Ухвала суду № 100959063, 09.11.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/2076/21

Номер провадження 4-с/184/3/21

09 листопада 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Попівніч Н.І.,

розглянувши у м. Покров цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця, заінтересовані особи – Акціонерне товариство «Банк Форвард», приватний виконавець Овсієнко Алла Вікторівна, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до суду з даною скаргою та просить поновити строк для подання скарги на постанову приватного виконавця; визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. щодо відкриття виконавчого провадження №65309359 неправомірними; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. від 29.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження №65309359 з виконання виконавчого листа №184/1131/20 від 22.02.2021р., виданого Дніпровським апеляційним судом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , посилаючись на наступні обставини.

При відкритті виконавчого провадження приватним виконавцем не дотримано вимог ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, оскільки приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. виконавчий документ прийнято до виконання всупереч законодавства, оскільки боржник фізична особа зареєстрований та мешкає у Дніпропетровській області, а саме: АДРЕСА_1 , нерухомості чи іншого майна на території м. Києва він не має. Зважаючи на те, що у виконавчому документі зазначено місце реєстрації фізичної особи боржника, яке знаходиться на території Дніпропетровської області, тобто не в межах виконавчого округу, в якому здійснює діяльність ОСОБА_2 як приватний виконавець, то вона не мала підстав для прийняття виконавчого документу до виконання через те, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, та відкривати виконавче провадження. Вважає, що оскаржувана постанова від 29.04.2021р. приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. прийнята з перевищенням наданих законом повноважень, адже жодна з підстав, визначених законом для відкриття виконавчого провадження на території м. Києва, була відсутня.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 65309359 від 29.04.2021р. разом з листом приватного виконавця Овсієнко А.В. від 29.04.2021р. йому було надіслано 30.04.2021 року рекомендованим поштовим відправленням, а отримано ним 17.05.2021р.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої скаргу підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутності.

В судове засідання зацікавлена особа - приватний виконавець Овсієнко А.В. повторно не з`явилась, про час та місце розгляду була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

В судове засідання представник стягувача – АТ «Банк Форвард» повторно не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Окрім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду зацікавлених осіб, з огляду на що зацікавлені особи, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважаються такими, що отримали судову повістку.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва – Овсієнко А.В. перебував виконавчий лист №184/1131/20, виданий 22.02.2021 року Дніпровським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором в розмірі 18134,37 грн., судового збору за подачу позову в розмірі 1497,87 грн, судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2246,80 коп., а всього – 21879,04 грн.

Постановою від 29.04.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №65309359 з виконання виконавчого листа №184/1131/20.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII) передбачено право та порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців.

Судом встановлено, що при відкритті виконавчого провадження приватним виконавцем не дотримано вимог ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, оскільки приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. виконавчий документ прийнято до виконання всупереч законодавства, оскільки боржник фізична особа зареєстрований та мешкає у Дніпропетровській області, ніякого майна не території м. Києва не має.

Суд вважає, що такі дії приватного виконавця порушують права боржника у виконавчому провадженні.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, приписи ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VІІІ стосовно можливості прийняття приватним виконавцем виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника стосуються виконавчих документів, боржником в яких є юридична особа.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VІІІ, у виконавчому документі зазначається адреса проживання чи перебування фізичної особи боржника або стягувача.

У виконавчому документі, на підставі якого відкрите виконавче провадження, (виконавчому листі від 22.02.2021 №184/1131/20, що видав Дніпровський апеляційний суд) зазначена адреса боржника: адреса реєстрації, яка знаходиться в межах Дніпропетровської області, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 цього Закону, за зверненням стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на те, що у виконавчому документі зазначено місце реєстрації фізичної особи боржника, яке знаходиться на території Дніпропетровської області, тобто не в межах виконавчого округу, в якому здійснює діяльність ОСОБА_2 як приватний виконавець, суд вважає, що вона не мала підстав для прийняття виконавчого документу до виконання через те, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, та відкривати виконавче провадження.

В цьому випадку виконавець мала повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, як це передбачено п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, судом встановлено, що місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Овсієнко А.В. здійснює діяльність та відомості щодо якої внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП №65309359 прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова від 29.04.2021 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. прийнята з перевищенням наданих законом повноважень, адже жодна з підстав, визначених законом для відкриття виконавчого провадження на території міста Києва, була відсутня.

Пунктом 9 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Враховуючи положення статті 24 Закону №1404-VІІІ, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №160/12729/19.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Згідно з п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.12.2020р по справі 460/3537/20 зазначено «Аналіз положень Закону №1404-VІІІ дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Якщо ж виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення обов`язково додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(-яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця (абзац 4 пункту 3 розділу III Інструкції №512/5).

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувану. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №580/3311/19 (провадження № К/9901/1021/200).

У Постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №380/7750/20 (провадження №К/9901/1690/21) висловлено правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації (мовиться про справу №380/7750/20) визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , відповідачу було відомо про зареєстровану адресу боржника, а Закон України «Про виконавче провадження» містить чітку вказівку на те, що виконавчі документи приймаються до виконання за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а не довільно, без будь-яких підтверджень, зазначених у виконавчому документі.

Тому суд вважає, що приватний виконавець не мав повноважень відкривати виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 , який не проживає у м. Києві та у Київській області, а також у нього відсутнє майно, розташоване на території Київської області.

В постанові Верховного суду №160/15005/20 від 05.05.2021 встановлено, що приватний виконавець діяв неправомірно, оскільки ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження за відсутності належного підтвердження того, що боржник має майно на території міста Києва чи фактично там проживав.

Відкриття виконавчого провадження з порушенням правил місця виконання рішення має наслідком порушення прав сторін, оскільки призводить до штучного збільшення витрат виконавчого провадження внаслідок віддаленості місцезнаходження органу чи особи, які здійснюють примусове виконання судового рішення, й безпосереднього місця вчинення виконавчих дій, що визначається місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням його майна. Крім того, виконання судового рішення не за місцезнаходженням майна боржника або його місцем проживання ускладнює процес виконання та може призводити до порушення строків виконання судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не дотримано положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», який не мав законних підстав приймати до свого провадження виконавчий документ та здійснювати будь-які виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Неправомірні дії - це дії, які порушують положення законів, інших нормативних актів і принципів права.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, скарга ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Овсієнко А.В. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно пп. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 449 ЦПК України).

Судом встановлено, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження №65309359 від 29.04.2021р. разом з листом Приватного виконавця Овсієнко А.В. від 29.04.2021р. ОСОБА_1 було надіслано 30.04.2021 року рекомендованим поштовим відправленням з ШКІ 0600005704445, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, а отримано ним 17.05.2021 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту AT «Укрпошти» за штрихкодовим ідентифікатором №0600005704445.

Враховуючи, що наведена скаржником причина пропуску процесуального є поважною, оскільки свідчить про наявність об`єктивних обставин, про які йому не було відомо до подання скарги, суд дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 пропущеного ним строку на її подання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 37, 70 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця, заінтересовані особи – Акціонерне товариство «Банк Форвард», приватний виконавець Овсієнко Алла Вікторівна - задовольнити.

Поновити строк для подання скарги на постанову приватного виконавця.

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни щодо відкриття виконавчого провадження №65309359 неправомірними.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 29.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження №65309359 з виконання виконавчого листа №184/1131/20 від 22.02.2021р., виданого Дніпровським апеляційним судом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш