Рішення № 100957137, 08.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 листопада 2021 р. Справа № 120/9464/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, бездіяльності відповідача щодо не здійснення повного розрахунку при звільненні зі служби в поліції в частині не виплати грошової компенсації за 20 невикористаних календарних днів основної щорічної відпустки за 2020 рік та за 28 невикористаних календарних днів щорічної додаткової, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2019-2020 роки.

З метою виплати грошової компенсації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 17.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Установлено строки для подання заяв по суті.

10.09.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що на підставі ч. 10 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-XIII) та пункту 8 розділу III Порядку № 260, виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Таким чином, підстави для нарахування і виплати компенсації за невикористані дні відпустки у роках, які передують року звільнення - відсутні.

Щодо грошової компенсації за невикористану відпустку відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, відповідач вказує, що відповідно до вимог частин 9 і 10 статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, на думку відповідача, позивач з урахуванням правового висновку Верховного Суду від 13.06.2018 по справі № 545/1881/16 не має права на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив таке.

Позивач є учасником бойових дій з 14.08.2015, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 , що видане УМВС у Вінницькій області (а.с. 11).

Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 18.01.2021 № 6 о/с позивача звільнено зі служби в поліції 19.01.2021, за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" за власним бажанням (а.с. 12).

Позивачу при звільненні не було надано щорічну основну відпусту за 2020 рік та щорічну додаткову відпустку, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З метою нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2020 рік, а також додаткову відпустку за період з 2019 по 2020 рік представник позивача 05.02.2021 звернувся до відповідача із адвокатським запитом (а.с. 13-14).

Листом від 16.02.2021 № С-5аз/05/12/2021 позивача повідомлено про відмову у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпустки (а.с. 15).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2019 по 2020 рік, як учаснику бойових дій та зобов`язання виплатити таку компенсацію, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли з приводу реалізації позивачем права на соціальну відпустку, визначеного положеннями Закону України "Про відпустки" від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі - Закон від 15.11.96 № 504/96-ВР), Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон від 02.07.2015 № 580-VIII), Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 № 3551-XII (далі - Закон від 22.10.93 № 3551-XII).

Відповідно до ст. 4 Закону від 05.11.96 № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно ст. 16-2 Закону від 05.11.96 № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 5 Закону від 22.10.93 № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

За приписами п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону від 22.10.93 № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є учасником бойових дій з 14.08.2015, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону від 22.10.93 № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Закон від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Службовий час і час відпочинку поліцейських регулюється ст. 91 - 93 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII.

Приписами ч. 2 ст. 92 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

За приписами ч. 9 та 10 ст. 93 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Вказаний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідно до п. 8 Розділу III Порядку № 260 встановлено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Водночас, положеннями абз. 8 п. 8 розділу III Порядку № 260 встановлено, виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону від 05.11.96 № 504/96-ВР та ст. 12 Закону від 22.10.93 № 3551-XII.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.04.2018 по справі № 805/5111/15-а, від 07.05.2020 по справі № 360/4127/19, від 31.05.2021 по справі № 200/13837/19-а, від 31.05.2021 по справі № 200/13348/19-а

На переконання суду, в рамках спірних правовідносин, пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону від 22.10.93 № 3551-XII, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Таким чином, на момент звільнення позивача, відповідачем протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону від 22.10.93 № 3551-XII.

Судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, не використав дні додаткової відпустки у 2019 - 2020 роках, а отже набув право на отримання грошової компенсації замість них у зв`язку із звільненням зі служби.

Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, позивачу не проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону від 22.10.93 № 3551-XII, за 2019 - 2020 роки. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача, як учасника бойових дій, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним щорічну додаткову відпустку за 2019-2020 рік. Отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Втім, суд не вбачає підстав для визначення конкретної кількості календарних днів додаткової відпустки, за які позивачу має бути сплачено грошову компенсацію, адже це питання повинно вирішуватись самим відповідачем під час виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, у цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Щодо доводів відповідача про те, що до спірних правовідносин має бути застосовано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.06.2018 у справі № 545/1881/16, то суд уважає за необхідне зазначити таке.

У справі № 545/1881/16 спір виник з приводу того, що відповідач (орган місцевого самоврядування) не провів компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із розрахунку розміру середньоденної заробітної плати відповідно до статті 16 Закону України "Про відпустки", статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", пункту 17 статті 13 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, обставини у цій справі не є подібними до правовідносин, що були предметом спору у справі № 545/1881/16.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 по справі № 360/1362/20.

Щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку терміном 20 днів за 2020 рік та зобов`язати виплатити таку компенсацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до ч. 8 - 11 ст. 93 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Як вже зазначалося судом, положеннями абз. 8 п. 8 розділу III Порядку № 260 встановлено, виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону. При цьому, як свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, зокрема: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Тобто, законодавець не виключає випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, а навпаки, закріплює право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, з нормативного тлумачення наведених правових норм висновується, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку - це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.

Відтак, з огляду на не врегулювання приписами Закону від 02.07.2015 № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд приходить до висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 в справі № 826/8185/18, від 04.02.2021 у справі № 160/5393/19, від 11.02.2021 у справі № 160/13220/19, від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20, від 31.03.2021 у справі № 200/9828/19-а.

При цьому, суд звертає увагу, що постановою Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16 та висловлено позицію, що правильним є правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі № 826/8185/18.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним щорічну оплачувану відпустку за 2020 рік, однак відповідач протиправно не виплатив позивачу компенсацію за дні невикористаної відпустки.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним щорічну основну відпустку за 2020 рік. Отже в цій частині позовні вимоги теж підлягають задоволенню.

Втім, суд не вбачає підстав для визначення конкретної кількості календарних днів щорічної основної відпустки, за які позивачу має бути сплачено грошову компенсацію, адже це питання повинно вирішуватись самим відповідачем під час виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, у цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2020 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби 19.01.2021.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2020 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби 19.01.2021.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби 19.01.2021.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби 19.01.2021.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 10; код ЄДРПОУ - 40108672)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна