенні зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України. Під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено.

Також суд вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на неповнолітнього потерпілого та свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для нього аспекті є реальним.

При наданні оцінки ступеню ризику стосовно вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд враховує те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, що підтверджує наявність цього ризику.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ризики, що обвинувачений буде переховуватися від суду, впливу на неповнолітнього потерпілого та свідків, вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, знайшли свого підтвердження. А тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам, також наявні обставини свідчать, що заявлений ризик не зменшився.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити на 60 днів.

Суд, відповідно до ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства.

Керуючись ст. 315 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Жикіної Я.В.про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити на 60 днів до 07 січня 2022 року включно.

Строк дії ухвали до 07 січня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, захисником, прокурором, безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: А.П. Косюк