Рішення № 100957155, 28.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

28 жовтня 2021 р. Справа №120/8972/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Тростянецької селищної ради (далі - відповідач) про:

- визнати протиправною бездіяльність Тростянецької селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 08.02.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області;

- зобов`язати Тростянецьку селищну раду на пленарному засіданні повторно розглянути заяву позивача від 08.02.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства на пленарному засіданні сесії Тростянецької селищної ради.

- стягнути судові витрати, а саме 908 грн (дев`ятсот вісім) судового збору та 10000 грн (десять тисяч) за надану професійну правничу допомогу адвокатом на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької селищної ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звернулась до Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак, відповідне рішення не прийнято.

На думку позивача, таке бездіяльність є протиправною, оскільки нормами ЗК України встановлено, що за наслідком розгляду клопотання має бути прийнято вмотивоване рішення та відмовлено може бути лише з підстав визначених ч.7 ст.118 ЗК України.

Ухвалою суду від 11.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у письмовому провадженні без виклику (повідомлення) сторін в порядку спрощеного позовного провадження.

25.10.2021 р. від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач перебуває у користуванні іншої особи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

08.02.2021 року позивач звернулася до Тростянецької селищної ради з заявою в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель, які знаходяться у розпорядженні Тростянецької територіальної громади, не надані у власність і не знаходяться ні в чиєму користуванні, згідно з наявною публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

У випадку відмови, просила надати змістовну та вмотивовану нормами чинного законодавства України відповідь, роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення, а також іншу інформацію, надання якої передбачається чинним законодавством України.

Листом від 26.02.2021 відповідач повідомив позивача, що вищевказана заява щодо надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства взята до відома та буде розглянута по черговості поступлення заяв про надання даних земельних ділянок.

Також, 22.04.2021 представник позивача звернувся адвокатським запитом до відповідача в якому просив надати інформацію про стан розгляду заяви ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 щодо надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, просив надати інформацію: 1. Чи підготовлено проект рішення Тростянецької селищної ради щодо надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою на запитувану земельну ділянку та оприлюднено на сайті Тростянецької селищної ради? У разі якщо проект рішення Тростянецької селищної ради ще не підготовлено чи не оприлюднено, вказати причини затягування розгляду її заяви щодо надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. 2. Чи розглядалась заява ОСОБА_1 щодо надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства постійною комісією з питань земельних відносин, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища? Якщо так, надати відповідні висновки та рекомендації постійної комісії та рішення Тростянецької селищної ради та протокол засідання вищевказаної комісії з даного питання. 3. Чи виносилося питання щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на сесію Тростянецької селищної ради? Якщо так, надати рішення Тростянецької селищної ради з даного питання.

Відповідач листом від 27.04.2021 надав відповідь на адвокатський запит в якому вказав, що заява позивача щодо надання позивачу земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства постійною комісією з питань земельних відносин, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища не розглядалася та дане питання на сесію не виносилося без зазначення мотивів та правових підстав такої бездіяльності.

Не погоджуючись з даною позицією суб`єкта владних повноважень, позивачка звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, як видно підставами для відмови у наданні дозволу є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дані підстави є вичерпними .

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно пункту 1 частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм видно, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту /документації землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не прийнято рішення ані щодо відмови, ані щодо надання дозволу на розробку технічної документації . Відтак, така бездіяльність є протиправною.

Визначаючись щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд виходить з наступного.

Абзацом 1 частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, у постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п.4 ч.2 ст.245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а ст. 122 ЗК України - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

На думку суду, в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності бездіяльності відповідача.

У свою чергу, згідно з приписами частини сьомої статті 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

При цьому, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаного замовником об`єкту вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що зумовлює неможливість з`ясування судом питання про наявність або відсутність підстав для надання відповідного дозволу позивачеві для зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

За таких обставин суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути клопотання позивача і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано рішення відповідача протиправним.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суду надано: Ордер Серії ВН №11687 від 02.08.2021, Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №587, договір про надання професійної правничої допомоги від 08.02.2021, Попередній орієнтовний розрахунок вартості правової допомоги складатиме 10000 грн.

Доказів сплати витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн до матеріалів справи не долучено, проте суд зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання суду, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас суд, при визначені суми витрат на правничу допомогу зважає наявність подібних спорів між сторонами, які є предметом розгляду в суді та подані одним і тим самим адвокатом до того ж самого відповідача, що безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви та заяв по суті позову.

З огляду на викладене суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 10000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, а показники часу на оформлення позову та заяв по суті справи, які зазначені адвокатом, є завищеними.

Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 3000 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Зобов`язати Тростянецьку селищну раду Гайсинського району Вінницької області на пленарному засіданні повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Тростянецька селищна рада (24300, вул. Соборна, 77, смт. Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ-04326224).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар: