Ухвала суду № 100958566, 10.11.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/9327/21

№ провадження 2/208/2075/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України та Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської Ради «Центр Первинної медико-санітарної допомоги» «про захист прав від порушень суб`єкту владних повноважень», -

встановив:

09 листопада 2021 року до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Мирною Н.П. подано зазначений позов, згідно до вимог якого позивач просить:

-встановити суб`єкта владних повноважень, за якою статтею або Постановою якої примушують не видавати довідки для вільного проїзду по Україні між регіонами;

-призначити спеціаліста по справі;

-звільнити її від сплати судового збору.

Також ОСОБА_1 у зазначеному позові посилаючись на наявність в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя справи № 335/9666/21 провадження № 2/335/3053/2021, прохає зупинити провадження у інших справах, надати їй копії судового рішення зазначеного суду.

Ознайомившись з матеріалами справи, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Публічно-правовий спір — заснований на публічному праві спір між двома чи більше учасниками правовідносин, в яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень).

Публічно-правовий спір відрізняється від приватно-правового тим, що публічно-правова позовна вимога зв`язана з положеннями публічного права. «У той час як до приватного права належать законодавчі норми, які ґрунтуються на принципі рівності прав, до публічного права належать законодавчі норми, які визначають привілейоване право держави чи іншого представника державної влади…

У публічно-правових спорах держава здебільшого виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у договорі, а як носій суверенної влади, який може наказувати або забороняти громадянину чи підприємству певну поведінку, надавати дозвіл на певну діяльність чи, навпаки, скасовує раніше наданий дозвіл»

Так, згідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Так, обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, застосовані на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, зі змінами станом на 08 листопада 2021 року.

П. 1 зазначеної Постанови - «…Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”…».

Згідно до п. 35 Постанови – «…На території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється:

П.п. 12 - за окремим рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій - посадка пасажирів в автомобільний чи залізничний транспорт, який забезпечує сполучення між регіонами, крім посадки пасажирів до поїздів спеціальних залізничних рейсів у внутрішньому сполученні, рішення щодо яких приймається у кожному конкретному випадку перевізником за заявками обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням з Міністерством інфраструктури та Міністерством охорони здоров`я; запровадження інших альтернативних обмежень, у тому числі обмеження заповнюваності транспортних засобів, виходячи з епідемічної ситуації в конкретних регіонах;…».

Оскільки у позивача виник спір з суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій щодо вжиття обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тобто наявний публічно-правовий спір між сторонами, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, в порядку КАС України.

Так, згідно до ч. 1 ст. 27 КАС України, передбачено виключну підсудність адміністративної справи, в тому числі і з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а саме до Окружного адміністративного суду міста Києва, юридична адреса: 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, згідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у Постанові від 22 травня 2019 року у справі № 705/5060/18, - Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.98 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У них зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Якщо в законі визначено порядок учинення певних дій, такий порядок у силу вимог вітчизняного законодавства повинен дисциплінувати осіб, котрі звертаються до суду, та не допускати входження процесу в безладний рух, оскільки право на суд не є абсолютним.

Разом з тим відповідно до практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантоване в §1 ст.6 конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, аби сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого є лише одним з аспектів. Однак ідеться про можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в §1 ст.6 конвенції.

ВС нагадав, що національні органи влади, зокрема суди, мають розв`язувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства. Їхня роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм (рішення від 4.04.2019 у справі «Кунерт проти Польщі»).

З урахуванням вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, слід відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України та Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської Ради «Центр Первинної медико-санітарної допомоги» «про захист прав від порушень суб`єкту владних повноважень», оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, шляхом подачі позову до відповідного окружного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими ст. ст. 25-26 КАС України.

Щодо вимог про зупинення провадження у інших справах які не перебувають у провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, необхідним є роз`яснити право ОСОБА_1 на звернення із даним клопотанням до суду в провадженні якого такі справи перебувають.

Спосіб звернення сторони по справі можливий як шляхом безпосереднього прибуття особи до суду, шляхом направлення поштового відправлення, електронного відправлення, або через кабінет у системі ЕСІТС, яка офіційно почала працювати 05 жовтня 2021 року, що дозволяє подачу процесуальних документів до суду через «Електронний кабінет».

На підставі вище зазначеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст. 258-260 ЦПК України, -

постановив:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України та Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської Ради «Центр Первинної медико-санітарної допомоги» «про захист прав від порушень суб`єкту владних повноважень», - відмовити.

Роз`яснити позивачу право на звернення із даним позовом в порядку адміністративного судочинства до відповідного окружного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими ст. ст. 25, 26 КАС України, обравши один із способів захисту, встановлених ст. 5 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Івченко Т. П.