Рішення № 100957145, 02.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 листопада 2021 р. Справа № 120/11893/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: Максимчук А.І.

представника відповідача: Лозінська І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "АДІС"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АДІС" (далі - позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2021 №4343/02-32-09-01.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ПП "АДІС", за результатами якої складено акт від 16.04.2021 №3891/02-32-09-01/31576283. Відповідно до змісту вказаного акту податковим органом встановлено порушення підприємством пп.230.1.2, 230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України та в подальшому винесено податкове-повідомлення рішення від 14.05.2021 №4343/02-32-09-01. Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 28.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі 18.10.2021.

13.10.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог ПП "АДІС" та вказав про наступне. Зокрема, аргументуючи правомірність дій податкового органу щодо призначення фактичної перевірки підприємства, представник відповідача посилається на норми ПК України та судову практику, висловлену у постановах ВС від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20.

Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган вказує В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що у ПП "АДІС" на території акцизного складу (№1005600) за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Вінницькі Хутори, вулиця Чехова, будинок 45-3 знаходяться в експлуатації п`ять резервуарів для реалізації та зберігання пального, а саме:

- резервуар РГС-8 місткістю 8 м3 в кількості 2 од.;

- резервуар місткістю 49 м3 в кількості 1 од.;

- резервуар (тип Р-50) місткістю 49,22 м3 в кількості 1 од.;

- резервуар (тип Р-50) місткістю 50,17 м3 в кількості 1 од.

ПП "Адіс" використовує паливний склад, до якого, в тому числі, входять два резервуари типу Р-50 на підставі договору оренди земельної ділянки та паливного складу від 01.11.2017.

Згідно з наданою ПП "АДІС" до перевірки оборотно-сальдовою відомістю бухгалтерського облік) по рах. 10 "Необоротні активи" (місця зберігання: паливний склад) встановлено, що на обліку у ПП "АДІС" на паливному складі знаходяться:

- блок пункт заправочний в кількості 2 од., що включає в собі 2 резервуари РГС-8 та 2 паливно- роздавальні колонки;

- резервуар місткістю 49 м3 в кількості 1 од.

Під час перевірки встановлено факт обладнання резервуарів (Р-50) в кількості 2 од. рівнемірами- лічильїкиками рівня пального зондами магнітострикційними моделі VISY-Stick Advanced 3200 mm (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2020 № ОУ-0000029):

-зав. № 136805, сертифікат відповідності від 17.02.2020 року UA.TR.001 23 19-20;

- зав. № 136806, сертифікат відповідності від 17.02.2020 року UA.TR.001 23 19-20.

На решті трьох резервуарах встановлено відсутність обладнання та незабезпечення реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального рівнемірами-лічильниками в кількості 3 одиниці.

Для відпуску пального з резервуарів використовуються:

- один горизонтальний вузол обліку нафтопродуктів, що виконує функцію витратоміра-лічильника, а саме: ZCE 5-48, заводський № 19161 ZQ;

- дві паливо-роздавальні колонки.

Документи щодо обладнання та введення в експлуатацію, повірку або оцінку відповідності рівнемірів-лічильників на вищезазначених резервуарах та витратомірів-лічильників ПП "АДІС" до перевірки не надало.

Посилаючись на норми п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України відповідач вказав, що при перевірці підприємства позивача встановлено порушення вказаних вище норм ПК України.

Крім того, представник відповідача вказав, що враховуючи висновки акту перевірки, ПП "Адіс" фізично не в змозі було зберігати пальне, а саме бензин та дизельне паливо в двох резервуарах, що в свою чергу підтверджує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішеня.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правовому допомогу у розмірі 8000 грн., оскільки вказана сума, на переконання податкового органу, є непропорційною до предмета спору.

У поданому відзиві представник просив замінити первинного відповідача ГУ ДПС у Вінницькій області на правонаступника - ГУ ДПС у Вінницькій області як територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44069150).

18.10.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат у справі.

Ухвалою суду від 18.10.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, замінено первинного відповідача у справі ГУ ДПС у Вінницькій області на правонаступника - ГУ ДПС у Вінницькій області як територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Ухвалою від 18.10.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 02.11.2021.

19.10.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній спростовуючи аргументи наведені у відзиві, просив задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 02.11.2021 представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав наведених у відзиві, наголошуючи на правомірності висновків податкового органу. В задоволенні позову просив відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПП "АДІС" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, код 31576283, за адресою: вул. Чехова, 29. кв. (офіс) 308. Адреса провадження діяльності Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, будинок 45-3.

Основним видом економічної діяльності є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

На підставі пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР, відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області ввід 06.04.2021 №1100-к проведено фактичну перевірку ПП "АДІС" за період з 01.07.2019 по 07.04.2021 за адресою Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, будинок 45-3.

В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що у ПП "АДІС" на території акцизного складу (№1005600) за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, вулиця Чехова, будинок 45-3 знаходяться в експлуатації п`ять резервуарів для реалізації та зберігання пального, а саме:

- резервуар РГС-8, місткістю 8 м.куб. в кількості 2 од,;

- резервуар, місткістю 49 м.куб. в кількості 1 од.;

- резервуар (тип Р-50), місткістю 49.22 м. куб. в кількості 1 од.;

- резервуар (тип Р-50), місткістю 50.17 м. куб. в кількості 1 од.

ПП "АДІС" використовує паливний склад, до якого, в тому числі, входять два резервуари типу Р-50 на підставі договору оренди земельної ділянки та паливного складу від 01.11.2017 року.

Згідно з наданої ПП "АДІС" до перевірки оборотно - сальдової відомості бухгалтерського обліку по рах. 10 "Необоротні активи" (місця зберігання: Паливний склад) встановлено, що на обліку у ПП "АДІС" на паливному складі знаходяться:

- блок пункт заправочний в кількості 2 од., що включає в собі 2 резервуари РГС-8 та 2 паливно-роздавальні колонки;

- резервуар, місткістю 49 м. куб. в кількості 1 од.

Під час перевірки встановлено факт обладнання резервуарів (Р-50) в кількості 2 од. рівнемірами-лічильниками рівня пального зондами магнітострикційними моделі VISY-Stick Advanced 3200 mm (акт здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) від 31.03.2020 № ОУ-0000029):

- зав. №136805, сертифікат відповідності від 17.02.2020 UA.TR.001 23 19-20;

- зав. № 136806, сертифікат відповідності від 17.02.2020 UA.TR.001 23 19-20.

На решті трьох резервуарах встановлено відсутність обладнання та реєстрацію в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального.

Згідно даних Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри від 31.03.2020, ПП "АДІС" не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі дві паливно-роздавальні колонки та три резервуари.

Документи щодо обладнання та введення в експлуатацію, повірку або оцінку відповідності рівнемірів-лічильників на вищезазначених резервуарах та витратомірів-лічильників ПП "АДІС" не надано.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 16.04.2021 №3891/02-32-09-01/31576283, згідно висновків якого встановлено порушення підприємством:

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 та пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме не обладнано рівнемірами лічильниками рівня пального та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі - 3 резервуари та відсутні позитивні результати повірки або оцінки відповідності та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі - 2 витратоміри-лічильники, а саме 2 паливно-роздавальні колонки;

- підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 та пункту 21 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме розпорядником акцизного складу уніфікований номер 1005600 не подано до центрального органу виконавчої влади «Довідку про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального за 18.12.2020.

Не погоджуючись з висновками ату перевірки позивачем 28.04.2021 направлено заперечення на акт перевірки.

Рішенням ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.05.2021 №15229/6/02-32-09-01-14 заперечення ПП "АДІС" від 28.04.2021 залишено без задоволення, а висновки акта перевірки від 16.04.2021 №3891/02-32-09-01/31576283 без змін.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2021 №4343/02-32-09-01 про застосування фінансових санкцій у розмірі 100 000,00 грн.

Крім того, позивач скориставшись, процедурою адміністративного оскарження, оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.05.2021 №4343/02-32-09-01 до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 31.08.2021 №19844/6/99-00-06-03-01-06 скаргу платника залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та вказуючи, що фактична перевірка підприємства була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення, слугував викладений в Акті фактичної перевірки висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 та пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у зв`язку з встановленням факту експлуатації 5 резервуарів для зберігання пального, зокрема 3 з них без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі рівнемірів-лічильників та відсутності позитивних результатів повірки або оцінки відповідності без зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 2 витратоміри-лічильники, а саме 2 паливно-роздавальні колонки.

Відповідно до пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

За визначенням підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщенні або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

За змістом підпункту 230.1.2 пункту 320.1 статті 320 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Положеннями підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України також передбачено, витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно з абзацом 9 підпункту 230.1.2 пункту 320.1 статті 320 ПК України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Пунктом 128-1.1 статті 128 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра- лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 000, 00 грн. за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.

Пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Тобто, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Відповідно до вимог ст. 230 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок № 891).

Згідно п. 2 Порядку № 891 витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах; рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара; резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці; обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Отже, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Таким чином, обов`язок обладнання витратомірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом з акцизного складу та рівнеміром-лічильником на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, поширюється на розпорядника акцизного складу незалежно від здійснення фактичного відпуску нафтопродуктів. Самого факту зберігання пального на акцизному складі достатньо для необхідності виконання його розпорядником обов`язку із встановлення згаданого обладнання на резервуари та точки відпуску до 01.01.2020.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем ПП "АДІС" у перевіряємому періоді з 01.07.2019 по 07.04.2021 використовувало у господарській діяльності введені в експлуатацію стаціонарні резервуари: резервуар (тип Р-50) місткістю 49,22 м.куб. в кількості 1 од. та резервуар (тип Р-50) місткістю 50,17 м. куб. в кількості 1 од., що підтверджено актом перевірки, податковою звітністю по акцизному податку, акцизними накладними та про що повідомляв платник шляхом подання повідомлень про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП.

В контексті встановлених обставин у даній справі, сторонами не заперечувався той факт, що решта об`єктів, належних ПП "АДІС", не експлуатувались позивачем, а саме:

- блок пункт заправочний (резервуар РГС-8 місткістю 8 куб.м, з паливороздавальною колонкою) - за кодом 118 інвент. номер 93.

- блок пункт заправочний (резервуар РГС-8 місткістю 8 куб.м, з паливороздавальною колонкою) - за кодом 129 інвент. номер 96,

- резервуар місткістю 49 куб.м. - код 183 інвент. номер 160, виведені з експлуатації.

В підтвердження вказаних обставин матеріали справи містять:

- висновок Випробувальної лабораторії дефектоскопії ТОВ "Еколайнсервіс 1" від 19.12.2019 по результатах комплексної дефектоскопії резервуару автозаправного блок-пункту - 8 (АБП -8) за зав. номером 8330 та інвентарним номером 93, де зазначено: виявлено незначну одиночну корозію донної частини резервуару, 2 наскрізні отвори на донній частині резервуару, відхилення від паспортної товщини металу, залишкова товщина металу поза допустимої межі; висновок - стан резервуару незадовільний, не може бути допущено до подальшої експлуатації. Про що зроблено запис 19.12.19 р. у техпаспорті;

- висновок Випробувальної лабораторії дефектоскопії ТОВ "Еколайнсервіс 1" від 19.12.2019 по результатах комплексної дефектоскопії резервуару автозаправного блок-пункту - 8 (АБП -8) за зав. номером 8302 та інвентарним номером 96, де зазначено: виявлено незначну одиночну корозію донної частини резервуару, 4 наскрізні отвори на донній частині резервуару, 1 наскрізний отвір на основному металі резервуару, відхилення від паспортної товщини металу, залишкова товщина металу поза допустимої межі; висновок - стан резервуару незадовільний, не може бути допущено до подальшої експлуатації. Про що зроблено запис 19.12.19 у техпаспорті;

- висновок Випробувальної лабораторії дефектоскопії ТОВ "Еколайнсервіс 1" від 19.12.2019 по результатах комплексної дефектоскопії резервуару РГС-50 зав. номер відсутній, інвентарний номер 160, де зазначено: виявлено осередкову корозію нижньої твірної частини резервуару, 12 наскрізних отворів на донній частині резервуару, відхилення від паспортної товщини металу, залишкова товщина металу поза допустимої межі; висновок - стан резервуару незадовільний, не може бути допущено до подальшої експлуатації. Про що зроблено запис 19.12.2019. у техпаспорті;

- Акт про тимчасове виведення основних засобів з експлуатації від 30.12.2019, згідно якого Комісією прийнято рішення про те що: об`єкти основних засобів є аварійними, підвищеної небезпеки для експлуатації; об`єкти основних засобів тимчасово вивести з експлуатації 31.12.2019 до з`ясування засновником питань про ліквідацію об`єктів; бухгалтерії забезпечити не нарахування амортизації вказаних об`єктів з 31.12.2019 року; опломбувати об`єкти, провести інвентаризацію наявних нафтопродуктів на паливному складі с. Вінницькі хутори, вул. Чехова, буд.45/3.

- Наказ 30.12.2019 №30 ОД, згідно якого прийнято рішення: 1) опломбувати основні засоби підприємства, які знаходяться на території: Вінницький район, с. Вінницькі хутори, вул. Чехова, буд.45/3 : блок пункт заправочний (резервуар РГС-8 місткістю 8 куб.м, з паливороздавальною колонкою) - код 118 інвент. номер 93. блок пункт заправочний (резервуар РГС-8 місткістю 8 куб.м, з паливороздавальною колонкою) - код 129 інвент. номер 96, резервуар місткістю 49 куб.м. - код 183 інвент. номер 160; 2) вивести з експлуатації вказані об`єкти 31.12.2019, як аварійні, підвищеної небезпеки, непридатні до використання та відновлення;

- Акт про опломбування об`єктів на паливному складі ПП "АДІС" від 31.12.2019;

- наказ від 04.01.2019 р. № 4 ОД "Про призначення постійно діючої комісії з основних засобів";

- відомість нарахування амортизації по основних засобах за 2019 рік, 2020 рік та 1 квартал 2021 р.;

Так, під час під час розгляду справи, представником відповідача не було спростовано, що об`єкти контейнерних АЗС: блок пункт заправочний (резервуар РГС-8 місткістю 8 куб.м, з паливороздавальною колонкою) - за кодом 118 інвент. номер 93 та блок пункт заправочний (резервуар РГС-8 місткістю 8 куб.м, з паливороздавальною колонкою) - за кодом 129 інвент. номер 96, опломбовані; не використовувалися на дату фактичної перевірки - квітень 2021 р.

Що на переконання суду виключає необхідність обладнання вказаних об`єкті та реєстрацію в Єдиному Державному реєстрі рівнемірів-лічильників, витратомірів-лічильників щодо об`єктів, які не перебувають в експлуатації, та більше того є непридатними для експуатації.

Стосовно позиції контролюючого органу про фізичну неспроможність зберігання пального позивачем в двох резервуарах, суд вказує про наступне.

Матеріали адміністративної справи містять докази того, що в користуванні позивача на підставі договору оренди майна від 01.03.2018 укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 перебували 2 (два) блок пункти заправочні місткістю 8000 літрів кожен. Крім того, в підтвердження вказаної позиції представника позивача свідчать: акт прийому-передачі майна до Договору оренди майна від 01.03.2018, акт повернення майна з оренди згідно Договору оренди майна від 01.03.2018, акт надання послуг оренди нерухомого майна за грудень 2019 року, акт надання послуг оренди нерухомого майна за лютий 2020 року, акт надання послуг оренди нерухомого майна за січень 2020 року, акт надання послуг оренди нерухомого майна за березень 2020 року, договір від 17.12.2019 №17122019.

Таким чином, на переконання суду, аргументи відповідача щодо того. що наведенні ліміти обсягу пального станом на 26.12.2019, 27.03.2020, 30.03.2020 у даних СЕАРП та СЕ не перевищують сумарний об`єм резервуарів, що перебували у використанні позивача, спростовуються вищевказаними документами, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

В свою чергу твердження відповідача про відсутність у ЄР податкових накладних виписаних та зареєстрованих ТОВ "Еколайнсервіс 1" на надання послуг дефектовки резервуарів ПП "АДІС", спростовуються умовами договору від 17.12.2019 №17122019.

Суд зауважує, що відповідно до договору від 17.12.2019 №17122019 укладеного між ПП "АДІС" (замовник) та ТОВ "Еколайнсервіс 1" (підрядник), замовник доручив, а підрядник зобов`язався виконати обслуговування резервуарів, розташованих на складі ПММ (с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, 45-3), що належить ПП "АДІС". Згідно п.1.4 якого строк виконання робіт по договору до 17.12.2021 та за сприятливих погодніх умов (відсутність дощу, заморозків, снігопаду). Згідно п.2.2 розрахунки за проведені роботи виконуються після проведення всіх етапів фактично виконаних робіт згідно з виставленим підрядником рахунків. При цьому згідно з п.2.3.1 замовник протягом 5 банківських днів після повного виконання всіх етапів робіт здійснює оплату у розмірі 100% вартості робіт.

Разом з тим, на переконання суду, відсутність розрахунків між позивачем та ТОВ "Еколайнсервіс 1" жодною мірою не свідчить про відсутність факту надання даною юридичною особою певних послуг та не спростовує факту дефектоскопії резервуарів та неможливості їх експлуатації. Крім того, відповідачем не спростовано факти дефектності вказаних резервуарів.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2021 №4343/02-32-09-01.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання представника позивача на протиправність наказу від 06.04.2021 №1100к, як на підставу для скасування оскаржуваних рішень, оскільки він не є предметом оскарження за цією позовною заявою.

До того ж, відповідний наказ вже вичерпав свою дію та в межах цієї адміністративної справи, встановлено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінюючи правомірність дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270 грн..

Відтак, враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню в сумі 2270 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

В той же час, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

В даному ж випадку, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача витяг з договору про надання правової допомоги від 18.02.2019 №03-02/2019, детальний опис робіт (наданих послуг) від 18.10.2021 та копію платіжного доручення від 12.10.2021 №1060 про сплату гонорару в сумі 8000 грн.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В даному ж випадку, слід враховувати, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 8000 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №4343/02/32-09-01 від 14.05.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь приватного підприємства "АДІС" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Приватне підприємство "АДІС" (вул. Чехова, 29, к.308, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 31576283)

Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.11.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович