Ухвала суду № 100958470, 10.11.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2688/21

1-кп/212/506/21

У Х В А Л А

10 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Колочко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А.,

за участю:

прокурора Дахно О.Ю.,

представника потерпілих Калюжного Д.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників Давидова С.В., Кіщак А.А., Кашигіна М.С., Федосєєва Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040660000239 від 11.02.2020, № 22021040000000027 від 12.03.2021 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

за ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_11 в м. Єреван Вірменія, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

за ч. 2 ст. 258 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , стосовно яких на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді триманні під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обґрунтовуючи їх тим, що наявні ризики: щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ними інших кримінальних правопорушень; щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , - передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Представник потерпілих Калюжний Д.Ю. підтримав клопотання прокурора, зазначив, що спільна позиція усіх потерпілих щодо запобіжного заходу узгоджена, просив задовольнити клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Федосєєв Є.О. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків відповідними доказами, підозра не є обґрунтованою, звернув увагу на наявність соціальних зв`язків обвинуваченого, зокрема малолітнього сина, 2020 року народження, а також те, що ОСОБА_3 працевлаштований, але не офіційно, тобто має дохід, вважав неправильною кваліфікацію діяння, яке інкримінується його підзахисному. Наявність судимості у обвинуваченого не є підставою для продовження тримання під вартою. Зауважив, що перебування обвинуваченого тривалий час під вартою обумовлює зменшення ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу. Крім того, на його думку, суд повинен обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді застави у розмірі, визначеному на розсуд суду, але з урахуванням можливості внесення такої застави ОСОБА_3 . Також, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт з носінням електронного приладу.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника, а також заперечив з приводу незастосування судом йому запобіжного заходу у виді застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Давидов С.В. заперечив проти клопотання прокурора, зазначив, що останнім не доведено наявність ризиків, якими обґрунтовано клопотання, а також на підтвердження обвинувачення відсутні належні та допустимі докази у кримінальному провадженні, не доведено спричинення шкоди потерпілому, а саме ТОВ «МП-Україна», висловив сумніви щодо допустимості доказів, зокрема щодо вилучених під час затримання ОСОБА_1 грошових коштів. Зазначив, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, у камері перебуває один, що негативно впливає на психологічний стан останнього. Просив обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного браслету, у разі, якщо суд дійде висновку про продовження тримання під вартою, просив визначити ОСОБА_1 місце утримання під вартою в КУВП № 3, у якому наявна платна камера з поліпшеними умовами, перебування у якій протягом однієї доби оплачено ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кашигін М.С. підтримав думку інших захисників, вважав, що прокурором не обґрунтовуються належним чином ризики, на які він посилається як на підставу продовження тримання під вартою, у кримінальному провадженні відсутнє обґрунтоване обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, захисник має сумніви щодо належності та допустимості доказової бази, на якій ґрунтується обвинувачення, а саме щодо допустимості вилучених під час затримання обвинуваченого грошових коштів, правомірності відібрання біологічних зразків у обвинуваченого для проведення експертизи. Обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, утримується в камері один, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, або у разі якщо суд продовжить термін тримання під вартою, вирішити питання щодо визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку своїх захисників, зазначив, що його перебування в умовах ВК № 45 обумовлено постановленим судом рішенням, а тому йому відмовлено у переведенні до іншої установи, де наявна платна послуга щодо камери з поліпшеними умовами, просив у разі продовження йому тримання під вартою вирішити питання щодо його переведення до КУВП № 3.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Кіщак А.А. надала суду письмові заперечення щодо клопотання прокурора, заперечила проти його задоволення, вважала, що воно необґрунтовано належними доказами на підтвердження існування ризиків, зазначених прокурором. Тяжкість обвинувачення не може бути єдиною підставою для тримання під вартою, ОСОБА_2 на має намірів та не може впливати на інших учасників кримінального провадження, твердження прокурора про можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення є абсурдним. Просила обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням засобів електронного контролю.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначив, що ризики, перелічені прокурором у своєму клопотанні, є необґрунтованими і постійно повторюються прокурором без належного їх обґрунтування. Вказав, що на час його затримання він перебував на лікуванні у зв`язку з ДТП, мав тяжкий перелом ноги, і на теперішній час у нього погіршується стан здоров`я, у зв`язку з неможливістю отримати відповідне медичне обстеження та лікування в умовах установи, де він утримується, зазначив про необхідність лікування у спеціалізованому медичному закладі.

Заслухавши думку учасників судового провадження, оцінивши матеріали, які надані прокурором в обґрунтування клопотань, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2021 року строк тримання під вартою обвинуваченим продовжений до 12 листопада 2021 року.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У своїх клопотаннях, поданих до суду 04.11.2021, прокурор посилався на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від суду, вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 інших злочинів, а також ризик незаконного впливу ними на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та місцезнаходження яких не встановлено, і саме ці ризики були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; вік та стан здоров`я обвинувачених; міцність їх соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, раніше не судимий, щодо нього у інших судах перебувають інші кримінальні провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів та тяжких злочинів.

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 2 ст. 258 КК України, покарання за яке передбачено до 12 років позбавлення волі, а саме у вчиненні терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні підпалів, які створили небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіяли значної майнової шкоди, з метою впливу на прийняття рішень юридичною особою, а також погрози вчинення зазначених дій з тією самою метою, крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України та тяжкого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, характеризуючими обвинувачених, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і осіб, які обвинувачуються у його вчиненні.

При цьому суд, виходить з того, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства). Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Відомості, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємих йому злочинів за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 258 КК України, наведені прокурором у своїх клопотаннях із посиланням на відповідні матеріали досудового розслідування.

Щодо доводів сторони захисту стосовно відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обвинувачення, а також невірності кваліфікації, викладених у обвинувальному акті обставин, суд наголошує на тому, що на даній стадії судового розгляду, не має повноважень, оскільки надання оцінки правильності кваліфікації дій та доказам, зібраним у кримінальному провадженні, можливе лише при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні після їх дослідження на відповідній стадії судового розгляду. При цьому, суд звертає увагу, на те, що сторона захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора посилається на ті докази, які ще досліджені судом, зокрема письмові та аудіо, відеоматеріали.

Оцінюючи наведені обставини, суд вважає, що існують ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених, а саме щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, експертів, вчинення іншого кримінального правопорушення, щодо ОСОБА_3 - ризики незаконного впливу на потерпілих, експертів, вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, на підставі викладеного суд, дійшовши висновку про продовження існування вказаних вище ризиків, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статті 199 КПК України, вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діянь, які їм інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим строком на 60 днів без визначення застави на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

При цьому суд виходить з вимог ст. 183 КПК України, якою передбачено право суду не визначати заставу у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З огляду на те, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину у спосіб, який створив небезпеку для життя та здоров`я людей, а також з погрозами вчинення таких дій, суд не вважає за можливе визначити заставу.

Посилання адвоката Федосєєва Є.О. про обов`язок суду визначити заставу є необґрунтованим з точки зору наведених вище норм кримінально-процесуального закону.

Посилання сторони захисту на наявність у обвинувачених соціальних зв`язків, які мають неповнолітніх дітей та родину, хоча і мають місце, але не можуть бути вирішальними при продовженні запобіжного заходу, з урахуванням наведених вище даних про обвинувачених.

Встановити обґрунтованість доводів сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення як на підставу зміни запобіжного заходу, а також заперечення кваліфікації діяння, інкримінуємого обвинуваченим, суд позбавлений можливості з підстав, наведених вище.

Таким чином суд вважає, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і застосування саме такого запобіжного заходу буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.

Що стосується клопотання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1 щодо переведення останнього до КУВП № 3 для подальшого утримання під вартою, суд виходить з того, що питання визначення місця утримання осіб, які перебувають під вартою, входить до повноважень міжрегіонального управління Департаменту з питань виконання покарань.

Так, пунктом 2 Глави 4 Розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019, переведення ув`язнених з одного СІЗО до іншого, розташованого у межах однієї області чи Автономної Республіки Крим, здійснюється з письмового дозволу начальника міжрегіонального управління з обов`язковим письмовим повідомленням про це особи чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, органу, що проводить екстрадиційну перевірку, та відповідного прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Таким чином, суд не повноважний вирішувати питання про переведення обвинуваченого з одного слідчого ізолятора до іншого.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 331, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 січня 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 січня 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 січня 2022 року включно.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинувачених.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя О. В. Колочко