Рішення № 100956204, 09.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2021 справа № 914/1832/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Побігайленко Ю-Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Шляхіндустрія”, м.Жовква Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зубр-2000”, м.Львів

про стягнення заборгованості.

Ціна позову – 106182,70грн.

За участю представників:

від позивача: Маковський Ігор Ярославович – адвокат;

від відповідача: не з`явився.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з додатковою відповідальністю “Шляхіндустрія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зубр-2000” про стягнення заборгованості в сумі 106182,70грн., в тому числі 96471,50грн. основний борг, 2281,36грн. 3% річних, 7429,84грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 29.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 20.07.2021р. Ухвалою суду від 20.07.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено розгляд справи на 14.09.2021р. З метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків, враховуючи клопотання сторін, розумні строки, ухвалою суду від 14.09.2021р. відкладено розгляд справи на 05.10.2021р.

Ухвалою суду від 05.10.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання на 26.10.2021р. Ухвалою суду від 26.10.2021р. враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю повноважного представника відповідача у іншому судовому засіданні розгляд справи відкладено на 09.11.2021р.

В судове засідання 09.11.2021р. представник позивача явку забезпечив, який позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить позов задоволити.

В судове засідання 09.11.2020р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано. Відповідачем на електронну адресу суду подано клопотання за вх.№26199/21 від 08.11.2021р. про відкладення розгляду справи у зв`язку із встановленням у м.Львові з 1 листопада 2021р. червоного рівня епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби Covid-19, при цьому у даному клопотанні не обгрунтовано обставин, що унеможливлюють представнику відповідача прийняти участь в судовому засіданні 09.11.2020р., зокрема в режимі відеоконференції чи з інших поважних причин.

Представник позивача заперечив проти поданого клопотання та відкладення розгляду справи. Клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020р. не поступало. Саме по собі оголошення карантину та встановлення червоного рівня епідемічної небезпеки на певній території не зупиняє роботи судів, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі 910/10006/19. Основною передумовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 924/369/19. Враховуючи вищевикладене та визнання явки повноважного представника відповідача не обов`язковою, неодноразове відкладення розгляду справи, зокрема за клопотанням відповідача, клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов`язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст.202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди майна №3-О від 01.03.2019р. в частині оплати орендної плати на загальну суму 96471,50грн. Також позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 2281,36грн. та інфляційні втрати в розмірі 7429,84грн.

Письмового відзиву чи заперечень відповідачем не подано.

Обставини, встановлені судом.

01.03.2019р. Товариством з додатковою відповідальністю “Шляхіндустрія” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зубр-2000” (орендар) укладено договір оренди майна №3-О, згідно із п.1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове приміщення), що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Жовква, вул. Лесі Українки, 77, а саме: металевий ангар в кількості 800 м2, що є власністю орендодавця, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

За умовами п.п. 1.2, 1.3 договору №3-О від 01.03.2019р., вартість майна переданого в оренду становить - 197530,78 грн. Майно передається в оренду з метою його використання відповідно до діяльності, передбаченої статутом орендаря.

Відповідно до п. 2.1 договору №3-О від 01.03.2019р., орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього Договору та Акту приймання - передачі майна.

На виконання договору №3-О від 01.03.2019р. сторонами 01.03.2019р. було складено відповідний акт приймання-передачі майна в оренду.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.4 договору №3-О від 01.03.2019р., розмір орендної плати є фіксованим платежем, визначається за згодою сторін і становить суму, еквівалентну 500,00 доларів США, яка розраховується в національній валюті по курсу НБУ на день оплати, днем оплати рахується день надання рахунку. Сума орендної плати за місяць перераховується орендарем орендодавцю в національній валюті, згідно виставлених рахунків в безготівковому порядку на поточний рахунок, або іншим шляхом, що не заборонений законодавством України, не пізніше 15 числа кожного поточного місяця оренди, незалежно від результатів господарської діяльності. Вартість комунальних послуг - електроенергії, водопостачання, тощо, а також будь-яких інших витрат, що можуть бути понесені Орендодавцем у зв`язку із використанням Орендарем майна, не входить в розмір орендної плати, а відшкодовується згідно окремо виставлених рахунків орендодавця, згідно показників приладів обліку використання та діючих на даний момент тарифів.

Пунктом 4.2 договору №3-О від 01.03.2019р., орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами п. 9.1 договору №3-О від 01.03.2019р., цей договір набуває чинності з моменту підписання до 31 грудня 2019 року. Додатком №1 до договору №3-О від 01.03.2019р. сторонами продовжено термін дії договору оренди нежитлового приміщення до 31.12.2020р.

Відповідно до п. 9.3 договору №3-О від 01.03.2019р., цей договір може бути розірвано з ініціативи однієї із сторін, за згодою обох сторін. Цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. У випадку, якщо ні одна зі сторін не попередила письмово про не продовження даного договору за 3 (три) місяці до його закінчення, то договір вважається продовженим ще на три роки. Доказів розірвання договору №3-О від 01.03.2019р. не подано. Доказів попередження про не продовження спірного договору не представлено.

У позовній заяві позивач зазначає, що починаючи з 01.05.2020р. відповідач всупереч умовам договору орендної плати не оплачує, та заборгованість з травня 2020р. по листопад 2020р. становить 96471,50грн., що підтверджується розрахунком позивача, журналом-ордером і відомостями позивача по рахунку за 01.01.19р.-31.01.21р. та карткою рахунку ТзДВ «Шляхіндустрія» по контрагенту ТзОВ «Зубр-2000» за 01.01.19р.-31.03.21р. Дані обставини не спростовані, доказів оплати боргу не представлено.

Позивач зазначає, що відповідачу виставлено рахунки-фактури за послуги по оренді нежитлового приміщення №СФ-0000074 від 04.05.2020р. на суму 13479,60грн., №СФ-0000089 від 05.06.2020р. на суму 13347,65грн., №СФ-0000105 від 06.07.2020р. на суму 13585,80грн., №СФ-0000122 від 07.08.2020р. на суму 13839,65грн., №СФ-0000138 від 07.09.2020р. на суму 13866,25грн., №СФ-0000156 від 05.10.2020р. на суму 14170,40грн., №СФ-0000177 від 06.11.2020р. на суму 14182,15грн., доказів скерування рахунків не представлено, копії рахунків долучено до матеріалів справи.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість з основного боргу, яку просить стягнути позивач з відповідача складає 96471,50грн., що підтверджується матеріалами справи.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу від простроченої суми 3% річних за період з 16.05.2020р. по 01.06.2021р. в розмірі 2281,36грн. та інфляційні втрати за період з 16.05.2020р. по 01.06.2021р. в розмірі 7429,84грн. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, суд дійшов до висновку, що розрахунок 3 % річних є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2281,36грн. є підставними та підлягають задоволенню.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі N 6-284цс17. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору №3-О від 01.03.2019р. розмір орендної плати визначено у сумі еквівалентній 500,00 доларів США, яка розраховується в національній валюті по курсу НБУ на день оплати, відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, тому позовні вимоги в частині стягнення з інфляційних втрат у розмірі 7429,84грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів оплати не представлено.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними та позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 96471,50грн., 3% річних в розмірі 2281,36грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. В задовленні решти позовних вимог належить відмовити у зв`язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зубр-2000” (79024, м.Львів, вул.Трактористів, 44, ідентифікаційний код 31526819) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Шляхіндустрія” (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Лесі Українки, 77, ідентифікаційний код 03443790) 96471,50грн. – основного боргу, 2281,36грн. – 3% річних та 2111,16грн. – судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку і строки передбачені ст.ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку визначеному розділом IV ГПК України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 10.11.2021р.

Суддя Іванчук С.В.