Вирок № 100958211, 10.11.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2520/19

Провадження № 1-кп/175/116/19

Вирок

Іменем України

10 листопада 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Головіній А.О.,

за участю сторін: прокурора Крамаренка С.П.,

захисника Губи А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також представника потерпілого Майорова С.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12019040030000936 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Богданівка Селидівського району Донецької області, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, інваліда 3-ї групи, непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

15 листопада 2018 року приблизно о 05.00 годині водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «МАN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 , рухався в Дніпровському районі Дніпропетровської області по автодорозі «Під`їзд до міста Дніпро» з боку м. Підгородне у напрямку м. Дніпра.

Під час руху ОСОБА_2 , грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, відволікся від керування транспортним засобом і при виникненні перешкоди для руху у вигляді автомобіля «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , який стояв перед світлофорним об`єктом на його смузі руху, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди не прийняв і продовжив свій рух, унаслідок чого скоїв з ним зіткнення в районі ТЦ «Метро», розташованого по вулиці Каштановій, 1 у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «МАN TGL» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми лобної області, кореню носу і параорбітальної області праворуч, уламкового перелому задньої стінки лобної пазухи праворуч у нижньо-внутрішньому відділі зі зміщенням фрагментів, уламкового перелому верхньої стінки правої орбіти у внутрішніх відділах зі зміщенням уламків, лінійних двосторонніх переломів паперових пластинок решітчастої кістки зі зміщенням уламків і з розповсюдженням на передні клітини решітчастого лабіринту і продірявлені пластинки в передніх відділах, забійної рани на червоній каймі верхньої губи по центру з переходом на слизову оболонку, синця у правій параорбітальній області, саден обличчя та стану післяносової кровотечі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія ОСОБА_6 , який грубо порушив вимоги пунктів 2.3 б) і 12.3 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

- п.2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди».

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_7 вимог цих пунктів Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .

Під час судового провадження ОСОБА_2 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину фактично визнав і пояснив, що з вересня 2016 чи 2017 року неофіційно працював водієм у ОСОБА_9 та неодноразово їздив у рейси разом із останнім. У листопаді 2018 року приблизно о 00.45 годині він зателефонував потерпілому, з яким на автомобілі «МАN» вирушив за товаром на базу по вул. Байкальській у м. Дніпрі. По дорозі двічі зупинявся щоб умити обличчя та говорив ОСОБА_10 , що йому необхідно відпочити. Проїхавши поворот на вул. Донецьке шосе, приблизно о 05.00 годині він заснув за кермом, а прокинувся від крику ОСОБА_9 і попереду побачив автомобіль «Volkswagen». У зв`язку з тим, що цей автомобіль був дуже близько, він не зміг своєчасно зреагувати, і в районі складів «АТБ» і ТЦ «Метро» сталося зіткнення. Вважає, що ДТП сталася, у тому числі, з вини ОСОБА_9 , який знав про його втомлений стан, але як його роботодавець наполягав на поїздці. Цивільний позов визнав частково. Просить суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки автомобіль йому потрібен у повсякденному житті.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який у суді повідомив, що 15.11.2018 року приблизно о 05.00 годині він у якості пасажира рухався на автомобілі «МАN» під керуванням водія ОСОБА_11 . Під час руху помітив, що ОСОБА_2 заснув за кермом, а тому почав сильно кричати. Прокинувшись, обвинувачений не зміг уникнути зіткнення з мікроавтобусом, який зупинився попереду на їх смузі руху на червоний сигнал світлофора. Внаслідок зіткнення він сильно вдарився головою та втратив свідомість. У подальшому його було доставлено до лікарні з тілесними ушкодженнями. Вважає, що обвинувачений заслуговує на покарання, передбачене законом. Просить стягнути з ОСОБА_6 на його користь 2000 грн. матеріальної шкоди, 95000 грн. моральної шкоди та 8000 грн. витрат на правову допомогу, а також з ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» - 10577,48 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , який у судовому засіданні пояснив, що 15.11.2018 року приблизно о 04.50 годині він на автомобілі «Volkswagen LT» рухався по автодорозі з м. Підгородне у напрямку м. Дніпра та в районі ТЦ «Метро» зупинився на червоний сигнал світлофора. Приблизно через 15 секунд відчув удар у задню частину транспортного засобу, внаслідок чого він можливо втратив свідомість. У результаті зіткнення йому спричинені незначні тілесні ушкодження. Вийшовши з салону, на відстані не менше 20 метрів побачив автомобіль «МАN», водій якого заснув за кермом, у результаті чого і сталася ДТП. У пасажира ОСОБА_9 в області носу бачив кров.

Матеріалами кримінального провадження № 12019040030000936, а саме:

- рапортом старшого слідчого відділення СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Маслака І.П. від 16.04.2019 року, зареєстрованим того ж дня під № 10805 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку), з якого убачається, що цього дня до слідчого відділу звернувся ОСОБА_12 із заявою про внесення відомостей до ЄРДР за фактом ДТП, яка мала місце 15.11.2018 року в районі ТЦ «Метро» на автодорозі «Під`їзд до міста Дніпро», внаслідок якої йому спричинені тілесні ушкодження (а.к.п.2);

- заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення від 04.04.2019 року (з додатками), відповідно до якої ОСОБА_12 просить керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 або ч.1 ст.286 КК України, невідкладно розпочати досудове розслідування та визнати його потерпілим (а.к.п.10-14);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 24 квітня та 30 травня 2019 року з план-схемами та фото-таблицями до них, із яких убачається, що обвинувачений ОСОБА_2 , потерпілий ОСОБА_12 та свідок ОСОБА_13 у присутності понятих на місці події детально розповіли та показали про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 15.11.2018 року за їх участю (а.к.п.62-67,120-126,127-132);

- висновком експерта № 1587е від 16-21 травня 2019 року, з якого убачається, що у потерпілого ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми лобної області, кореню носу і параорбітальної області праворуч, уламкового перелому задньої стінки лобної пазухи праворуч у нижньо-внутрішньому відділі зі зміщенням фрагментів, уламкового перелому верхньої стінки правої орбіти у внутрішніх відділах зі зміщенням уламків, лінійних двосторонніх переломів паперових пластинок решітчастої кістки зі зміщенням уламків і з розповсюдженням на передні клітини решітчастого лабіринту та продірявлені пластинки в передніх відділах, забійної рани на червоній каймі верхньої губи по центру з переходом на слизову оболонку, синця у правій параорбітальній області, саден обличчя та стану після носової кровотечі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння, а також саден лівої кисті. Ушкодження у вигляді тупої травми тіла спричинені від механічної дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер і локалізацію виявлених ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надання медичної допомоги в 6 МКЛ м. Дніпро, тобто і в термін, на який вказує потерпілий та слідчий у клопотанні (а.к.п.73-77);

- висновками експертів № 11/10.1/393 від 15.05.2019 року і № 11/10.1/602 від 25.06.2019 року, з яких убачається, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 2.3 б), 12.3, 12.4 і 12.9 б) Правил дорожнього руху України. При заданому механізмі пригоди дії ОСОБА_6 не відповідали вимогам вказаних пунктів, а його дії, невідповідні вимогам пунктів 2.3 б) і 12.3 ПДР України, з технічної токи зору знаходились у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. Технічна можливість запобігти пригоді для водія ОСОБА_6 визначалася своєчасним виконанням вимог пунктів 2.3 б) і 12.3 ПДР України і для цього у нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 1.5 ПДР України та при заданому механізмі пригоди в його діях не вбачається невідповідностей вимогам цього пункту, які б з технічної токи зору могли знаходитись у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. Технічна можливість запобігти пригоді не визначалася діями водія ОСОБА_14 (а.к.п.85-87,199-202);

- копією рапорту старшого слідчого відділення слідчого відділу ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 від 15.11.2018 року, зареєстрованого того ж дня під № 35615 у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, із якого убачається, що цього дня близько 05.00 години в районі ТЦ «Метро» на автодорозі «Під`їзд до міста Дніпро» сталася ДТП за участю автомобіля «МАN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 і автомобіля «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_16 . Внаслідок ДТП водії та пасажир ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження (а.к.п.148-149);

- копіями протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 190496 від 26.11.2018 року і постанови Дніпропетровського районного суду від 05.02.2019 року, відповідно до яких за фактом ДТП, яка мала місце 15.11.2018 року, ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.к.п.150,191-192);

- копіями протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.11.2018 року, схеми та фото-таблиці до нього, із яких убачається, що ДТП відбулася на проїзній частині в районі ТЦ «Метро» на автодорозі «Під`їзд до міста Дніпро» в Дніпровському районі Дніпропетровської області. На момент огляду, проведеного з 06.55 години до 07.50 години 15.11.2018 року за участю понятих і водія ОСОБА_14 , установлено, що автомобіль «МАN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 має деформацію передньої частини, а автомобіль «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_4 – деформацію задньої частини, на дорожньому покритті зафіксовані сліди шин автомобіля «МАN TGL 8.180» довжиною 20 м, осип скла та пластмаси (а.к.п.151-166);

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.06.2016 року, з якого убачається, що автомобіль «МАN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 (а.к.п.169);

- копією довідки КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР, із якої убачається, що 15.11.2018 року до приймального відділення доставлений ОСОБА_12 з тілесними ушкодженнями (а.к.п.182).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 26.06.2019 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 , кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_6 : раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, являється пенсіонером і інвалідом 3 групи, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного

Суду № 8 від 12.06.2009 року), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_6 , який вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив з необережності тяжкий злочин, що призвів до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, при наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та при відсутності обтяжуючих обставин, суд погоджується з позицією прокурора щодо виду і міри покарання та вважає необхідним призначити основне покарання з випробуванням, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для призначення більш суворого покарання з позбавленням права керування транспортними засобами, про що у судових дебатах просив представник потерпілого.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.03.2018 року по справі № 759/7784/15-к (провадження № 51-2607 км 18) роз`яснив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки… Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

На переконання суду, щиросердне каяття обвинуваченого та його активне сприяння у розкритті злочину, були обґрунтовано встановлені під час досудового розслідування, знайшли своє відображення у матеріалах кримінального провадження та підтвердилися у ході судового провадження.

Судом установлено, що між потерпілим і обвинуваченим виникли напружені стосунки на ґрунті трудових відносин, і ці стосунки перешкоджають їх нормальному спілкуванню. Однак, цей факт не може свідчити про те, що ОСОБА_2 не шкодує та не висловлює щирий жаль з приводу ДТП.

Таким чином, суд не встановив підстав для висновку, що ОСОБА_2 вимушено визнав вину з метою призначення йому покарання, запропонованого прокурором, про що зазначив у репліці адвокат Майоров С.В.

Під час досудового розслідування ОСОБА_17 запобіжний захід не обирався.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 заявив цивільний позов про стягнення на його користь з ОСОБА_6 2000 грн. матеріальної шкоди, 95000 грн. моральної шкоди та 8000 грн. витрат на правову допомогу, а також з ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» - 10577,48 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди (а.с.п.48-71).

Цивільний відповідач ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» надав відзив на позовну заяву від 22.10.2019 року і додаткові пояснення від 28.09.2020 року, в яких просив відмовити ОСОБА_10 в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.п.84-88,166-167).

Обвинувачений ОСОБА_2 не скористався своїм правом і відзив на позов не надав.

Дослідивши надані потерпілим і його представником докази на обґрунтування позову, суд приходить до наступного.

За приписом ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок…, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі Постанова), особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична… особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.06.2016 року убачається, що автомобіль «МАN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 .

15.11.2018 року ОСОБА_2 керував цим транспортним засобом на правомірній підставі, оскільки мав свідоцтво про його реєстрацію та посвідчення водія відповідної категорії, і своїми одноособовими діями скоїв ДТП, а отже є особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто є належним відповідачем.

13.09.2018 року ОСОБА_3 уклала з ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» поліс № АМ/5297672 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цей поліс діяв на момент вчинення ДТП і згідно з його умовами при настанні страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю третіх осіб у розмірі 200000 грн., майну – 100000 грн. на одного потерпілого.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» є належним відповідачем.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Судовим розглядом установлено, що між потерпілим і обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання у зв`язку із заподіянням шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим і страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

Відповідно до ст.22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписом п.24.1 ст.24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням і реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах і придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному і договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності підстав, передбачених статтею 1194 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 754/1114/15-ц.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно копії епікризу історії хвороби № 9516/1049, ОСОБА_12 внаслідок спричинених травм з 15 листопада по 06 грудня 2018 року знаходився у травматологічному відділенні МЦМЛ. Лікувався препаратами: етамзилат, кеторол, дексалгін, тіоцетам, магнезія, глюконат Са, цераксон, армаді, цертамен, L-лізин, реосорбилакт, актовегін, мазікс, гліцин, кортексін, серміон і нейрорубін. Після виписки рекомендовано МРТ головного мозку, консультація нейрохірурга, лікування у невропатолога, ЛОР-лікаря, окуліста та стоматолога.

Разом із цим, ОСОБА_18 не надано суду належних і достатніх доказів причино-наслідкового зв`язку між подією, яка сталась 15.11.2018 року, і необхідністю придбання синупрету, плантексу, флоксимеду, неторопних препаратів і вітамінів, що ставить під обґрунтований сумнів лікування потерпілого саме від тілесного ушкодження, спричиненого внаслідок ДТП, а не після будь-якої іншої події чи хвороби, яка могла статись з ОСОБА_18 вже після 15.11.2018 року.

Із роз`яснень, наданих у п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) убачаться, що при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Згідно Наказу «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень» № 360 від 19 липня 2005 року, лікарі та уповноважені медичні працівники за наявності відповідних показань у хворого, у зв`язку і випадках, передбачених чинним законодавством, зобов`язані видавати хворим рецепти на придбання медикаментів і ліків, завірені своїм підписом і особистою печаткою.

Належних і допустимих доказів того, що отримані тілесні ушкодження потягли за собою необхідність оплати умов лікування в покращеній медичній палаті, суду не надано, а тому підстави для віднесення відповідних витрат до майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відсутні.

Враховуючи вищевикладене та інформацію, що міститься в копіях касових чеків і медичних документах, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_9 у частині матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню і з ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» на його користь слід стягнути 6798,18 грн. (документально підтверджені витрати на придбання рекомендованих лікарських препаратів і послуг).

Вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Як роз`яснив Верховний суд у своїй Постанові від 20.02.2018 року по справі № 303/4076/15-к, згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Окрім того, Верховний суд у своїй Постанові від 25.08.2020 року по справі № 372/3192/18 підкреслив, що сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості фізичних, душевних, емоційних та моральних страждань ОСОБА_9 , перенесених ним у результаті отриманих тілесних ушкоджень, беручи до уваги, що внаслідок події ДТП він пережив сильний стрес, під час лікування був змушений терпіти фізичний біль, враховуючи принципи розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченого, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 30000 грн., на думку суду, є співрозмірною та компенсує завдану моральну шкоду.

Статтею 26-1 Закону передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому. Так, страховиком (у випадках, передбачених

підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

При цьому Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 року по справі № 357/12069/14-ц зазначив, що відшкодування моральної шкоди визначається у розмірі 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не від ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9 до ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» щодо відшкодування моральної шкоди підлягають задоволення з розрахунку 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну його здоров`ю, яка становить 339,91 грн.

З огляду на наведене, суд залишає поза увагою обґрунтування ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» про невизнання позову, викладені у відзиві на позовну заяву і додаткових поясненнях, і доводи захисника Губи А.І., викладені в письмових судових дебатах.

Положенням ч.1 ст.124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат, відповідно до п.1 ч.1 ст.118 цього Кодексу, належать витрати на правову допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 464/5823/17, провадження № 51-3506км19.

При визначенні суми відшкодування витрат на послуги адвоката суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, прийшла до висновку, що ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, понесені потерпілим витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки підтверджуються наданими доказами.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз № 11/10.1/393 від 15.05.2019 року і № 11/10.1/602 від 25.06.2019 року, які складають 785,05 грн. і 314,02 грн., що підтверджується довідками експертної установи (а.к.п.84,198).

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання за умови, що протягом одного року іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь потерпілого ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 ) 30000 (тридцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та 8000 (вісім тисяч) гривень у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, п/р НОМЕР_6 ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005, адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26) на користь потерпілого ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_5 ) 6798 (шість тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 18 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 339 (триста тридцять дев`ять) гривень 91 копійку моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

У задоволенні позову ОСОБА_5 в іншій частині – відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1099 (одну тисячу дев`яносто дев`ять) гривень 07 копійок (отримувач - ГУК у Дн-кій обл/м.Дніпро/24060300, ЄДРПОУ – 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) - UA438999980313020115000004569, код бюджетної класифікації - інші надходження, наявність відомчої ознаки – «00» без деталізації за відомчою ознакою, призначення платежу – за експертизи № 11/10.1/393 від 15 травня 2019 року та № 11/10.1/602 від 25 червня 2019 року, проведені Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України).

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко