Рішення № 100956256, 02.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2555/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2555/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (вул. Каботажний спуск, буд. 1, м. Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 14291113))

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, буд. 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 56 113,20грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції учасників справи.

20.08.2021 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» стягнути з відповідача 56 113,20грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Позивач вказує, що відповідно до залізничної накладної № 52520103 від 08.01.2021 вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» був відвантажений насипом вантаж (пшениця) у вагонах № 95651949 та № 95530358.

Так, позивач зазначає, що під час переважування вказаних вагонах по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме: виявлено ознаки нестачі вантажу у вагоні №95651949 у розмірі 4 050 кг та у вагоні №95530358 - 2 950 кг, що підтверджується актами про виявлення нестачі вантажу від 12.01.2021, складеними працівниками ТОВ СП «Нібулон».

Як вказує позивач, ТОВ СП «Нібулон» 12.01.2021 телефонограмами від 12.01.2021 № 12/35 та № 12-2/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вагонів № 95651949, № 95530358 та скласти комерційні акти. Однак, за ствердженнями позивача, листом від 13.01.2021 № 12/М станцією Миколаїв-Вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаних вагонів.

Так, ТОВ СП «Нібулон» 13.01.2021 подало скаргу № 349/3-21/35 на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційних актів, однак виробничий підрозділ «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» листом від 13.01.2021 № ДН5-07/22 повідомив Товариство про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу із вищевказаних вагонів та задоволення скарг.

Крім того, як зазначає позивач, ТОВ СП «Нібулон» 14.01.2021 за № 14/35 телефонограмою запропонувало керівництву станції Миколаїв-Вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагонів №№95651949, 95530358 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Наразі позивач звертає увагу суду, що відповідно до п. 3.4 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 у разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарженні дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Як вказує позивач, 14.01.2021 щодо вагонів №№95651949, 95530358 було розпочато приймання вантажу за участю експертів РТПП Миколаївської області, за результатами якої 14.01.2021 було складено акт експертизи №120-0024, відповідно до п. 6 якого завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів.

При цьому 14.01.2021 комісією у складі працівників ТОВ СП «Нібулон» були складені акти приймання продукції за кількістю № 2 і № 3 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРМР від 15.06.65 № П-6 щодо вагонів №№95651949, 95530358. Як зазначає позивач, зазначені акти були складені лише за участю представників ТОВ СП «Нібулон».

Так, позивач вказує, що вищезазначеними актами експертизи та актом приймання продукції за кількістю було встановлено наступне: у вагоні № 95530358 на першому розвантажувальному бункері від сходів, зі сторони штурвалів в нижній частині, в місці прилягання кришки до корпусу бункера нанесена монтажна піна свіжого походження по всьому периметру, у щілинах видно зерна пшениці, на середньому розвантажувальному бункері, зі сторони штурвалів в нижній частині, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 40 см, у якому видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці, в місці зазору є механічний вплив на бункер у вигляді подряпин свіжого походження; у вагоні №95651949 на середньому розвантажувальному бункері, зі сторони штурвалів та з протилежної сторони від штурвалів в нижніх частинах, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазори довжиною по 35 см в кожному, у яких видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці, в місці зазорів є сліди від механічного впливу на кришки бункерів у вигляді подряпин свіжого походження.

Крім того, після зняття пломб було виявлено наступне: у вагоні № 95530358 між 1 (першим) та 2 (другим) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 2,50 м та завглибшки візуально до 0,40 м, між 2 (другим) та 3 (третім) люками також є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 1,50 м та завглибшки візуально до 0,30 м, від поверхні вантажу, з чітко позначеними смугами по ширині вагону, характерними для стікаючого вантажу, направленими у бік першого та середнього розвантажувальних люків (зі сторони штурвалів), які мають зазор та механічний вплив на бункери; у вагоні №95651949 між 2 (другим) та 3 (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 5,00 м та завглибшки візуально до 0,40 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по всій ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік середнього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів, та з протилежної сторони від штурвалів), який має зазори та сліди від механічного впливу на бункер.

При цьому, за ствердженнями позивача, усі перелічені докази містять однаковий висновок про те, що візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститись недоліку вантажу. Наявність зазору, поглиблення у вигляді воронки (порожнини), а також механічний вплив на бункери у вигляді подряпин свіжого походження, затиснутих і роздавлених зерен пшениці, не передбачених технічною конструкцією вагонів, на думку позивача, свідчить про технічну несправність (пошкодження) вищевказаних вагонів та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Так само, наявність поглиблень у вигляді воронки (порожнини) вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення.

Вищевказані обставини, за ствердженнями позивача, свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагонів, а отже відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця). Більше того, як вказує позивач, таких ушкоджень під час відправлення вагонів не було, вантаж було завантажено у справні вагони, що додатково свідчить про факт виникнення нестачі вантажу саме під час його перевезення залізницею.

Крім того, як додає позивач, усі вищезазначені обставини підтверджуються поясненнями працівників ТОВ СП «Нібулон». Також позивач звертає увагу, що наявність поглиблень у вигляді воронки (порожнини) свідчить про виникнення нестачі вантажу саме під час його перевезення.

Наразі позивач зауважує, що після переважування вантажу (нетто) у вищевказаних вагонах № 95651949, 95530358 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 4050 кг та 3000 кг відповідно, що підтверджується наступними доказами: актом експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0024 від 14.01.2021, актами приймання продукції за кількістю № 2 і № 3 від 14.01.2021, актами виявлення нестачі вантажу від 12.01.2021. Окремо позивач звертає увагу суду, що вищезазначений акт експертизи РТПП Миколаївської області може вважатись належним доказом нестачі вантажу, відповідно до п. 3.13 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601.

При цьому позивач посилається на положення ст. 115 Статуту залізниць України, п. 2.7 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» та зазначає, що дійсна вартість вантажу може встановлюватись на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером та згідно з довідкою від 09.07.2021 № 8323-2/3-21/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП «Нібулон» (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 52520103 від 08.01.2021), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагонах № 95651949, 95530358 складає 8800,00 грн. (у т. ч. ПДВ).

Враховуючи положення п. 7. Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, та пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, позивачем здійснено розрахунок вартості нестачі вантажу, за яким загальна вартість нестачі у вказаних вагонах становить 56113,20 грн.

Наразі, посилаючись на п. 3.9 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601, позивач вважає, що у даному випадку мова йде саме про технічну несправність (пошкодження) спірних вагонів, у зв`язку з тим, що вагони №№ 95651949, 95530358 є вагонами-зерновозами (про що зазначено у відомості вагонів до спірної накладної), а отже, за своїм функціональним призначенням придатні для перевезення зернових культур, тому у комерційному відношенні, на думку позивача, вагони з виявленою нестачею вантажу є справним.

Проте, як стверджує позивач, зазначені вагони на станцію призначення прибули у технічно не справному стані, а саме поглиблення у завантажувальних люках, зазори, конусоподібні поглиблення у вигляді воронки (порожнини), наявність механічних впливів на бункери у вигляді подряпин свіжого походження, затиснуті та роздавлені зерна пшениці у зазорах бункерів, що свідчить про наявність слідів силового впливу на вагон, а відтак про виникнення нестачі вантажу у процесі його перевезення.

Водночас позивач додає, що ТОВ СП «Нібулон» отримано лист ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» № 50-01-36/1337 від 28.07.2016, яким завод-виробник вагонів-зерновозів підтвердив той факт, що наявність будь-яких щілин діючими технічними вимогами до вагонів зерновозів не допускається.

Також позивач посилається на витяг з вагового журналу за 08.01.2020 щодо зважування завантажених вагонів №№ 95651949, 95530358 за накладною № 52520103 від 08.01.2021, та на технічний паспорт на ваги, що знаходяться на станції Сватово Донецької залізниці (станції відправлення вантажу за спірною накладною), з яких вбачається, що у вагон № 95651949 на станції відправлення було завантажено 69800 кг вантажу, у вагон № 95530358 на станції відправлення було завантажено 64900 кг вантажу, що також підтверджується і відомістю вагонів до спірної накладної.

За ствердженням позивача, маса переданого до перевезення вантажу визначена на справних вагонних вагах № 304 та про справність цих ваг свідчать відповідні відмітки у технічному паспорті про проходження повірок та оглядів, однак по прибуттю вантажу у зазначених вагонах було виявлено нестачу переданого до перевезення вантажу в розмірі 4050 кг та 3000 кг.

Отже, на переконання позивача, залізниця за залізничною накладною № 52520103 від 08.01.2021 у відповідних вагонах на станції призначення видала на 4050 кг та 3000 кг вантажу менше, ніж було передано до перевезення. При цьому, як вказує позивач, у п. 15 спірної накладної під час відправлення вантаж було розміщено та закріплено відповідно до наявних на той час правил перевезення вантажів насипом, з огляду на що вказані обставини свідчать про порушення умов договору перевезення вантажу у зв`язку з його нестачею під час перевезення, а відтак залізниця, як перевізник, повинна відшкодувати вартість нестачі відповідно до вимог діючого законодавства.

Так, на думку позивача, у даному випадку наявні усі складові, необхідні для притягнення залізниці до відповідальності, а саме: факт нестачі та її розмір встановлений належними та допустимими доказами; вартість нестачі визначена позивачем відповідно до вимог діючого законодавства; відсутні підстави для звільнення перевізника (залізниці) від встановленої законом відповідальності за нестачу вантажу.

10.09.2021 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов (вх. № 23982/21), відповідно до якого відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Так, відповідач вказує, що відповідно до накладної № 52520103 12.01.2021 на станцію Миколаїв-Грузовий Одеської залізниці за станції Сватово Донецької залізниці прибули вагони з вантажем - пшениця.

Також, відповідач вказує, що як вбачається з графі 53 накладної вантаж був розкредитований представником ТОВ СП «Нібулон» тієї ж доби о 07 год. 22 хв. та переданий на під`їздну колію позивача.

Відповідно до п. 5 договору № ДН-4/98 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ СП «Нібулон» від 30.06.2016, вагони для під`їзної колії подаються локомотивом Залізниці на колію № 11 станції Миколаїв-Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера ст. Миколаїв-Вантажний, здавання вагонів провадиться на колії № 11 ст. Миколаїв-Вантажний, подальший рух вагонів виконується локомотивом Ольшанської філії ПрАТ «КДМППЗТ».

Як вказує відповідач, позивачем при прийманні вагонів не було дотримано порядку, визначеному Правилами видачі вантажів. Від позивача вимоги чи письмової заяви щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, не надходило. При приймально-передавальних операціях комерційних та технічних несправностей виявлено не було, підписання пам`ятки про подавання вагонів №41 представником позивача без пред`явлення вимоги щодо проведення комісійної видачі вантажу відповідно до п. 23 Правил видачі вантажів.

На переконання відповідача, підписання представником ТОВ СП «Нібулон» Тимчук А.В. пам`ятки про подавання вагонів №41 без зауважень свідчить, що позивач прийняв технічно справний вагон з цілісними ЗПП (які відповідають перевізним документам).

Відповідач зауважує, що акти про технічний стан вагонів не складалися, висновки експерта з цього приводу не надавалися та не могли бути надані, адже експерт не може встановлювати технічну справність чи не справність вагону як і позивач, тому, відповідальність за збереження вантажу не може бути покладена на відповідача.

Оскільки представниками позивача за результатами огляду, проведеного при приймально-передавальних операціях, було підписано Пам`ятку про подавання вагонів №41, ніяких виявлених несправностей, пошкоджень або явних ознак втручання під час видачі вагонів не було, а докази зворотного в матеріалах справи відсутні, відповідач вважає доведеним той факт, що спірні вагони були видані представнику позивача у технічно справному стані з цілісними ЗПП (які відповідають перевізним документам).

Відповідач звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що пошкодження розвантажувальних бункерів сталися саме під час перевезення, а акти експертизи не містять ніяких висновків щодо моменту виникнення цих пошкоджень, а лише констатують факт розбіжності між масою вантажу, зазначеною у перевізних документах та масою вантажу, визначеною шляхом зважування цих вагонів.

Відповідач наголошує, що про виявлення нестачі вантажу одержувачем було заявлено вже після фактичної видачі спірних вагонів з вантажем та його забирання зі станції на власну територію, де усю відповідальність по забезпеченню схоронності вантажу несе одержувач, а відтак підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу на залізницю відсутні, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що втрата вантажу сталася з вини залізниці до моменту його видачі одержувачу.

Також відповідач заперечує стосовно розгляду акту експертизи від 1.01.2021 № 120-0024 як належного та допустимого доказу оскільки AT «Укрзалізниця» вважає наданий Акт експертизи неналежним доказом по справі, який не відповідає вимогам чинного законодавства України про проведення судових експертиз, як того вимагає ч. 1 ст. 98 та ст. 101 ГПК України, складений з чисельними порушеннями діючого законодавства.

Крім того, на переконання відповідача, відсутність передбачених ч. 6 ст. 98 ГПК України обов`язкових відомостей в акті експертизи не тільки ставить під сумнів досвід та кваліфікацію експерта Гончаренко С.В., а й позбавляє складений акт експертизи доказового значення з урахуванням інших порушень при проведенні експертизи, зокрема, п. 30 Правил видачі вантажів.

З огляду на зазначене, відповідач вважає акт експертизи неналежним та недопустимим доказом, на підставі якого не можливе встановлення обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, зокрема щодо технічної справності чи несправності вагону.

17.09.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 24702/21), в якій позивач, крім раніше зазначеного, наголосив на тому, що вважає неправомірними твердження відповідача про те, що вимога про перевірку вантажу у вагонах, які подаються на під`їзну колію, повинна бути заявлена виключно в момент подавання вагону у відповідному пункті, встановленому у договорі, оскільки п. 23 Правил видачі вантажів не передбачає імперативного припису заявляти її саме у цей строк.

Так, позивач вказує, що даний строк за своєю суттю не є присічним, оскільки при передаванні завантажених вагонів сторони проводять лише їх зовнішній огляд, який може тривати до 1 хв., без підлазання під вагони та без перевірки маси брутто завантажених вагонів (п. 76 Статуту, п. 3.15 Інструкції ТОВ СП «Нібулон» з охорони праці для прийомоздавальника № 59-П), виходячи з чого позивач робить висновок про те, що отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону. Крім того, як вказує позивач, він повідомив відповідача про нестачу вантажу 12.01.2021 щодо вагонів №№ 95651949, 95530358, що підтверджується телефонограмами № 12/35 та № 12-2/35 від 12.01.2021 після подавання вагонів, однак відповідачем не надано жодного належного доказу впливу на вантаж та/або на вагони з боку позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагонів до моменту проведення експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0024, а відтак позиція відповідача, що нестача сталась внаслідок вини позивача, за ствердженнями останнього, не підтверджується жодним доказом та ґрунтується лише на припущеннях.

Також позивач вважає помилковими посилання відповідача на приписи ч. 3 ст. 310 ГК України, яка закріплює, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення, оскільки з поданих позивачем доказів вбачається, що нестача вантажу відбулась саме під час перевезення вантажу, особливо з огляду на відсутність будь-яких доказів впливу на вагони з боку позивача після їх забирання. Отже, як вказує позивач, саме перевізник вважається винним у нестачі вантажу до тих пір, доки він не доведе належними доказами відсутність своєї вини у такій нестачі.

До того ж позивач звертає увагу суду на те, що відомості, які наведені у залізничній накладній № 52520103 від 08.01.2021 свідчать, що завантаження вантажу у вагони здійснено відправником і ним же вказані вагоні запломбовані ЗПП, в свою чергу перевізником жодних зауважень щодо неправильного накладення ЗПП на вагони, або відсутності ЗПП на вагонах не надано і вантаж прийнятий до перевезення. Наразі позивач додає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження невірного визначення маси вантажу при навантаженні у відповідний вагон. Поряд з цим позивач наголошує, що будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при його прийняті до перевезення та укладанні договору перевезення (накладної) не було, а тому відповідач не скористався своїм правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України, якою передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу та прийнявши вантаж до перевезення (фактично уклавши договір перевезення) погодився із масою вантажу визначеною відправником.

Таким чином, за ствердженнями позивача, приймаючи до уваги те, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, відбулися не з її вини, а тому враховуючи встановлені в акті експертизи РТПП Миколаївської області після зняття непошкоджених пломб обставини наявності пошкоджень вагонів, а також прибуття вантажу в меншій кількості, ніж прийнято до перевезення, позивач вважає, що нестача вантажу відбулась саме під час перевезення, що виключає можливість звільнення перевізника від відповідальності на підставі ст. 111 Статуту залізниць України.

Щодо безпідставної відмови відповідача скласти комерційний акт та можливості покладення на залізницю відповідальності за нестачу вантажу без комерційного акту позивач із посиланнями на ст. 52, п.п. А ст. 129 Статуту залізниць України вказує, що ТОВ СП «Нібулон» відповідними телефонограмами заявило про існування обставин невідповідності маси вантажу у спірних вагонах та вимагало перевірити масу вантажу, з огляду на що залізниця була зобов`язана скласти відповідний комерційний акт в силу вищезгаданих положень, проте всупереч вищезазначеним положенням Статуту залізниць України остання безпідставно відмовилась проводити комісійну видачу вантажу та складати комерційний акт, а також в задоволені скарги на відмову у складанні комерційного акту було безпідставно відмовлено.

Наразі позивач звертає увагу, що не тільки комерційний акт може бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, адже встановити відповідальність залізниці можливо і на підставі інших доказів, оскільки відповідно до пп. “б” ст. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Стосовно моменту виявлення технічної несправності вагонів та ознак нестачі вантажу позивач зазначає, що у даній справі відповідні технічні несправності вагонів, у яких було виявлено нестачу вантажу мали прихований характер і виникли у процесі перевезення вантажу. Крім того, за ствердженнями позивача, у працівника ТОВ СП «Нібулон», який здійснює забирання вагонів зі станції призначення, одна хвилина на вагон на те, щоб провести усі необхідні дії для приймання вагону, перш за все - перевірити наявність пломб та відповідність номерів цих пломб номерам, зазначеним у перевізному документі. При цьому позивач зауважує, що для того, щоб помітити відповідні щілини у розвантажувальному люці вагону працівнику ТОВ СП «Нібулон» необхідно було б підлізти під вагон на залізничній колії, що було би порушенням вимог правил охорони праці та ставило б під загрозу життя та здоров`я працівника підприємства.

Щодо охорони вантажів у вагонах позивач зазначає, що викрадення (або інше незаконне вилучення) вантажу на території Перевантажувального терміналу (тобто після його забирання на під`їзній колії) фактично унеможливлене у зв`язку високим рівнем охорони цього об`єкту загалом та матеріальних цінностей зокрема.

Стосовно відсутності зауважень у пам`ятці про забирання вагонів та виникнення нестачі нібито після видачі вагону вантажоодержувачу позивач вказує, що процедура складання пам`яток про подавання вагонів врегульована Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, якими не передбачено ані права, ані обов`язку вантажоодержувача вносити до пам`яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, з огляду на що цей документ не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідні вагони.

Так, стосовно технічної несправності спірних вагонів позивач додатково зазначає, що відповідачем не враховано положення ст. 111 Статуту залізниць України, яка складається з двох частин, перша передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов - вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника. При цьому позивач зауважує, що як вбачається з доданих до позовної заяви доказів (зокрема, акту експертизи РТПП Миколаївської області, актів приймання вантажу за кількістю, пояснень працівників ТОВ СП «Нібулон») на станцію призначення відповідні вагони прибули технічно не справним (пошкодженим) та вказана технічна несправність вагонів полягає у механічному пошкодженні розвантажувальних люків вагонів, наявність зазорів через які проглядається вантаж і через які можливе просипання вантажу, зазори, в яких видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці, монтажна піна свіжого походження, механічний вплив на бункери у вигляді подряпин свіжого походження, інші непередбачені конструкцією предмети та механічні ушкодження розвантажувальних люків відповідних вагонів, які були встановлені під час проведення експертизи за участю РТПП Миколаївської області та складання акту приймання продукції за кількістю.

Позивач наголошує, що жодних зауважень щодо технічного стану з боку перевізника під час прийняття завантажених вагонів до перевезення не було, докази зворотного відсутні та відповідачем до відзиву не надані, що свідчить про вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу, під час його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства, а відповідні вагони на станції відправлення були у технічно справному стані.

Щодо акту експертизи РТППу Миколаївській області від 14.01.2021 № 120-0024 позивач додає, що, по-перше, ТОВ СП «Нібулон» звернулось до РТПП Миколаївської області з проведенням експертизи як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до ч. 1 ст. 11 якого торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Відтак, позивач стверджує, що повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом.

Так, на думку позивача, на підставі акту експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0024 від 14.01.2021 можливо встановити обставини справи, що входять до предмету доказування у даній справі, у тому числі щодо справності (несправності) спірних вагонів чи встановлення факту прибуття вагонів пошкодженим, при цьому експертиза саме вантажу (визначення його якісних показників таких як класність, вологість, наявність домішок, тощо) або встановлення причин нестачі у даному випадку не проводилась.

По-друге, позивач вказує, що у даному випадку предметом експертного дослідження РТПП Миколаївської області було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів, у яких було виявлено нестачу вантажу, а також лише розміру нестачі. Також позивач, посилаючись на п. 30 Правил видачі вантажів, вказує, що експертиза РТПП проводилась не з ініціативи залізниці, так само, як і позивач не вимагав у залізниці її проведення, з огляду на що застосування даного пункту Правил видачі вантажу не може бути застосований в даній справі, оскільки експертиза була проведена на замовлення позивача, а не залізниці і не залізницею на вимогу одержувача. Таким чином, позивач вважає безпідставними ствердження відповідача стосовно того, що акт експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0024 від 04.01.2021 не може прийматися до уваги, оскільки не містить в собі підпису представника залізниці, оскільки законодавством не визначено обов`язкової вимоги на присутність представника залізниці у випадку проведення експертизи з власної ініціативи одержувача.

Щодо презумпції вини перевізника у нестачі вантажу позивач додатково вважає за необхідне звернути увагу суду, що у відзиві на позов у даній справі відповідачем не надано жодних доказів чи доводів відсутності вини у втраті вантажу, особливо з огляду на той факт, що тягар доказування відсутності своєї вини у даному випадку лежить саме на відповідачу, а з доданих до позовної заяви доказів вбачається, що залізниця за спірною накладною видала вантаж у меншому обсязі, аніж його було передано до перевезення на станції відправлення та у меншій кількості, ніж зазначено у договорі перевезення вантажу (накладній). Таким чином, на думку позивача, за відсутності доказів неправильного розміщення (кріплення) вантажу у вагоні чи неправильного визначення відправником маси вантажу - тягар доказування відсутності вини перевізника покладається саме на залізницю, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2016 р. по справі № 916/945/16.

У письмових поясненнях (вх. № 28489/21 від 27.10.2021) відповідач, окрім раніше зазначеного, додає, що спірні вагони були прийняті вантажоодержувачем 12.01.2021 о 17:30, що підтверджується підписом у пам`ятці про подавання вагонів №41. Лише через 2 години після прийняття вагонів без зауважень з боку представника позивача, останній направив на адресу залізниці телефонограму № 12/35 від 12.01.2021 о 19:25 з вимогою про комісійну видачу вантажу.

В подальшому, лише 14.01.2021 о 09:10 годині на адресу відповідача позивач направив телефонограму стосовно проведення експертизи 14.01.2021 об 11:00, при цьому згідно наданого акту експертизи дата початку експертизи - 12.01.2021, дата закінчення експертизи - 14.01.2021. Таким чином, фактично відповідач взагалі не мав можливості прийняти участь у проведенні експертизи, оскільки вчасно не був повідомлений про її проведення, а відтак, за ствердженням відповідача, в порушення вимог Статуту залізниць України та Правил складання актів акт експертизи не містить підпис представника залізниці.

Крім того, відповідач наголошує , що в акті експертизи не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно ст. 101 ГПК України та ст. 384 Кримінального кодексу України. При цьому, для встановлення розміру та причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, з метою віднесення відповідальності за нестачу вантажу на залізницю, експертиза має бути проведена у відповідності до вимог п. 30 Правил видачі вантажів, при цьому акт експертизи повинен містити обгрунтований та мотивований висновок про причини виникнення нестачі, за результатами якого має бути встановлено сторону, винну в такій нестачі. В свою чергу, акт експертизи від 14.01.2021 № 120-0024 складений з порушенням п. 30 Правил видачі вантажів та не містить висновків про причини виникнення нестачі.

Додатково відповідач вказує, що в акті експертизи не міститься висновку щодо технічної справності чи несправності вагону, а лише зазначається про наявність зазорів, а також не містить жодних висновків щодо моменту виникнення цих пошкоджень. З цього приводу відповідач зауважує, що у разі технічної несправності вагону при складанні акту експертизи експертом порушено п. 12.1.2 та п. 12.1.3 Методики, адже складено акт не за встановленою формою, що мас наслідком його невідповідності та позбавляє його будь-якого доказового значення.

Таким чином, AT «Укрзалізниця» вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності вини у незбереженні вантажу залізницею у період з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також доказів, які б свідчили, що втрата вантажу сталася з вини залізниці.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2021 позовна заява вх.№ 2645/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 було прийнято позовну заяву (вх.№2645/21) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2555/21, постановлено справу №916/2555/21 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

17.09.2021 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (вх. № 24703/21), в якому відповідач просив суд призначити проведення розгляду справи № 916/2555/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (вх. № 24703/21 від 17.09.2021р.) про розгляд справи з повідомленням сторін по справі № 916/2555/21 – задоволено та призначено розгляд справи на 07 жовтня 2021 року об 11:20 год.

07.10.2021р. у судовому засіданні по справі №916/2555/21 проголошено протокольну ухвалу про перерву до 19.10.2021 о 15:00 год., про що було відображено в протоколі судового засідання.

Судове засідання по справі № 916/2555/21, призначене проткольною ухвалою на "19" жовтня 2021 року о 15:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 18.10.2021 по 22.10.2021 включно.

23.10.2021, після виходу судді Цісельського О.В. з відпустки, ухвалою Господарського суду Одеської області призначено судове засідання у справі № 916/2555/21 на "02" листопада 2021 року о 16:00 год., про що учасники справи були повідомлені належним чином шляхом направлення відповідної ухвали суду на наявні в матеріалах справи адреси електронної пошти.

01.11.2021 від позивача надійшло клопотання (вх. № 28859/21) про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням частини представників, відповідальних за супроводження даної справи на лікарняному та наявності в інших представників симптомів захворювання на COVID-19. Також, позивач посилався на знаходження Одеської області у «червоній» зоні епідемічної небезпеки та запровадження на території України карантину до 31.12.2021.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012р.).

Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно із ГПК України - через самопредставництво (ч. 3 ст. 56 ГПК України) або через представника (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Суд нагадує, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Окрім того, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно з матеріалами справи, провадження у справі відкрите 25.08.2021, при цьому позивачу забезпечене право на подання відповіді на відзив та право участі у судових засіданнях, яким він скористався. Тобто позивач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а тому розгляд справи може здійснюватися без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Разом із тим, позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не було зазначено про наявність додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути справу № 916/2555/21 по суті, тоді як у матеріалах цієї справи наявні, зокрема, позовна заява ТОВ СП «Нібулон» та його відповідь на відзив на позов, а також інші докази, надані позивачем на підтвердження його вимог та заперечень.

Також, позивач не був позбавлений права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в тому числі, з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису відповідно до ст.197 ГПК України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196.

Окрім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд уважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції. У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. Зважаючи на викладене, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні.

Явка сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що до клопотання позивача про відкладення розгляду справи, не додано жодних належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування неможливості участі представника або його заміни іншим представником, а також неможливості розгляду справи без участі представника позивача, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст.ст.202, 216 ГПК України правових підстав до відкладення розгляду справи та до задоволення клопотання, а відтак, клопотання слід відхилити за безпідставністю та необґрунтованістю.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 02.11.2021, не з`явились, повідомлені були належним чином.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 02.11.2021 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

На підставі п. 6 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ СП «Нібулон» від 30.06.2016 року № ДН-4/98 разом з додатковими угодами до нього, укладеного між Регіональною філією «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на колію №11 станції Миколаїв-Вантажний, згідно вказівки маневрового диспетчера ст. Миколаїв-Вантажний. Здавання вагонів провадиться: на колії № 11 ст. Миколаїв-Вантажний. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Ольшанської філії ПрАТ «КДМППЗТ». Договір діє до 31.07.2021 року.

Згідно залізничної накладної № 52520103 від 08.01.2021 вантажовідправником – ТОВ СП «Нібулон» зі станції Савтово на станцію Миколаїв-Вантажний було відправлено вантаж – зерно пшениці (насипом) загальною масою 553400 кг, зокрема, у вагонах № 95530358 та № 95651949. Одержувачем вантажу є ТОВ СП «Нібулон».

12.01.2021 року вагони, навантажені пшеницею та відправлені Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» на власну адресу згідно накладної від 08.01.2021 № 52520103, були видані Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» позивачеві, що підтверджується календарним штемпелем видачі вантажу.

У відповідності до наявної в матеріалах справи пам`ятки про подавання вагонів від 12.01.2021 № 41, вагон № 95530358 та вагон № 95651949 на станції Миколаїв-Вантажний був поданий під вивантаження на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» о 17 год. 30 хв., та прийнятий представником позивача, що підтверджується підписами уповноважених осіб перевізника – Макаревич та вантажоодержувача – Тимчук А.В. Будь-яких заперечень або зауважень з боку представників сторін, вказана вище пам`ятка не містить.

12.01.2021 працівниками ТОВ СП «Нібулон» а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , було складено акт про виявлення нестачі вантажу у вагоні №95651949 у розмірі 4050 кг, без засвідчення часу його складення.

Також, 12.01.2021 працівниками ТОВ СП «Нібулон», а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно до п. 16 Інструкції від 15.06.1965 р. № П-6 було складено акт про виявлення нестачі вантажу у вагоні №95503358 у розмірі 2950 кг, без засвідчення часу його складення.

Згідно вказаних актів подальше приймання вантажу призупинено до моменту складання відповідних актів; вагони №95651949 та №95503358 знаходяться на під`їзній колії в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці; схоронність вантажу у вагонах забезпечена.

При цьому позивачем було направлено начальнику ст. Миколаїв-Вантажний телефонограму № 12/35 від 12.01.2021, якою повідомлено останнього про існування обставин невідповідності маси вантажу у вагоні № 95651949 даним, які зазначені у перевізному документі, а тому позивач вимагав прийняти участь у перевірці маси й стану вантажу у вказаному вагоні та складенні комерційного акту.

Крім того, позивачем було направлено начальнику ст. Миколаїв-Вантажний телефонограму № 12-2/35 від 12.01.2021, якою повідомлено останнього про існування обставин невідповідності маси вантажу у вагоні № 95530358 даним, які зазначені у перевізному документі, тому позивач вимагав прийняти участь у перевірці маси й стану вантажу у вказаному вагоні та складенні комерційного акту.

При цьому, позивачем було повідомлено, що вагони виставлені на під`їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акту не буде, охорона вагонів забезпечується власними силами ТОВ СП «Нібулон».

Водночас, на вказані вище телефонограми позивача № 12/35 та № 12-2/35 від 12.01.2021 заступник начальника станції Миколаїв-Вантажний листом від 13.01.2021 № 12/М було повідомлено ТОВ СП «Нібулон», що в результаті огляду представниками станції вагону № 95651949 та вагону №95530358 на коліях станції за участю агента комерційного станції та приймоздавальника ТОВ СП «Нібулон» виявлено, що ЗПП відправника у наявності не пошкоджені, відбитки відповідають вказаним у перевізних документах, інших комерційних несправностей не виявлено; вагони забрані зі станції без зауважень. На підставі зазначеного станція вказала, що немає підстав для комісійної видачі вагонів №№ 95651949, 95530358.

13.01.2021 позивач звернувся до начальника виробничого підрозділу «Дирекції залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» регіональної філії «Одеська залізниця» із скаргою № 349/3-21/35 на відмову залізниці у складанні комерційного акту.

Листом від 13.01.2021 № ДН5-07/22 Виробничим підрозділом «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» Регіональної філії «Одеська залізниця» була надана відповідь на скаргу ТОВ СП «Нібулон» від 13.01.2021 № 349/3-21/35, де позивача повідомлено про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу із вагонів та складання комерційного акту.

Телефонограмою від 14.01.2021 № 14/35, яку отримано відповідачем 14.01.2021 о 09 год. 10хв., було повідомлено останнього, що приймання вантажу з вагонів №№ 95651949, 95503358 буде проводитися на території перевантажувального терміналу ТОВ СП «Нібулон» 14.01.2021 о 11 год. 00 хв. за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, а також було запропоновано направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вказаного вантажу та складенні актів про приймання вантажу по кількості та акту експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Також, матеріали справи містять складений Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області акт експертизи від 14.01.2021 № 120-0024, відповідно до якого, встановлено, що експерту для комісійного огляду і переважування замовником експертизи пред`явлені залізничні вагони №№ 95651949, 95503358, завантажені зерном пшениці, згідно залізничної накладної масою нетто – 134700 кг.

При огляді пломбування вагону встановлено: вагони опломбовані непорушеними запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) «Варта – Універсал М, УЗ», номери ЗПП відповідають даним, вказаним у залізничній накладній. При зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено:

- у вагоні №95530358 на першому розвантажувальному бункері від сходів, зі сторони штурвалів в нижній частині, в місці прилягання кришки до корпусу бункера нанесена монтажна піна свіжого походження по всьому периметру, у щілинах видно зерна пшениці, на середньому розвантажувальному бункері зі сторони штурвалів в нижній частині, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 40 см, у якому видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці, в місці зазору механічний вплив на бункер у вигляді подряпин свіжого походження;

- у вагоні №95651949 на середньому розвантажувальному бункері, зі сторони штурвалів та з протилежної сторони від штурвалів в нижніх частинах, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазори довжиною по 35 см в кожному, у яких видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці, в місці зазорів є сліди від механічного впливу на кришки бункерів у вигляді подряпин свіжого походження.

При розкритті у присутності експерта верхніх завантажувальних люків та огляду поверхні і місткості вантажу виявлено: - у вагоні №95530358 між І (першим) та ІІ (другим) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 2,50 м та завглибшки візуально до 0,40 м, між ІІ (другим) та ІІІ (третім) люками також є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 1,50 м та завглибшки візуально до 0,30 м, від поверхні вантажу, з чітко позначеними смугами по ширині вагону, характерними для стікаючого вантажу вниз, направленими у бік першого та середнього розвантажувальних люків (зі сторони штурвалів), які мають зазор та механічній вплив на бункери;

- у вагоні №95651949 між ІІ (другим) та ІІІ (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 5,00 м та завглибшки візуально до 0,40 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по всій ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік середнього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів, та з протилежної сторони від штурвалів), який має зазори та сліди від механічного впливу на бункер.

Експертом здійснено фотографування. Візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститися в нестачі вантажу. Огляд вагонів проводився експертом двічі: 12.01.2021 (зовнішній огляд вагонів, переважування маси брутто вагонів) і повторно 14.01.2021 (зовнішній огляд вагонів, огляд вантажу, переважування маси брутто/тари вагонів).

За висновками вказаної вище експертизи, при зважуванні і огляді залізничних вагонів №95530358, №95651949 за непорушеними пломбами відправника, завантаженого зерном пшениці, фактична маса нетто складає 127650 кг, що на 7050 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній. Вагони мають сліди від механічного впливу на розвантажувальні бункери, зазори, щільність закриття бункерів не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.

Крім того, 14.01.2021 комісією у складі: вагаря Коваль О.В., прийомоздавальника Кочерга Д.П., змінного майстра Марієва В.М., які працюють на ТОВ СП «Нібулон», було складено відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6 акт приймання продукції за кількістю № 2 щодо вагону № 95651949, в якому зазначено, що при огляді вагона встановлено: на середньому розвантажувальному бункері зі сторони штурвалів та з протилежної сторони від штурвалів в нижніх частинах, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазори довжиною по 35 см в кожному, у яких видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці, в місці зазорів є сліди від механічного впливу на кришки бункерів у вигляді подряпин свіжого походження. При знятті ЗПП, розкритті верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу виявлено: між другим та третім від сходів завантажувальними люками є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 5 м та завглибшки візуально до 0,4 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по всій ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою у бік середнього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів та з протилежної сторони від штурвалів), який має зазори та сліди від механічного впливу на бункер. У вказаному акті приймання продукції за кількістю № 2 зазначено, що нестача вантажу складає 4050 кг на суму 36166,50 грн.

Також, 14.01.2021 комісією у складі: вагаря Коваль О.В., прийомоздавальника Кочерга Д.П., змінного майстра Марієва В.М., які працюють на ТОВ СП «Нібулон», було складено відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6 акт приймання продукції за кількістю № 3 щодо вагону № 95530358, в якому зазначено, що при огляді вагона встановлено: на першому розвантажувальному бункері від сходів зісторони штурвалів в нижній частині, в місці прилягання кришки до корпусу бункера нанесена монтажна піна свіжого походження по всьому периметру, у щілинах видно зерна пшениці, на середньому розвантажувальному бункері зі сторони штурвалів в нижній частині, в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлено зазор довжиною 40 см, у якому видно затиснуті і роздавлені зерна пшениці, в місці зазору є механічний вплив на бункер у вигляді подряпин свіжого походження. При знятті ЗПП, розкритті верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу виявлено: між першим та другим від сходів завантажувальними люками є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 2,5 м та завглибшки візуально до 0.4 м, між другим та третім завантажувальними люками від сходів також є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 1,5 м та завглибшки візуально до 0,3 м від поверхні вантажу, з чітко позначеними смугами по ширині вагону, характерними для стікаючого вантажу вниз, направленими у бік першого та середнього розвантажувальних люків (зі сторони штурвалів), які мають зазор та механічній вплив на бункери. У вказаному акті приймання продукції за кількістю № 3 зазначено, що нестача вантажу складає 3000 кг на суму 26790,00 грн.

За таких обставин, позивачем заявлено до стягнення вартість втраченого вантажу в сумі 56113,20 грн., з урахуванням вартості однієї тони вантажу 8800,00 грн. з ПДВ, оскільки при перевезенні кукурудзи у вказаномих вагонах перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу.

4.Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В частині 1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити /реалізувати/ своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов`язань.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу вимог ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Згідно з ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Разом з тим згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приписами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Підпунктом «б» ст. 130 Статуту залізниць України встановлено, що право па пред`явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Порядок складання комерційних актів встановлено Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.

Відповідно ст. 4 Правил, комерційні акти складаються:

- на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу;

- при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього;

- у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона;

- на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Згідно із ст.ст. 7, 8 Правил, недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

За приписами ст. 10 вказаних Правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Пунктом 16 вказаних Правил складання актів, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування – протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції

Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» від 21 листопада 2000 року № 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів (тобто, в тому числі, для насіння сої).

Відповідно п. 30 Правил видачі вантажів, у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту. Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача. Одержувач має право взяти участь у експертизі вантажу. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертом і всіма уповноваженими особами, присутніми при проведенні експертизи. Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті. Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу.

Положеннями пунктів 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно п. 3.4 Роз`яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами), якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122; у разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Пунктом 3.13 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.09.2008 р. N 04-5/225 передбачено, що згідно зі статтею 53 Статуту, пунктом 30 Правил видачі вантажів у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знижено його вартість, залізниця за власною ініціативою чи на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції, його заступника або іншого уповноваженого начальником станції працівника. Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача, який має право взяти участь в експертизі вантажу. Якщо станція призначення ухиляється від пред`явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред`явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. У разі відсутності доказів такого повідомлення акт експертизи, складений без участі відповідного представника залізниці, не може вважатися належним доказом у господарському спорі.

Згідно з п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996, рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт.

Пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України передбачено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

При цьому відповідно до п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до залізничної накладної № 52520103 від 12.01.2021 зі ст. Сватово Донецької залізниці до ст. Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці було відправлено зерно пшениці у вагонах №№ 95530358, 95357141, 95540886, 95454435, 95651949, 95641981, 95795910, 95830154. Одержувачем вантажу є ТОВ СП «Нібулон».

Отже, саме в цей час, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів п. 110 Статуту залізниць України, було покладено на залізницю, тобто відповідача.

У залізничній накладній № 52520103 в графі 28 вказано, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося вантажовідправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов`язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою, навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Наразі матеріали справи свідчать, що залізниця прийняла вантаж без будь-яких застережень.

Так, відповідно до залізничної накладної № 52520103 завантаження вагонів №№ 95530358, 95651949 проводилося засобами і силами відправника вантажу, тобто позивачем, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці.

Вантаж прибув на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці 12.01.2021, зокрема, з даних у графі № 53 накладної № 52520103 вбачається, що вантаж отримано одержувачем 12.01.2021 о 07:22 згідно довіреності № 211 від 30.09.2020, що в свою чергу також підтверджує прийняття спірного вантажу позивачем, при цьому у пам`ятці № 41 про подавання вагонів зазначено, що вагони №№ 95530358, 95651949 видано 12.01.2021 о 17:30 год.

Так, 12.01.2021 вагони на станції Миколаїв-Вантажний були подані під вивантаження на під`їздну колію ТОВ СП «Нібулон, що підтверджується пам`яткою № 41, при цьому пам`ятка підписана без заперечень та зауважень уповноваженою особою вантажоодержувача.

В подальшому, як встановлено судом, 12.01.2021 працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» було складено акти про виявлення нестачі вантажу у вагонах №№ 95530358, 95651949 у розмірі 4 050 кг та 2950 кг відповідно, без засвідчення часу його складення, а на наступний день. Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ТОВ СП «Нібулон» телефонограмами до залізниці про участь її представника в комісійній видачі вантажу.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що фактично видача вантажоотримувачу спірних вагонів відбулася саме о 17 год. 30 хв. 12.01.2021, а тому, суд доходит висновку про те, що ТОВ СП «Нібулон» звернулось телефонограмами до залізниці про участь її представника в комісійній видачі вантажу о 19 год. 25 хв. та о 19 год. 30 хв. 12.01.2021, тобто вже після видачі вагонів представнику вантажовласника, а саме через 2 год.

Отже, зважаючи на той факт, що на момент прийняття вищезазначених вагонів на під`їзній колії о 19 год. 30 хв. 12.01.2021 уповноваженою особою вантажовласника вантаж було прийнято без заперечень та зауважень, з моменту прийняття вантажу і до моменту виявлення нестачі пройшов проміжок часу, суд приходить до висновку про забезпечення збереження відповідачем ввіреного йому вантажу з моменту його завантаження на станції Сватово до моменту його прийняття уповноваженою особою вантажовласника – Тимчук А.В., а відтак суд зауважує щодо недоведенння вини Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у порушенні господарських зобов`язань перед позивачем.

Більш того, з наявних матеріалів господарської справи вбачається, що Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області акт експертизи від 14.01.2021 №120-0024, відповідно до якого огляд вагону проводився експертом двічі: 12.01.2021 (зовнішній огляд вагону, переважування маси брутто вагонів) і повторно 14.01.2021 (зовнішній огляд вагону, огляд вантажу, переважування маси брутто/тари вагону), що дає підстави вважати про можливість експерта за клопотанням позивача більш детально оглянути вантаж, який приймається.

Таким чином, вже за вказаних вище обставин, позивач міг встановити факт пошкодження вагонів №№ 95530358, 95651949, мав право ініціювати переваження всієї маси вантажу за умови наявності ЗПП на всіх вагонах та відсутності видимих пошкоджень транспортного складу або відмовитись від приймання вантажу.

Крім того, суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи акт експертизи № 120-0024, яким встановлено нестачу вантажу, не містить підпису представника залізниці, що є порушенням вимог Статуту залізниць України та Правил складання актів.

Як унормовано у ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року зі справи № 3-72гс12).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, факт того, що нестача вантажу з вини відповідача або з незалежних від нього причин позивачем в суді не доведено, суд доходить висновку, що втрата вантажу не свідчить про неналежне виконання зобов`язань щодо перевезення вантажу та не є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

Як було зазначено раніше судом, у відповідності до ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. В той же час, згідно ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України та ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

З огляду на зазначені вище норми закону, презумпція вини перевізника у даному випадку не є безумовною обставиною, оскільки знову ж таки, спірний вантаж було прийнято вантажовласником в установленому законом порядку без зауважень та заперечень, відтак доводи позивача в цій частині не приймаються судом до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів наявності вини у незбереженні вантажу залізницею у період з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі вантажоодержувачу.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав щодо покладення відповідальності за втрату вантажу на залізницю з огляду на положення п. «а» ст. 111 Статуту залізниць України, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що втрата вантажу сталася з вини залізниці.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон`до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу при перевезенні вантажу залізницею, в сумі 56113,20 грн. є необґрунтованими, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові – відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (вул. Каботажний спуск, буд. 1, м. Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 14291113).

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський