Вирок № 100958457, 10.11.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа №212/9501/20

1-кп/212/363/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді Борис О.Н., з участі секретаря судового засідання Крівцової І.В., Деменко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040730001970 від 25.11.2020 року з обвинувальним актом за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянку України, з повною середньою освітою, не заміжню, інвалідності не має, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючу, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму: 1) 04.08.2020 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч,2 ст.190 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст.75, ст.76 КК України від відбуття покарання звільнена з іспитовим строком 1 рік; 2) 11.09.2020 Саксаганським районним судом м, Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст 186. ч.1 сг.187, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України остаточно призначення покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст.75, 76 КК України звільнена з іспитовим строком на 3 роки,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурори Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Бордюг О.В., Ширинов Р.М., потерпіла ОСОБА_3 , обвинувачена ОСОБА_1

встановив:

Обвинувачена ОСОБА_1 , повторно, 23.11.2020 приблизно о 22:00 годині, перебуваючи з дозволу раніше знайомої ОСОБА_4 , в приміщенні квартири, в якій остання мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , побачила на полиці шафи у вітальній кімнаті вказаного помешкання мобільний телефон марки «Apple» Iphone 5С, 16 GB, жовтого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , який належав потерпілій ОСОБА_3 . В цей час у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону та обернення його на свою користь.

В подальшому, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, ОСОБА_1 23.11.2020 приблизно о 23:00 годині, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_4 тимчасово покинула приміщення квартири та впевнившись у відсутності можливих свідків та очевидців та в тому, що її дії носять таємний характер і за нею ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, знаходячись в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з полиці шафи викрала належний ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Apple» Iphone 5С, 16 GB, жовтого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1998 від 09.12.2020 складає 1297,25 гривень, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном зникла, обернувши його на власну користь та використавши викрадене майно за власним розсудом.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинила ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1297,25 гривень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 суду пояснила, що при вищезазначених обставинах 23 листопада 2020 року викрала у потерпілої ОСОБА_3 мобільний телефон «Apple» Iphone 5С, який використала на власний розсуд. Винною себе в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнала повністю в обсязі пред`явленого обвинувачення, в скоєному щиро розкаялася, просила суворо не карати.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 звернулася до суду з проханням допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки вона повністю визнає свою провину в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та вважає зібрані в справі докази її вини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати інші докази її провини, немає ніякої потреби.

З`ясувавши думку прокурора, який не заперечував проти застосування у справі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснивши учасникам процесу правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останні погодилися, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, та застосувати при розгляді даної справи положення ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв`язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому обвинуваченій роз`яснено, що у випадку визнання таких обставин вона буде позбавлена права оскаржувати ці обставини в суді.

Дослідивши та аналізуючи вивчені в справі докази суд приходить до висновку, що покази обвинуваченої мають характер логічних та послідовних, що дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що обвинувачена ОСОБА_1 винна у вчиненні зазначених вище дій, та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

При призначенні покарання, суд керується положенням ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючими покарання обставинами обвинуваченій, згідно ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою відносяться до категорії нетяжкого злочину, обвинувачена раніше судима, вчинила злочин у період іспитового строку, за місцем проживання характеризуються задовільно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебувала та не перебуває, не працює, громадською корисною працею не займається, незаміжня, на утриманні має малолітню дитину, інвалідом не являється.

Згідно обвинувального акту, станом на 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей на утриманні. Проте, у судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2021 року позбавлена батьківських прав відносно двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рішення не оскаржено.

Також, обвинувачена ОСОБА_1 засуджена вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 187, ч.1 ст. 70, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням на 3 роки.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, виконуючи вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 185 ч. 2 КК України, оскільки виправлення обвинуваченої, на думку суду, неможливо без ізоляції від суспільства, визначивши остаточне покарання за правилами ст. 71 ч. 1 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, оскільки саме така міра покарання буде необхідною і достатньою для її виправлення.

Суд не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69,75 КК України.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 79 КК України, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 79 КК у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до 7 років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше 5 років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Однак це звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років, визнається обов`язковою умовою такого звільнення.

Виходячи зі змісту статті 79 КК звільнення від відбування покарання жінок, які мають дітей віком до семи років є спеціальним різновидом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, прийняття такого рішення є правом, а не обов`язком суду. Для застосування вказаної норми права законодавець визначив відповідні підстави: формально-юридичні (що містяться безпосередньо у статті 79 КК і стосуються певних ознак особи, в числі яких є наявність у жінки на момент постановлення вироку дитини віком до семи років) та оціночні (індивідуальні особливості конкретного кримінального провадження, характер дій винної особи, її спосіб життя тощо). Встановлення оціночних підстав є елементом реалізації дискреційних повноважень суду.

Отже, для правильного застосування статті 79 КК суд має встановити не тільки факт наявності на утриманні жінки дитини віком до семи років, але й дати належну оцінку тяжкості та обсягу вчинених суспільно небезпечних діянь, всім даним про особу обвинуваченої, з`ясувати чи сприяє її спосіб життя забезпеченню інтересів дитини.

Так, судом встановлено, що обвинувачена має малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку народила під час судового розгляду справи, раніше засуджена за кримінальні правопорушення які відносяться до категорії нетяжких та тяжкого злочину, вчинила інкриміноване правопорушення в період відбуття покарання з випробувальним строком, тричі притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП та ч.1 ст. 173-2 КУпАП, позбавлена відносно двох малолітніх дітей батьківських прав, перебувала у розшуку у даному кримінальному провадженні. Відтак, суд, оцінюючи тяжкість і та обсяг вчинених суспільно небезпечних діянь, дані про особу обвинуваченої, з`ясувавши чи сприяє спосіб життя ОСОБА_1 забезпеченню інтересів дитини, приходить до висновку про неможливість виправлення і перевиховання засудженої без її ізоляції від суспільства.

Така позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в Постановах ККС ВС від 13 вересня 2018 року у справі № 688/309/17, та від 24 жовтня 2018 року у справі № 640/8138/16-к, наявність передбачених у законі умов для звільнення таких жінок від відбування покарання не означає, що суд зобов`язаний прийняти рішення про їх звільнення, застосування цього звільнення є правом, а не обов`язком суду, якщо є достатні підстави для висновку про можливість виправлення без реального відбування покарання.

При цьому, суд враховує, що згідно з п. 2 ч.1 ст. 536 КПК України виконання вироку про засудження особи, зокрема, і до позбавлення волі може бути відстрочено у разі вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, на утриманні ОСОБА_1 перебуває малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення п. 2 ч. 1 ст. 536 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту сплинув, питання щодо обрання запобіжного заходу не порушувалося.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369,370,371 КПК України суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.71 ч.1 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком у виді 2 (двох) років позбавлення волі, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.09.2020 та остаточно призначити до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

На підставі п. 2 ч.1 ст. 536 КПК України відстрочити виконання вироку ОСОБА_1 у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі до досягнення трьох років дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до 13 липня 2024 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання обвинуваченої ОСОБА_1 та приведення вироку до виконання.

Речові докази: мобільний телефон марки Apple Iphone 5С, 16 GB, жовтого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_3 - залишити у розпорядження власника.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням положень ч.2 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О. Н. Борис